Нове покоління МОКША ! в блозі Життя одного дизайнера · від Ліля Тєптяєва · додано 12.07.2010 17:58

Кажуть люди, що десь є "покоління пепсі"... сперечатись не буду, мабуть-таки є... але ця стаття, Дорогенькі, точно не про те покоління!

Ця стаття про нове, не схоже ні на що, про рідне і дуже людяне, глибинне і вмістиме, несамовито позитивне, кисневе покоління - МОКША!

Не чули про них??? О, це люди, які живуть життям на усю його ширину і глибину, це осінньо-літньо-весняно-зимові енерджайзери, які випромінюють сонячне тепло при будь-яких погодних та психологічних умовах, вони "ЗА" людей, землю і природу, вони вільно прямують усіма шляхами світу, майже не торкаючись землі - це оновлене і очищене покоління від маразмів і стереотипів - знайомтеся: це МОКШАнці!

МОКШАнці вкупі
МОКШАнці вкупі
Сашко Бо-Гі з МОКШАнками
Сашко Бо-Гі з МОКШАнками
Впіднесеному настрої
Впіднесеному настрої
МОКШАнське колостворення
МОКШАнське колостворення
Парадування на франківському ковальському фесті
Парадування на франківському ковальському фесті

Що ж, маємо нагоду познайомитися з ними ближче, в особі ініціатора-координатора та МОКША-ідейника Сашка Бо-Гі.

— Сашко, кажуть, що ім’я людини багато розповідає про її особистість, а що ж розповідає про вас ваше ім’я, що ж означає Бо-Гі?

— Питання по суті!)) Бо насправді це один з ключових моментів нашого життя, так само, як виникнення "Мокші".)) Одружуючись, ми офіційно змінили прізвище на Бо-Гі. Бо - це я, Гі - моя дружина. На той період ми вже так жили, що дозволили собі такий вчинок.)) Задумано було відійти трохи)) в сторону від родинних та соціальних зв’язків, бо усвідомлювалась своя дорога. Не містифікуючи значення імені воно спрацювало і працює до сих пір.)) При тому заходить вже і у майбутнє, на наших дітей.

— А як так сталося, що ви почали проектувати та виготовляти вбрання? Це ваша професія, покликання чи спосіб самовираження?

— Мав би сказати що випадково але скажу про етап. Про себе розумію, що чітко знаю час коли мій світ перевернувся перший раз і відтоді він змінюється разом з колупанням у реальності. І "Мокша" це один з таких етапів її пізнання та перебування у ній (реальності). Це не професія, не покликання і не самовираження – це складова нашого життя, яке тече зараз і через цей проект.

Плащик-літакПоміжХмар
Плащик-літакПоміжХмар
Плащик-літакПоміжХмар в різних кольорах
Плащик-літакПоміжХмар в різних кольорах
СпідничкаВольниця денна
СпідничкаВольниця денна
СпідничкаВольниця нічна
СпідничкаВольниця нічна

— Всі, хто коли-небудь бачили ваші вироби, могли зауважити їх особливість – вони ніби живуть своїм життям, дуже характерні та настроєві. А яким був ваш перший виріб?

— Нашими першими виробами була серія сорочок та суконь з цитатами трипільської графіки та текстів Антонича. І то було як початок розмови. Трипілля дуже цікава тема, яка, в нашому розумінні, тягне за собою далеко не те, що використовує (використовувала) пропаганда для підвищення національної самооцінки. Для нас Трипілля це скоріше Антонич – "ще там не доповзло людей руде хробацтво", це заглиблення у навколишнє та минуле, де "світу" відчутно більше ніж "людини". І саме цю розмову ми і продовжуємо зараз.

— Ви проголошуєте свій одяг "людяним", а от цікаво у чому саме виявляється його людяність? І ще цікаво, чим взагалі для вас являється одяг?

— Перше і найголовніше це наповнення одягу "нашими" ідеями. Якщо придивитись уважніше, то весь одяг, навіть самий звичайний до якого ми всі вже так звикли несе за собою думку, емоцію, ідею. Ідеї ховаються за конструкцією, кольором, моделлю чи написом на спині. І люди наповнюють світ навколо тими промовами. Ми хочемо щоб світ наповнювався людяністю, тому максимально проробляємо саме цю наповненість нашого одягу. Льон, як проста, природна тканина, нескладний крій та натуральні кольори, дизайн моделей, що спонукає людину на незвичні поведінкові реакції, назви-легенди та інколи прямі тексти на самому одязі, все це має створювати задуманий нами стан. І дивлячись на більшість людей, які носять наші вироби дуже тішимось, що це саме ті люди для кого ми і хотіли б творити. Це саме ті люди, з якими хотілося б жити в одному світі.

На сьогоднішній день одяг це інформаційна технологія. Бо шлях розвитку одягу, як функції захисту ("друга шкіра") має йти до позбавлення від одягу взагалі.

Людина має вчитися жити без штучної допомоги. І якщо на наших теренах ще є зима, то треба вирощувати на собі хутро.)))

— О, подобається мені цей вислів "одяг - друга шкіра".)) А розкажіть, що то є "МОКША" і хто такі мокшанці, а ще про виникнення та розвиток цього бренду. Вам хтось допомагає у цій справі, кому хотіли б подякувати?

— Дуже не подобається вся ця бізнесова термінологія, яка заганяє у такий спосіб мислення проти якого ми взагалі-то працюємо. Маркетинг, реклама, промоушн, бренд, тренд, фешн-індустрія – це все, що руйнує прості, адекватні стосунки між людьми. Суспільство вже так просіяло те життя, що воно перетворилося на технологію. Людину все життя "вчать" жити і на якомусь етапі вона починає "працювати собою". Попускаймо-сі!!!, - як співає "Перкалаба".

Ми стараємось крепко тримати ту мінімальну відстань до життя, щоб воно не перетворювалось в роботу. А це ох, як складно, бо ми так само сформовані нашим суспільством. Ми вчимося жити спочатку. Так ніби ти постійно бачиш, чуєш і робиш щось в перший раз. Звідси – "Мокша" це не бренд, а назва-легенда нашого проекту, наших спільних зусиль, яка навертає наші думки на минуле, коли світу було більше)), на часи, так званого, матріархату, коли ідеали були інші... сподіваємось.)))

Нам дуже багато допомагають і завжди пропонують допомогу люди, з якими ми йдемо одною дорогою. Вони всі наші друзі, вони музиканти, журналісти, письменники, художники, оптові торгівці і пожежники.))) І вони не просто допомагають нам у "нашій справі", вони і є тою справою. І кожен якось по-своєму долучається до неї, хто грошима, хто популяризацією, а хто і пожежним стендом.

— А які матеріали ви використовуєте у своїх виробах, які техніки та цікавинки застосовуєте і що, у зв’язку з цим, ви хочете донести громаді?

— Матеріали максимально натуральні. Навіть ґудзики знайшли, які виготовляються з переробленої сировини.)) Технології прості і навіть застарілі.))) А от цікавинок вистачає!))) Постійно щось маємо вигадувати, бо не маємо ніяких спеціальних освіт, слава богу! А громаді ми хочемо донести – беріться за все що вам хочеться, бо непрофесіонали творять цей світ!!!

— Ага, пригадую цю тему в таких словах "Сміливо беріться за любу справу, адже любителі будували Ковчег, а професіонали - Титанік!")) Сашко, а як зароджуються такі цікаві назви вашого одягу та елементів вбрання, як от сумочка "бараболя" та "БігМама", спіднички "вольниця" та "Комета Вербена", "Йо-штани" та куртка "НЄ"? Це "що перше в голову стрілило" чи продукт довгострокових та плідних мізколомів?

— Назви-легенди це один з етапів творення "людяного одягу". Дуже важливий етап. Бо тут напряму, хоч і досить не просто))), ми промовляємо людині текст. І якщо силует, кольорову гамму чи навіть очевидну цікавинку у дизайні можна ще якось трактувати під свій смак, то текст це вже пряма мова. Правда в нашому випадку ми і тут лишаємо людині широке поле для фантазій, бо "мысль изречённая есть ложь".)))

— Скажіть, а ви презентуєте своє вбрання за кордоном, і де саме? Цікаво, як на нього реагує іноземна публіка?

— Покишо не було такої нагоди. Та маємо багато друзів з Польщі, Німеччини, Штатів, яким набагато легше зрозуміти наші ідеї ніж нашим співгромадянам))). За кордоном є вже багато людей, які сповідують подібні принципи життя, а в нас зараз майже навпаки – люди вчаться загрібати під себе, йдучи по чужих головах.

— Чим ще творчим, окрім оковаблення та пошиття одягу, займається МОКША? В яких виставках і проектах бере участь?

— Покишо тільки оупен-ейр фестивалі надихають нас на співтворчість. Думаю тут секрет у форматі. Відкритий простір, природа, свобода – це те шо нам треба.

А може і просто не знайшли інших споріднених проектів, з якими б поспівпрацювали. От зараз думаємо про створення таких "місцин сили", творчих локацій у Києві та Львові, де можна було б реалізувати той стан у форматі ширшому ніж одяг.

— Скажіть, що вас надихає на нові ідеї? Що, взагалі, вам допомагає у творчості та житті, і що заважає?

— По різному буває. Є таке що довго виношується якесь бажання та ніяк не виходить у модель. І в результаті так трансформується, що від початкового задуму вже нічого не лишається. Так часто народжуються якісь нові підходи, елементи чи навіть вироби. А буває, що просто хочеться сказати: "Я люблю Воннегута!" і робиш піджак "Кілгор Траут". В нас немає, так званих, колекцій, коли треба(!) побудувати якийсь образ, зробити тренд, бугагага. Ми гуляємо по творчих полях вільно і тому можемо піти в будь-яку сторону.

Заважає це мабуть коли вже вперся головою в стіну і опустив руки. А все інше допомагає, бо навіть тяжкі ситуації надають в майбутньому нові сили. Головне не зупинятись.

ПіджакКілгор
ПіджакКілгор
Деталі піджакаКілгор
Деталі піджакаКілгор
Стрижень світу
Стрижень світу
СпідничкаКомета
СпідничкаКомета
Сукня-календарП'ять
Сукня-календарП'ять

— Сашко, як на вашу думку, що слід робити, чи не робити, митцю в Україні, щоб досягти успіху?

— Перестати бути митцем і не гнатися за успіхом. Бо це трохи інша історія, це мислення шоу-бізнесу. Творча людина просто має бути чесною, сміливою та обов’язково шукати істину, як в старі добрі часи Сократа.

— Щоб ви побажали творчим і нетворчим особистостям, органічно вбраним і безсмаку вдітим людям?

— Одяг то промова. Навчитися розуміти через одяг відносини між людьми. Безсмак у вбранні то коли ти розумієш, що вдягаєш уніформу міліціянта, щоб поставити на коліна людину, замість того, щоб її захистити. Це коли вдягаєш вишиванку, як дрескод, це коли ти купуєш брендове, бо воно надає тобі статус, це коли ти встидаєшся вдягнути те, що найбільше відповідає тобі.

— Сашко, з яким гаслом по життю ви йдете і яке могли б запропонувати для нашої молоді, тобто для усіх, хто не тільки молодий фізіологічно, але й молодий духом?

— Гасла мають мінятися по життю, бо змінюється людина, змінюється ситуація в якій вона є, змінюється світ навколо. Гасло це як постановка завдань. Для наших сучасних молодих і совєцько-капіталістичних дорослих я б запропонував попуститись і покаятись.))) Попустившись відчути смак справжнього життя, об'єктивної реальності, і покаявшись дати життю керувати собою, а не гнати його в шию задля "приватної власності".

— Файна розмова вийшла, хіба НЄ?))) Щира сердечна ДЯКА вам і вашому МОКША-товариству! А ще велика ДЯКА усім хто позував, фотографував і викладав в сітконеті дані фото! Шануйтеся!

КурткаНЄ?
КурткаНЄ?
Дітки і МОКША
Дітки і МОКША
Хлопці і МОКША
Хлопці і МОКША
Дівчата і МОКША
Дівчата і МОКША
МОКША серед нас!
МОКША серед нас!

І на останок цитую дещо звідси... для прояснення та заглиблення... і ще тому, що дуже люблю Гундертвассера...)))

"- Чому, ви носите різні шкарпетки?

- А чому, власне, ви носите однакові?!

Кожен малює свій світ самостійно. Сам вирішує де жити, з ким жити і найважливіше як жити. Ми створюємо власний "будинок", наповнюємо його людьми, фарбами, речами, запахами, спогадами, надіями. І що б ви не говорили це дуже схоже на правду.

Можна довго жалітися на тяжкі обставини або мріяти про краще життя, та озирнувшись навколо розумієш, що ти сам склав себе, своє оточення і власне життя. Кожен твій крок, кожне рішення, найменша слабкість та найбільше досягнення так розкидані у часі і просторі, що неможливо зібрати все докупи і вивести з нього закономірність – ти зробив себе сам.

- І нашо ви так багато говорите!?

- Займаю ваш час корисною справою!!!

Ми зробимо дві дії.

Перше – зтиснемо час і простір до меж, які можна осягнути думкою, бажанням, втіленням та пам’ятю про здійснені кроки вибудови свого життя.

Друге – впишемо у власне життя шмат свободи і радості, натхнення та божевілля, яких так не вистачає у "власній історії".

Правила гри.

Людина думає, що вона має виправити природу - і це щоразу її непоправна помилка. Людина повинна не руйнувати, а зберігати природу, природний краєвид наскільки це можливо. І струмок, і річка, і болото мають бути недоторканні, як були створені Богом.

Потрібно відкласти усі суперечки між людьми в бік та укласти мирний договір з природою, яка і є вищестоящою силою, і від якої залежить людина.

Цей мирний договір з природою повинен містити наступні пункти:

- Ми повинні вчити мову природи, для того, щоб розуміти її.

- Ми повинні повернути природі території, які людина незаконно використовує і над якими здійснює насильство.

(Все, що лежить під небом - належить природі. Все, що порушено променями сонця, всюди, де падає дощ - це священна природа).

- Терпимість до спонтанної рослинності.

- Мистецтво як творіння людини і творіння природи повинні бути знову об'єднані. Розрив між ними може мати катастрофічні наслідки для людства.

- Жити в гармонії з законами природи.

- Ми тільки гості в природи й повинні себе вести належним чином. Людина - це найнебезпечніший шкідник, який спустошує Землю. Людина повинна сама собі поставити екологічні рамки обмеження, для того щоб Земля могла відпочити.

- Людське суспільство повинно знову стати безвідходним. Тільки той, хто поважає свої відходи і використовує їх знову в безвідходному суспільстві, перетворює смерть в життя і має право на продовження існування.

Отож, запрошуємо всіх до створення другого духовного села "Мушля Хундервасера"!

- настелення підлоги (технологія та матеріали тримаються в секреті невідомими майстрами)

- побудова, добудова та перебудова сходинок, драбин та інших засобів вертикального пересування за тайними кресленнями Ле Корбюзье, Ешера та Альошкіна.

- будування дахів за відсутності стін (веселі купола-цибулини, ексцентричні напівкулі, вантові схили та новітні розробки англійських вчених)

- глибинне копирсання у архетипах етносу та самонародження Святого Пустого Місця (використовуються давні агностичні методики)

- конструкторське бюро з відображення дорослого світу дітьми (можливість зменшитись у кілька разів не застосовуючи грубої сили)

- пекельний комбайн райської кухні (миттєве омолодження, напади неконтрольованих радощів, смачні напої)

- майстерня з пошиття хатинок-одежинок та капців-дороговказів (всі ми потроху шиємо)

- несподівана поява нових хороших сусідів

- А чому "Мушля Хундертвассера"?

- А ви ходили за посиланням http://hundertwasser.ru/?"

МОКША подорожує світом
МОКША подорожує світом
МОКША подорожує світом
МОКША подорожує світом
МОКША подорожує світом
МОКША подорожує світом
МОКША подорожує світом
МОКША подорожує світом
МОКША подорожує світом
МОКША подорожує світом

Коментарі

  • Ego · 18.07.2010 20:42 · #

    >> Ця стаття про нове, не схоже ні на що, про рідне і дуже людяне, глибинне і вмістиме, несамовито позитивне, кисневе покоління - МОКША!

    Только что-то очень хиппи напоминают ))

  • Ліля Тєптяєва · 18.07.2010 21:07 · #

    є в них щось таке...і ззовні і в думках ))

    мабуть, все нове у світі чимось та десь нагадує щось старе призабуте...та все ж, воно нове ))

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.