Весна прийшла! ЯКі прилетіли! в блозі Життя одного дизайнера · від Ліля Тєптяєва · додано 12.09.2010 17:23

Мы летим, ковыляя во мгле

Перевод с английского песни Джимми Макхью и Гарольда Адамсона.

Русский текст: С.Болотин, Т.Сикорская. Исполняет: Л.Утесов 1943г.

Был озабочен очень

воздушный наш народ:

К нам не вернулся ночью

с бомбежки самолет.

Радисты скребли в эфире,

волну найдя едва,

И вот без пяти четыре

услышали слова:

"Мы летим, ковыляя во мгле,

Мы ползем на последнем крыле.

Бак пробит, хвост горит и машина летит

На честном слове и на одном крыле..."

Ну, дела! Ночь была!

Их объекты разбомбили мы до тла.

Мы ушли, ковыляя во мгле,

мы к родной подлетаем земле.

Вся команда цела, и машина пришла

На честном слове и на одном крыле.

"Весна прийшла!.. Які прилетіли!.." Саме такими словами жартома прокоментував свою останню творчу роботу дизайнер-коваль Олег Шупрудько (по сумісництву мій коханий чоловік і татко нашого Сашка).)) А пісня "Мы летим, ковыляя во мгле" одна з його найулюбленіших.

Любов до літаків у Олега ще з дитинства, від батька, адже той хотів стати пілотом, ось ця любов передалась і сину. В дитинстві клеїв пластмасові модельки літачків – уся кімната ними була завішана і заставлена. А коли Олег поїхав в інше місто поступати в коледж, мати вирішивши, що хобі сина відійшло в минуле, віддала усі літачки дітям по сусідству (Олег до сих пір про це згадує з жалем). Та любов до малювання і творчості не замінила Олегу любов до літаків і польотів, радше об'єдналась в одну велику любов до польоту фантазії і металу. І хоча пілотом він так і не став, все ж зміг подивитись на землю з висоти пташиного польоту, правда з парашутом, але за державний кошт (це я про аеромобільні війська))).

А серед друзів Олега з'явилися не тільки художники і ковалі, але й пілоти та авіа-любителі. Власне одному з них, а саме Олександру Гаврилюку (керівникові Львівського авіаспортивного клубу), і призначений цей крилатий подарунок.

А ось власне й сам "подарунок" – інтерпретація літака ЯК-52.

А ось наша спільна фотосесія з цим літачком (заодно роздивитеся цього "птаха" з усіх боків). Ми вже тут відірвалися по повній програмі. ))

Між іншим, про ЯКа співав ще Висоцький, адже це легендарний літак.

А як на вашу думку, про що його пісня?

Песня самолета-истребителя

Автор Володимир Висоцький

Я — "Як"-истребитель,

Мотор мой звенит,

Небо — моя обитель,

Но тот, который во мне сидит,

Считает, что он — истребитель.

В этом бою мною "юнкерс" сбит, —

Я сделал с ним, что хотел.

А тот, который во мне сидит,

Изрядно мне надоел.

Я в прошлом бою навылет прошит,

Меня механик заштопал,

Но тот, который во мне сидит,

Опять заставляет — в "штопор".

Из бомбардировщика бомба несет

Смерть аэродрому,

А кажется, стабилизатор поет:

"Мир вашему дому!"

Вот сзади заходит ко мне "мессершмитт".

Уйду — я устал от ран,

Но тот, который во мне сидит,

Я вижу — решил на таран!

Что делает он, ведь сейчас будет взрыв!..

Но мне не гореть на песке —

Запреты и скорости все перекрыв,

Я выхожу из пике.

Я — главный, a сзади, ну чтоб я сгорел!-

Где же он, мой ведомый?

Вот он задымился, кивнул и запел:

"Мир вашему дому!"

И тот, который в моем черепке,

Остался один и влип.

Меня в заблужденье он ввел и в пике —

Прямо из «мертвой петли».

Он рвет на себя, и нагрузки — вдвойне.

Эх, тоже мне летчик-ас!

И снова приходится слушаться мне,

Но это в последний раз.

Я больше не буду покорным, клянусь!

Уж лучше лежать на земле.

Ну что ж он не слышит, как бесится пульс!

Бензин — моя кровь — на нуле.

Терпенью машины бывает предел,

И время его истекло.

Но тот, который во мне сидел,

Вдруг ткнулся лицом в стекло.

Убит! Наконец-то лечу налегке,

Последние силы жгу.

Но... что это, что?! Я в глубоком пике

И выйти никак не могу!

Досадно, что сам я немного успел,

Но пусть повезет другому.

Выходит, и я напоследок спел:

"Мир вашему дому!"

І до речі, для тих, кого зі страшною силою тягне в небо – вам СЮДИ, і ще можна СЮДИ.

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.