Об'ємні картини зі шкіри Валерія Дідорака. в блозі Життя одного дизайнера · від Ліля Тєптяєва · додано 07.03.2010 16:44

Його можна застати в майстерні, в якій завжди повно люду. Хтось сюди забігає по справі - щось позичити чи придбати новий творчий виріб, хтось порадитися, а дехто просто попити кави і послухати інструментальну музику. Тут можна зустріти і відомих коломийських художників, ремісників, науковців, підприємців, та й просто різних творчих людей.

Не так багато в Україні є майстрів по художній обробці шкіри, тим більш таких, які опанували цю професію самотужки. А Валерій Дідорак - коломийський талановитий ремісник, який створює красиві об'ємні картини зі шкіри. Не дивлячись на те, що він не має мистецької освіти, все ж він перебуває у постійному творчому пошукові та використовую кожну нагоду щоб чогось навчитися від художників Коломийщини. Благо, що художників-друзів Валерій має чимало. Та й ще б йому їх не мати, адже він дуже гостинний, щирий і товариський, завжди готовий допомогти в любій добрій справі!

З Валерієм я познайомилась нещодавно, хоча з його роботами була знайома ще років 6 тому - бачила на його виставці в Коломийському музеї історії міста.

І побачивши його роботи, щиро здивувалась тому факту, що їх створила людина без мистецької освіти. Адже, майже усі свої роботи Валерій намагається виконувати з цільного полотна шкіри, а для цього не вистачить самого тільки бажання, потрібен великий досвід і практика. До того ж, розміри об'ємних картин, м'яко кажучи, немаленькі, та й завдання автор ставить собі не прості: передати об'єм зображення та схожість з оригіналом.

"Де ж ви навчилися працювати зі шкірою?" - спитала я у Валерія? І він розповів яким чином "докотився" до такого творчого життя.))

Почалося все з швацької справи... Після армії Валерій працював у воєнному ательє (шив він переважно жіночий верхній одяг), і в якості хобі, час від часу, вирізав по дереву. Між іншим, з деревом він працює й досі, шукаючи свою тему і стиль подачі. Найчастіше створює риб, адже цих лускатих дуже полюбляють замовники, і це дає можливість майстру прогодувати себе і свою сім'ю. Та на "рибній" тематиці Валерій не збирається спинятися.

Після роботи в ательє він почав працювати на себе, винаймаючи для своєї справи різні приміщення. А десь в 90-х почав займатися шкірою, шив одяг, обтягував шкірою меблі.

"Я крутився як білка в колесі" - розповідає Валерій про своє швацько-кравецьке минуле - "слід було заробляти гроші, а мені завжди хотілося творчості."

Так вийшло, що його друзі, які навчалися художній обробці шкіри в Косівському технікумі, працювали разом з Валерієм в одній майстерні. Друзі створювали для продажу об'ємні декоративні панно, використовуючи в роботі стару традиційну технологію, а Валерій їм допомагав (був у якості підмайстра). З часом так захопився цією справою, що й сам почав творчо працювати.

Так як освіти в цій справі він не мав, вирішив самотужки удосконалити технологію, знайти власні прийоми і підходи в роботі. Валерій поставив собі за ціль створити об'ємні картини зі шкіри, в яких би він передав сюжет, і при цьому зберіг природність матеріалу. Ось так "методом тику" він йшов до своєї цілі, експериментуючи з матеріалами і удосконалюючи техніку виконання.

Сюжети для своїх робіт Валерій бере з різних джерел. Навчається у природи і у класиків, захоплюється геніальністю майстрів Ренесансу, наприклад Мікеланджело. Для нього мистецькою річчю є те, що несе гармонію і любов, тому й у своїх роботах він намагається передати красу побаченого у світі, при цьому зберігаючи природній вигляд матеріалу з яким працює.

Звичайно, з мистецької точки зору, роботи Валерія, здебільшого, сприймаються як кіч, та все ж ці картини дуже симпатичні і майстерно виконані. Сам автор жартома говорить: "Мій діагноз - народний умілець". Так його відрекомендували у пресі і він вважає це справедливо, адже він переконаний: "Не кожен, хто вчився різати по дереву може бути художником, хоча він може бути професійним різьбярем. Його можна назвати хорошим ремісником, але не кожного різьбяра можна назвати хорошим художником." Тому Валерій художником себе не вважає, він знає свої обмеження і бачить недоліки в своїй роботі.

"Всьому свій час! Час розставить усе на свої місця." - любить повторювати майстер. А поки час "розбирається" що і куди - Валерій працює у своє задоволення, без поспіху, вкладаючи любов і душу в свої роботи.

І люди цінують творчу працю майстра, тому й купують його роботи, переважно для подарунків, і не тільки в Коломиї, а по цілій Україні.

І не біда, що його роботи місцями не дотягують до справжніх мистецьких, адже і майстер і замовники отримують задоволення від цього процесу - майстер від створення, а замовники від споглядання.

Мудро говорить народна приказка "На кожен товар знайдеться свій покупець!"

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.