Коломийська художня школа на виставці дитячого конкурсу "Просто небилиці 2013" у Львові в блозі Життя одного дизайнера · від Ліля Тєптяєва · додано 12.12.2013 13:20

Коломийська дитяча художня школа ім. Я.Пстрака знову побувала у Львові, адже у суботу, 7 грудня, о 15.00 у Львівському палаці мистецтв відбулося відкриття виставки та нагородження лауреатів Всеукраїнського мистецького дитячого конкурсу ПРОСТО НЕБИЛИЦІ 2013, в якому наша художня школа приймає участь два роки поспіль.


А цього року від нашої художньої школи у конкурсі приймали участь і отримали нагороди:

Дарина Олінкевич "Особливі малюки", 12 років, викладач Л.Тєптяєва (лауреат конкурсу, 3 місце у другій віковій категорії, учасник виставки)
Ксенія Герелюк "Чарівний птах", 12 років, викладач Л.Тєптяєва (учасник виставки)
Ангеліна Волчок, 13 років, "Красуня літо", викладач Л.Тєптяєва (учасник виставки)


А також приймали участь і отримали досвід і задоволення:

Ліана Максим'юк "Магія всесвіту", 14 років, викладач Л.Тєптяєва
Христина Цюцяк "Черепахомісто", 14 років, викладач Л.Тєптяєва
Ярослава Бойчук "Чарівні дракончики", 12 років, викладач Л.Тєптяєва
Арсен Марчук "Чарівні Карпати", 11 років, викладач Л.Тєптяєва
Регіна Козак "Ква-ква концерт", 11 років, викладач Л.Тєптяєва
Вікторія Комарницька "Рай для солодкоїжок", 11 років, викладач Л.Тєптяєва
Уляна Хріновська "Місячна соната", 11 років, викладач Л.Тєптяєва
Ольга Познік "Солодке життя ведмедика", 11 років, викладач Л.Тєптяєва
Анастасія Андрійчук "Фрукто-паті", 10 років, викладач Л.Тєптяєва
Павло Прокіпчук "Космослон в підземеллі", 9 років, викладач Т.Цапурак
Катерина Слюзар "Космічне містечко", 9 років, викладач Т.Цапурак


Як і заведено в даному проекті, про результати конкурсу учасники дізнаються безпосередньо під час урочистого відкриття виставки кращих конкурсних творів, то ж ми всі розраховували на цікаву творчу екскурсію до Львова, яка б запам'яталася на довго і залишила по собі позитивні враження і стимул до нових творчих звершень. Тому підготовка до поїздки тривала кілька тижнів, адже слід було добре організувати дітей та їхніх батьків, залучити їх до обговорення плану поїздки та екскурсійних пропозицій, а також знайти добротний транспорт для подорожі. По ходу вирішувалися дрібні організаційні питання, і от ми вже їдемо до Львова в кількості 16 чоловік, серед яких майже усі діти-учасники, кілька батьків, а також директор школи Тетяна Цапурак і викладач Лілія Тєптяєва.

Львів зустрів нас чималеньким снігом і холодним вітерцем. Побачити засніжені вулиці Львова, після безсніжної Коломиї було досить приємно, хоча й несподівано. За планом поїздки ми мали 3 години на екскурсію центром міста та відвідування музеїв і галерей. Список пропозицій щодо останніх був досить амбіційним — нараховував немало-небагато 15 музеїв та галерей, які просто неможливо було обійти за короткий час, на який ми розраховували, тож відвідини більшості з них ми відклали до наступної нашої поїздки. Вискочивши з автобуса і довго не роздумуючи ми помчали галопом по основних мистецьких закладах, що знаходилися на нашому шляху.

Першою ми відвідали виставку в Львівській галереї мистецтв "Діти і дітлахи: образ дитини в образотворчому мистецтві XVIІ-XX ст." Могли, правда, глянути й на скульптури Пінзеля, що експонувалися в музеї одночасно з виставкою "дітлахів", але час підтискав, а не побачити виставку творів з дітьми ми просто не могли, бо наші коломийські "дітлахи" цього б нам не подарували. То ж ми, озброївшись квитками, мобільниками й фотіками ринули до виставкових залів.


Швиденько переглянувши експозицію і перекинувши кількома словами щодо побаченого, ми залишили записи у зошиті відвідувачів й вискочили на вулицю за новими враженнями. Вже за мить в темпі прискореного вальсу вся наша компанія бігла вузькою вуличкою в напрямі до центру. Хапаючи сніг ротом і озираючись на всі боки, щоб нікого з наших часом не загубити у натовпі, під радісний вигук Ліани "А пам'ятаєте, як ми тут минулого року голубів ганяли?!" ми промчали по Марійській площі в бік Площі Ринку, адже там на нас чекали ще кілька цікавих арт-галерей.

На площі ринку зробили фото поряд з ратушею на згадку про сьогоднішні ЄС-події в Україні та Львові зокрема. І помчали далі.


Ми поспішали на виставку Романа Романишина "Хронометрія", твори якого обіцяла показати галерея "Прімус", про що свідчило оголошення на їхньому сайті. В автобусі, на шляху до Львова, ми яскраво обговорювали цю подію, адже для коломиян побачити твори такого сучасного художника, як пана Романишина, видається вкрай рідко, а для більшості й взагалі неможливо. Та "Прімус" нас жорстоко розчарував, адже не попередивши відвідувачів просто згорнув експозицію на 4 дні раніше.

Ми втратили час, але не втратили наснагу, тож повальсували до галереї "Зелена канапа", в якій на той час експонувалася виставка експериментального живопису Петра Сметани "Рівновага".


Вибігши з галереї, ми гуртом подалися до ресторації-музею "Гасова лямпа". До середини закладу, за браком часу, вже не встигали зайти, але із задоволенням примостилися для фотосесії до пам'ятника винахідникам гасової лампи Яну Зегу та Ігнасію Лукасевичу, що "мерзли" під снігом при вході закладу. Трохи померзнувши на стільці поряд з паном Яном, ми ще й встигли покидатися сніжками.


Після чого ми побігли на площу Ринок, адже за планом нас чекала фотосесія в італійському дворику, що в Палаці Корнякта (Королівська кам'яниця).


Доки дорослі у фойє обговорювали плани на наступну годину, наші діти ще встигли помилуватися "блискучою" старовиною магазину антикваріату, ціни якої пізніше досить емоційно обговорювали (звичайно, в голові 12-тирічної дитини важко вкладається, що якась старенька срібна ложечка може коштувати близько 45 тисяч). Час підтискав, адже в 15.00 ми повинні були бути на відкритті виставки, власне, задля якої ми й приїхали до Львова, тому усі гуртом швиденько вибігли з палацу й помчали по бруківці.

Та далеко не відбігли — нашу увагу привернув натовп, що наче всмоктувався до закладу, що зветься "Львівська копальня кави". Ми не встигла й опам'ятатися, як потягнулася за натовпом, і за мить вже грілася в приміщенні, де запах кави практично висів в повітрі, чи краще сказати усе повітря було просто таки запахом кави.

А й справді, бути у Львові і не бачити кави — верх непристойності, тож ми трохи зависли в цьому місці, розбрелися і змішалися з натовпом туристів та іноземців. До речі, це місце виявилося досить цікавим. Справа в тому, що для залучення якомога більшої кількості туристів та гостей цей заклад придумав власну легенду: ніби у підземеллях площі Ринок видобувають каву, а вже звідси її транспортують в кав'ярню, смажать і подають відвідувачам. Легенда і антураж зробили свою справу, і на сьогодні "Львівська копальня кави" досить відвідувана місцина.

Атмосфера "копальні" тепла і затишна, до того ж в її стінах сила-силенна сувенірної продукції, тож наших коломиян складно було позбирати докупи і у повному складі покинути цей яскравий пахнючий заклад. Та голодні шлунки далися в знаки, і решту часу ми вирішили присвятити смачному перекусу.

Під враженнями і трохи підмерзнувши, але все ж на ситий шлунок, наша компанія погнала на відкриття виставки дитячого конкурсу ПРОСТО НЕБИЛИЦІ 2013.

В експозиційному залі Львівського палацу мистецтв відчувався святковий настрій. Теплу й затишну атмосферу створювали не лише дитячі роботи, але й самі діти, яких було чимало. Запрошений на відкриття мегапозитивний духовий оркестр "Львівські фанфари" на чолі з диригентом Андріяном Леськівим тішив усіх запальними ритмами. Крім того, присутніх розважали молодіжні та дитячі танцювальні гурти.


Ведучий та координатор проекту в Україні, голова Львівського обласного благодійного фонду "ТОРБА" Андрій Сендецький оголошував про цьогорічні досягнення конкурсу і нагороджував лауреатів дипломами та подарунками.

Щодо цього конкурсу, то в ньому діти змагалися у трьох вікових категоріях: 5-7 років, 8-12 років та 13-16 років. Андрій Сендецький розповів, що найбільше малюнків надійшло від дітей другої вікової категорії. Крім того, на цьогорічний конкурс надійшов малюнок від наймолодшого учасника, якому 4,5 роки. А цьогоріч організатори прийняли на огляд понад 700 робіт з 15 областей України. З них відібрали майже 200, які й презентували на виставці у Львівському палаці мистецтв. Усі учасники отримали дипломи про участь у конкурсі, а переможці могли тішитися дипломами, відзнаками, солодощами й подарунками.

Слід також згадати, що надіслані на конкурс дитячі роботи оцінювало компетентне журі, що складалося з митців України та Європи (до речі, кожного року склад журі змінюється). Цього року конкурсні роботи оцінювали: ректор Львівської національної академії мистецтв Андрій Бокотей, викладач живопису Української академії друкарства Ольга Черкасова, художник і керівник галереї-книгарні "Чорна ящірка" з Дніпропетровська Аліна Гаєва, художниця з Києва Марія Ковалевська, художник-графік Федір Лукавий, професор Краківської академії мистецтв Кшиштоф Мархляк, художник з Білорусі Теодор Лахвіч, доцент Львівської національної академії мистецтв Оксана Федина та координатор схожого фестивалю у Німеччині Івоні Трохім.

Андрій Сендецький ще раз наголосив, що "Просто небилиці" — це конкурс дитячих ідей, де журі оцінює не вміння малювати, а оригінальність задуму юного художника, і що доки існуватиме проект, його головною темою буде відсутність будь-яких рамок та ідейних обмежень, адже організатори прагнуть не втискати дитину в рамки, а навпаки заохотити до участі якомога більшу кількість творчої молоді.


Творчі досягнення талановитих українських дітей Львів зможе оглядати на виставці до 29 грудня. В березні виставка прямуватиме до мистецького центру "Шоколадний будинок" у Києві, а у квітні до галереї "Чорна ящірка" в Дніпропетровську. У травні цю виставку презентуватимуть у Варшаві, а у червні її зможуть переглянути мешканці та гості Мюнхена.

Безумовно, ці унікальні твори необхідно бачити наживо! Яскраві дитячі роботи просто таки насичені барвами та життям, сяють позитивом і щирою дитячою безпосередністю. Користуючись можливістю, запрошуємо усіх відвідати цю казкову виставку. Ми були, бачили, тішилися і всім рекомендуємо!


Після урочистого відкриття виставки гості і учасники заходилися фотографуватися поряд зі своїми роботами. Крім того, кожен з присутніх міг поспілкуватися з організаторами конкурсу, задати запитання, привітати чи сфотографуватися на згадку. Ми також не обмежили себе в такій можливості.

Заодно ще й зробили знимку з диригентом "Львівських фанфар" Андріяном Леськівим, адже творчість цього оркестру абсолютно усім прийшлася до смаку. Ми, правда, хотіли сфотографуватися з цілим оркестром, та цього разу не вдалося, так як після завершення урочистої програми ті поспішили переодягтися й зігрітися, адже в сценічних костюмах на протязі кількох годин в літеплому приміщенні не так комфортно, як може здатися на перший погляд (та тепер ми знаємо з ким наступного року будемо фотографуватися в першу чергу).


Шкода було їхати зі Львова, адже ми лише увійшли у смак споглядання творчості й мистецтва, та все ж слід було повертатися додому. Втомлені, та все ж задоволені, ми попрямували до свого автобуса, де на нас вже чекав уважний й компанійський шофер пан Віктор (який, до речі, відвідав з нами дитячу виставку й собі набрався добрячої порції позитиву). То ж, прощавай Львів до наступного року і наступного конкурсу ПРОСТО НЕБИЛИЦІ!

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.