Жан Іньяс Ізідор Гранвіль та його ілюстрації в блозі Життя одного дизайнера · від Ліля Тєптяєва · додано 19.11.2013 20:32

Французький художник-графік, відомий книжковий і журнальний ілюстратор, майстер карикатури і гротеску, автор малюнків, за якими створені тисячі гравюр і літографій Жан Іньяс Ізідор Жерар (Гранвіль) народився 1803 року в містечку Нансі, в сім'ї художників і акторів. З часом він взяв собі сценічне ім'я предків — Гранвіль. Його дід з бабцею були акторами і їх сімейний дует іменувався "Жерар де Гранвіль". Батько Жана, художник-мініатюрист, був першим його вчителем, тож він змалку малював — спочатку олівцем, вугіллям, пізніше аквареллю.

Приїхавши до Парижа на 21-му році життя, Гранвіль став навчатися літографії, а з часом працювати для сатиричних журналів. Серйозну популярність він надбав в 1828 році, коли з'явилися його оригінальні й унікальні "Метаморфози" — типи відомих у Парижі діячів, зображених у вигляді різних тварин. Завдяки своїй унікальній спостережливості художник зумів відтворити риси подібності між цими діячами та представниками тваринного світу. Після революції 1830 року, при порівняно великій свободі друку, Гранвіль майже виключно присвятив себе політичній карикатурі. Щодня в "Caricature" і в "Charivari" з'являлися його дотепні та їдкі малюнки, в яких він жартував над представниками липневої монархії. Кращі карикатури цієї епохи — "Mât de cocagne", "Convoi de la liberté" і "Basse — cour".


У 1835 році влада приймає закон, який зробив публікацію карикатур практично неможливою, і тоді Гранвіль присвячує себе ілюструванню книг. Серед найбільш помітних його робіт слід відзначити малюнки до творів Бальзака, Беранже, Жана-П'єра Флоріана, "Дон Кіхота" Сервантеса, "Мандрів Гулівера" Свіфта, "Робінзона Крузо" Дефо і, звичайно, до байок Жана де Лафонтена.

Його ілюстрації до "Мандрів Гулівера" напевно відомі кожному, хто читав цю книгу, оскільки у видавців всіх країн і епох Гулівер асоціюється тільки з Гранвілем — він ніколи не виходить з моди. Така ж історія з "Робінзоном Крузо" — його перекладали російською з французької, і подавали з французькими ілюстраціями. Менш відомі його ілюстрації до "Дон Кіхота". На відміну від пафосних композицій Доре, кумедні, зворушливі і карикатурні герої Гранвіля цілком відповідають духу цього роману, якщо розуміти, що твір написаний як пародія.

1847 році після смерті чотирирічного сина (який задихнувся на очах батька від шматка хліба) Гранвіль потрапляє в психіатричну клініку. Будучи там він показує Едуару Шартону намальовані "Шлях в небо" і два малюнки "Злочин і кара". Весною 47-го, у віці 44 років, Жан помирає. Епітафія, написана ним самим, красномовна: "Тут лежить Гранвіль. Він дав усьому життя, рух і мову, але він не знав, як прокласти свій власний шлях".


Після Поля Гаварні і Оноре Дом'є Гранвіль займає перше місце в історії французької карикатури. Істотною властивістю його таланту була блискуча, незвичайно багата фантазія, підкріплена і підтримувана тонкою спостережливістю та їдким гумором. Користуючись цими властивостями свого таланту, Гранвіль у своїх малюнках відтворив історію усіх кумедних сторін і дивацтв свого часу.

Але пристрасть надавати фізіономію і вади людини спочатку тваринам і рослинам, а згодом і всякого роду неживим предметам під кінець життя Гранвіля привела його до того, що деякі його малюнки й сьогодні досить складно зрозуміти. Незважаючи на те, він — істинний мислитель, зовсім не бажаючи розсмішити, у своїх ілюстраціях він надавав людям зовнішності різних тварин, так як був упевнений, що в перших зустрічаються ті ж самі низькі вади та інстинкти, що і в других.

Блискучий талант Гранвіля швидко приніс йому славу і популярність, але так і не зміг забезпечити художнику безбідне й безтурботне життя.

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.