Карикатурист Ігор Бежук в Коломийській художній школі в блозі Життя одного дизайнера · від Ліля Тєптяєва · додано 13.04.2013 00:49

Не так давно, а саме 1-го квітня, в стінах Коломийської дитячої художньої школи ім. Я.Пстрака відбулася цікава зустріч з випускником нашої Альма-матер. До нас завітав коломийський художник, карикатурист, шаржист і просто мегапозитивний хлопака — Ігор Бежук. В аудиторії зібралося багацько учнів та викладачів, адже всі знали — зустріч обіцяє бути пізнавальною й з гумором, бо у Ігора просто не буває по іншому. Творча оказія перевершила усі сподівання — було на стільки цікаво, що слухачі сиділи не лише з широко відкритими очима, але дехто й з відкритим ротом. ))

Талановитий карикатурист прийшов не з порожніми руками — усі могли переглянути купу цікавого ілюстративного матеріалу й погортати пресу та журнали з ілюстраціями Ігора. Під кінець зустрічі кожен з присутніх міг отримати примірник популярного коміксу про неофіційних талісманів Євро-2012 Яся та Івася з автографом самого автора, а художня школа прийняла в подарунок одну з найулюбленіших робіт Ігора Бежука — шарж Гуцула Олекси з авторського проекту "Гуцулія".

Сказати, що нам дуже сподобалась зустріч — нічого не сказати, адже цей день запам'ятається усім на довгі роки, і можливо, для когось з учнів це буде першим кроком на цікавому шляху шаржу та карикатури. Спілкування з Ігорем зарядило присутніх творчою енергією і позитивним настроєм, а дружня бесіда донесла дітям цінні істини щодо наполегливої праці та важкозаробленого успіху.

Щоб, так би мовити, закріпити знайомство талановитого випускника з теперішніми учнями художньої школи, я взяла коротеньке інтерв'ю у Ігора. А на згадку про зустріч залишилась купка фотографій, тож пропоную переглянути й цей фоторепортаж.


— Ігор, для початку розкажи про себе (раптом хтось тебе ще не знає): де навчався, живеш і працюєш (де раніше жив, де працював), чим цікавим займаєшся в житті (по професії і поза нею).

— Народився в Коломиї. Закінчив ЗОШ №1, паралельно навчався в художній та музичній школах (по класу саксофона). Вступив до Львівської Академії Ветеринарної Медицини, яку успішно й закінчив. Після закінчення ВУЗу стажувався та навчався в США. Після приїзду на Україну, працюю керівником виробництва на спільному угорсько-українському підприємстві з виготовлення комбікормів. Живу на два міста — в Коломиї та Львові. Окрім основної роботи, займаюсь малюванням. Улюблені напрямки — графіка, карикатура, комікс, цифрове мистецтво.

Авторський підпис до фото: "Ось, намалював себе любимого :) Верхи на улюбленій собаці, роблю улюблені справи, а це малювання, настільний теніс та саксофон :) Білий халат — я ж ветлікар ;) Мій улюблений колір — синій :)"


— Знаєш, я часто пригадую роки навчання в нашій художці. А як тобі навчалося в художній школі? Хто були твоїми вчителями, що тобі найбільше подобалось, що не подобалось? Які були твої улюблені предмети і які завдання ти найбільше любив виконувати?

— Навчання в художній школі було досить цікавим. Там завжди було весело. Особливо любили перерви, під час яких ми влаштовували ігри навколо школи. Щодо предметів, то найбільше мені до душі була скульптура, яку вів Ярослав Олексійович Лобурак та композиція, яку вела наш класний керівник Ганна Дмитрівна Микитюк. Признаюсь чесно, живопис та рисунок мене не надто захоплювали, мені постійно хотілось малювати та ліпити всіляких чоловічків та істот. ))


— А от цікаво, в шкільні роки ти ким хотів бути по професії? Ти хотів бути художником?

— Мені було легше у цьому відношенні. Я мав перед собою приклад свого батька — ветеринарного лікаря і завжди казав, що хочу бути як він. Змалечку цікавився тваринами, знав на пам'ять всі породи собак, котів та папуг. Проте, мав ще й успіхи у музиці, тому навіть більше схилявся до того, щоб стати музикантом і в меншій мірі художником, хоча, це те, що я найбільше любив робити, і де б я не був, і де б не навчався — я завжди малював.

— Тепер ти активно займаєшся карикатурою і комп'ютерною графікою. Тож яких успіхів вже досяг на цій ниві, які маєш творчі плани на майбутнє?

— Так, кілька років тому, я "вголос" заявив про себе як про карикатуриста, хоча перша моя опублікована карикатура була ще у 1997 році. Зараз малюю для багатьох газет, журналів, сайтів, інститутів в Україні та закордоном. Також займаюся малюванням коміксів, ілюструванням книжок, створенням персонажів для комп'ютерних ігор, дизайном футболок та ще багато чим... Також намагаюсь знаходити час і трохи малювати для себе.

Творчих планів надто багато, але непогано було б зробити нарешті виставку в рідній Коломиї. Для початку. ))


— Знаю, ти приймаєш участь у конкурсах. Тож розкажи щось про них, які найбільше запам'яталися і вплинули на твій успіх? Сьогодні багато конкурсів проводиться для дітей і учнів художніх шкіл та студій. У зв'язку з цим, що б ти порадив юним художникам щодо участі у конкурсах?

— Багато років приймав участь у конкурсі карикатур "Незалежність", де мої роботи потрапляли до каталогу. Також запам'ятався конкурс на тему "Свободи слова" з презентацією у Києві. Пізніше переміг на конкурсі від ООН "Гендерний стереотип" та зайняв друге місце у конкурсі на кращий дизайн українських футболок від агенції "Наш Формат".

Конкурси — дуже важлива і потрібна річ у творчості кожного митця. З одного боку, вони дають можливість проявити свої максимальні можливості і заявити про себе на серйозному рівні. З іншого, завести знайомства з організаторами та іншими митцями, адже зв'язки у творчому світі дуже важлива складова. На етапі становлення раджу приймати участь у всьому, в чому можна, і не думати про результат. Він прийде з часом і працею.


— Цікаво знати твою особисту думку щодо таких закладів як дитячі художні школи, зокрема нашу коломийську школу — що вона дає місту і мешканцям Коломиї?

— Художня школа, це місце, де роблять свої перші кроки майбутні художники, скульптори, дизайнери, і як і перші кроки дитини — вони найважливіші. Саме тут закладається фундамент, на якому будуть стояти всі подальші вміння. Звісно, не всі випускники стають художниками, зате, у всіх залишається почуття та потяг до краси, естетики, мистецтва — а це все якості інтелігентної людини, яких зараз так бракує нашому місту і державі зокрема. Тому, важливість дитячої художньої школи важко переоцінити.

— Ігоре, щиро дякую за дружню бесіду! І на завершення, прошу, побажай щось молодим художникам, учням школи і творчим дітям Коломиї та інших міст нашої країни.

— Від себе бажаю вірити у власні сили та йти до своєї мрії. Все обов'язково вдасться!

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.