Графічні техніки в ілюстрації дитячої книги. в блозі Життя одного дизайнера · від Ліля Тєптяєва · додано 01.12.2009 02:04

Про дитячу книгу, а зокрема ілюстрацію до неї, можна говорити довго і багато.

Можна згадати історію ілюстрації дитячої книжки, відомих дитячих ілюстраторів, ілюстрації дитячих книжок різних країн, а також техніки і художні прийоми в ілюструванні дитячої книжки.

І про все перечислене, так чи інакше, вже йшлося в попередніх статтях цієї серії. Правда, про останню тему - техніки і художні прийоми в ілюструванні дитячої книжки - говорилося дуже мало, тому ця стаття присвячена саме цій темі.

Отже, техніки і художні прийоми в ілюструванні дитячої книжки.

Взагалі, ілюстрації дитячих книжок різняться між собою не тільки художніми техніками та прийомами, а також специфічними художніми манерами художників-ілюстраторів, застосуванням ними художніх інструментів та матеріалів. Тому, зрозуміло, що дитячі ілюстрації, навіть призначені для одного і того самого віку дітей, можуть дуже сильно відрізнятися між собою.

В залежності від смаків і стилю виконання художника, в ілюструванні дитячої книжки можуть брати участь: класичні графічні техніки друку, також різноманітні техніки рисунку та станкової графіки, аплікації з витинанками, паперова пластика, різноманітні колажі, художня фотографія, комп'ютерні графічні програми, і ще дуже багато чого цікавого.

Якщо художник хоче ілюструвати книгу для дітей, він повинен сам для себе визначити ряд необхідних завдань і їхнє вирішення. В першу чергу - врахувати вік дитини, для якої призначена книга, і вирішити, яку техніку він буде застосовувати. Одна техніка підходить для дітей дошкільного віку, друга для пригодницьких книг, ще інша для класиків, адаптованих для дітей та юнаків. В такому випадку зустрічатимуться труднощі, так як ілюстратор обов'язково повинен співставляти свої ілюстрації з ілюстраціями вже існуючих видань, тим більше, якщо це такі шедеври, як ілюстрації Гюстава Доре для "Дон Кіхота" або ж ілюстрації Хеблота Брауна в перших виданнях романів Діккенса.

Якщо сучасний ілюстратор хоче ілюструвати такі книги, він повинен позбутися сильного бажання імітувати знайомі характери і створити свою власну атмосферу, свій впізнаваємий образ. При цьому, хоч-не-хоч, але необхідно враховувати думку видавництва, – бо саме воно відповідає за комерційний успіх книги, краще орієнтується у вподобаннях батьків, які будуть купувати книгу і, нарешті, дитини, котра буде її читати. Справді, ілюструвати дитячу книжку, справа не з легких, скажу вам.

Більшість видавництв вітають ілюстрацію виконану в сучасному дусі, тому що вона більш вигідна в комерційному відношенні, і відмовляються від класичної техніки, вважаючи її застарілою. Зрозуміло, дух часу постійно потребує чогось нового, незвичного, оригінального і "сучасного" в усіх відношеннях. Під поняттям "сучасний" розуміється не дещо абстрактне, а дещо сміливе, оригінальне, можливо надмірне, перебільшене, що відтворює речі під новим кутом зору, новим, сучасним способом.

Але, на жаль буває, що в гонитві за сучасним баченням, видавництва випускають у світ продукт сумнівної якості. І тут є кілька причин. Одна з них в низькому рівні мистецької освіти видавців. Бо ж посередньому або поганому художнику завжди легко сховати брак таланту під вишуканою мазаниною сумнівного смаку і якості та пропонувати ці проби пензля в якості творчості в стилі модерн, а недалекий видавець цього не помічає і приймає як новий оригінальний продукт.

Правда, може статися, навіть якісні професійні ілюстрації будуть шкідливими, так як опинилися не в тому місці і не в той час. Можливо, дорослі приймають сучасну ілюстрацію, тому що у них є достатня освіта та культура, щоб побачити в ній прекрасне. Але чи питаються дорослі у самих дітей їхні смаки і потреби?

А що ж треба дітям? В першу чергу щось таке, від чого вони будуть отримувати естетичне задоволення без особливих психічних зусиль. З іншого боку, це може бути щось, що примусить подобатись їм, лише тоді, коли вони це зрозуміють і знайдуть в цьому зміст. Факт залишається фактом - сучасну дитину більше приваблюють ілюстрації сучасних книг, ніж ілюстрації в книгах, які любили їхні батьки, коли були дітьми.

Деякі помилково рахують, що діти люблять книги, ілюстровані дитячим наївним способом, тому що вони їх ліпше розуміють, бо говорять тією ж мовою, як дитина. З цим можна посперечатися. Адже дитина ніколи не задоволена своїми малюнками, намагаючись їх поліпшити. Вона задовольняється тільки прагненням, відчуваючи задоволення від творчості. Та дитина здатна побачити різницю між якістю своїх малюнків і більш професійними малюнками. Вона здатна зрозуміти досконалість, і порівняти гарні картинки з поганими. Вона захоплюється більш кращими малюнками своїх однолітків або дорослих і прагне удосконалювати свою техніку так, щоб як можна краще їх копіювати. Якщо дитині дати дитячі малюнки, як вона зможе розвивати свої навички, порівнювати та покращувати свої естетичні погляди? Мабуть, дорослим здається, що дітям сподобаються дитячі малюнки, як дорослим дорослі, але швидше так: дорослим подобаються ілюстрації в дитячому стилі, як дітям в дорослому.

Тільки час може дати відповіді на усі ці питання. Можливо майбутні покоління будуть сміятися над сміливими тенденціями нашого часу. В даний момент можна лише скептично відноситись до усього, що по все-загальному судженню естетично і гарно.

Ілюстрація може бути сучасною або наївною, гумористичною або серйозною, в залежності від жанру. Але вона завжди повинна бути привабливою, легкозрозумілою і професійною в усіх відношеннях, так само, як і текст. Якщо ілюстрація не буде відповідати цим вимогам – книга може завдати тільки шкоди дитині, її психічному і моральному здоров'ю.

Професійні художники-ілюстратори створюють ілюстрації різноманітними способами в різних стилях і усілякими техніками виконання, використовуючи при цьому різні матеріали, інструменти, засоби та художні підходи.

Мені особисто, наприклад, дуже подобаються ілюстрації такого напрямку.

Але, не впевнена, що знайдеться багато дітей, які б мене підтримали.

А в дитинстві, подобались книжкові ілюстрації приблизно в таких стилях виконання.

Хоча, я полюбляла різноманітні стилі дитячих ілюстрацій. Благо, що книжок у мене було багато.

Сьогодні в українській дитячій ілюстрації можна спостерігати переважно класичні графічні техніки виконання в поєднанні з комп'ютерною графікою, часом трапляються ілюстрації виконані аквареллю, темперами, іншими художніми матеріалами. Ну а використання якихось оригінальних, можливо навіть нетрадиційних, свіженьких технік та художніх прийомів - наразі явище рідкісне.

Хоча бувають приємні поодинокі випадки яскравої неординарної творчості. Переважно це живописні техніки акриловими, гуашами, або олійними фарбами, кольорові олівці та пастелі, деколи використовуються тканина та інші матеріали, приміром для передачі фактури, і взагалі в конструкції. Ну і, звичайно, майстерно виконані ілюстрації за допомогою комп'ютерних технологій.

Та все ж, супер-яскравого, ультра-сучасного, сміливого мистецького виклику в українській ілюстрації, наразі, ще не бачила. Чи то надто кволі, а місцями навіть гальмівні, тенденції в нашій мистецькій сфері життя, чи український споживач ще не доріс до сучасних світових стандартів книжкової ілюстрації, чи може видавець скупий і байдужий до усього окрім великих грошей - до кінця не зрозуміло, але факт лишається фактом - наразі українська книжкова ілюстрація не конкурент світовій.

Окрім, хіба-що, "А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Ги". Це видавництво, чи не єдине, яке може гідно представити вітчизняну дитячу книжку на світовому мистецькому ринку. І йому це вдається, завдяки великій любові до своєї справи, мистецькому професіоналізму та високій якості.

Стиль книжок видавництва вже давно встановлений і закріплений, дітьми та батьками облюбований. Та ілюстрації, як і їхні творці - кожна зі своїм обличчям та настроєм.

Пригадую книжечку, ілюстрації якої були виконані в олійному живописі, художником-живописцем Сергієм Савченком. Ця дитяча книжечка «Пес та його друзі на місяці», була видана дитячим видавництвом «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га». Сергій в ілюстраціях працював у своїй авторській манері та в своєму стилі, у техніці живопису з використанням мастихіна. Великі шари фарби накладалися мастихіном та пензлем, створюючи легкий рельєф. З огляду на кольорові розводи фарби, можна допустити факт змішування кольорів безпосередньо на полотні. Загалом, досить симпатична річ вийшла.

Між іншим, згадала дещо для історичної довідки – на зламі ХІХ і ХХ століть літографію замінив чотири-колірний друк, який був особливо зручний для репродукцій акварелі, якою до сих пір користується велика кількість ілюстраторів.

Ще один цікавий факт з історії – в кін. другої пол. ХХ ст. в Європі з'являються ілюстрації, виконані в техніці фотомонтажу. В Німеччині такою технікою ілюструє великоформатні книги - Фрідріх Бур.

В дитячих книжках того часу фотографією користувались досить рідко через складність в технології і поширеної тоді думки, що чорно-білі фотографії надто вульгарні і нагадують приманки конкуруючого з книгами кінематографу.

Та все ж були книги з чорно-білими ілюстраціями з цікавою штриховкою, з фотографіями і рисунками. З роками, до рядів ілюстративних технік приєднувалась усе більша їхня кількість.

Все ж повернимося до сучасної ілюстрації.

Самим поширеним в ілюструванні, в останні десятиріччя, є використання акварелі і різних прийомів змішування фарби в поєднанні з кольоровими олівцями, пастелями, використання туші.

Щодо акварелі - є кілька технік, про які можна згадати. Наприклад лесіровка.

Що ж таке лесіровка?

Це один із способів нанесення фарби на полотно. Змішування фарб нанесенням лесіровок – багатошарове нанесення фарб.

Суть прийому лесірування в послідовному нанесенні прозорих шарів фарби один на одного, в результаті чого можна отримати дуже різноманітні кольорові відтінки. При використанні техніки лесіровки необхідно дочекатися повного висихання першого яскравого шару перед тим, як наносити другий.

Ще один прийом – техніка акварелі по-сухому. Суть цієї техніки в тому, що нові шари фарби наносяться на попередні тільки після того, як ті висохнуть. Техніка роботи по-сухому надає чіткість контурам і границям кольорових зон і дозволяє досягати змін колористичних відтінків.

Є ще й техніка акварелі по-вогкому заключається в тому, що нові шари фарби наносяться до того, як висохнуть попередні. Такий спосіб роботи дозволяє отримати легкі прозорі кольорові відтінки з м'якими переходами. По мірі того, як фарби розтікаються, границі мазків стають нечіткими і розмитими, надаючи бархатності, а часом романтичності та загадковості картинці.

Більше інформації про техніки акварельного живопису можна знайти в спеціалізованій літературі.

Говорячи про акрилові фарби та техніки їх використання, можна згадати про їхні переваги. В реалістичному або символічному живописі можна без труднощів впізнати форми, що асоціюються з конкретними реальними предметами, в той час як абстрактний живопис, у формах, не підтверджуючись, вражає, перш за все, кольором та фактурою, які переносять глядача в казковий світ почуттів і переживань. Невипадково акрилові фарби стали найулюбленішим засобом авангардного живопису, що є популярним і сьогодні.

Усі ефектні акрилові кольори отримують за допомогою синтетичних пігментів. Ці кольори неможливо відтворити шляхом змішування інших готових фарб.

Одна з багатьох привабливих можливостей акрилових фарб: колаж, що представляє собою наклеювання різноманітних клаптиків паперу, картону, тканини та інших матеріалів, перед тим пофарбованих акрилами, на яку-не-будь основу.

Акрилові фарби можна накладати на поверхню прозорим нашаруванням, непрозорим шаром, а також пастозним об'ємним шаром, де кожний метод має свій ефект і застосовується по-різному, в залежності від задуму художника. Фарба може накладатися будь-яким інструментом, від пензлика і мастихіна - до власних пальців художника, в залежності від того, яких ефектів хоче досягти художник-ілюстратор.

Дуже оригінальної техніки, стилю і настрою, можна досягти в ілюстрації, малюючи її кольоровими олівцями та пастелями. Техніка роботи з кольоровими олівцями надає художнику широкий спектр діяльності, даючи можливості розфарбовування як чистими, тобто готовими кольорами, так і їхнім змішуванням. Те саме можна сказати і про роботу з пастелями.

Грифель олівця буває різної м'якості, а також зробленими з різних матеріалів, які впливають на кінцевий вигляд зображення. На техніку виконання, а разом з тим і на стиль ілюстрації в кінцевому результаті, впливає, значною мірою, конфігурація штрихів та їхня товщина. Штрих може бути як прямим, так і хвилястим, вигнутим, крім того це можуть бути крапки.

Основою техніки рисунку кольоровими олівцями є тонова розтяжка, яка дозволяє передавати об'єм предметів. Вона може виконуватися за допомогою штриха, штрихування, тонування. Серед інших прийомів техніки рисунку дуже поширена розтушовка. Крім того існують техніка вишкрябування ножем або іншим лезом рисунку, яка називається граттаж і виконується будь-якими олівцями, а також техніка витиснення, яка ще називається сграфіто, яка підходить для дуже м'якого графіту, і перш за все для кольорових олівців.

Розтушовкою називають спосіб розтирання шару з ціллю його розтяжки або однорідності тону. Кольорові олівці, завдяки своєму восковому компоненту, дуже зручні в техніці затирання. Дуже поширена практика затирання тонованого місця за допомогою білого олівця, називаючись технікою вибілювання.

При застосуванні світло-сірого олівця, досягають однорідності тону і його затемнення. Цей засіб часто використовується в проробці тіней. Також користуються поєднанням тонової розтяжки з розтушовкою. Цю практику можна використовувати і в роботі з пастелями.

Кольорові олівці, враховуючи їх восковий склад, дозволяють використовувати техніку вишкрябування. Рисунок, виконаний інтенсивними кольорами а потім розтертий, має кольоровий тон, який легко зішкрябати, або акуратно зрізати, інструментом із затупленим кінцем.

Для техніки витиснення використовується інструмент з тупим кінцем, яким, натискаючи на папір, створюють витиснений рисунок. Штриховка чи тонування олівцем, створює оригінальний ефект.

Також можна працювати спеціальними різновидами кольорових олівців, такими як: акварельні кольорові олівці та пастельні олівці. Як говорить сама назва, - акварельні олівці мають грифель, який здатен розчинятися у воді. Як олівець, він застосовується в звичайній техніці малюнку, але він може розчинятися у воді, - тому його можна застосовувати і в техніці акварельного живопису. Працювати цими олівцями дуже цікаво, адже можна починати з техніки рисунку, а завершити технікою акварелі.

Між іншим, спеціально для аутсайдерів мистецтва і любителів опановування нових професій, випускається багато ознайомлювальної літератури. Звичайно, є грубезні книжки, з кусючою ціною, але є й невеличкі і недорогі журнали, які коротким і доступним курсом навчання покажуть як можна навчитися малювати різними матеріалами і в різних техніках та прийомах. Додаткову і цікаву інформацію про інструменти та художні техніки можна дізнатися з подібної літератури.

Крім того, частенько можна спостерігати використання кольорових чи чорної туші для ілюстрації дитячої книги, як за кордоном, так і у нас.

Дуже цікава техніка для дитячої ілюстрації, та на жаль, в нашій країні майже не використовується, - техніка аплікації. І подібна до неї – це техніка колаж. А також - витинанка.

В аплікації, так само як і в колажі можна застосовувати різні матеріали: фото, папір, картон, кальку, тканину, різноманітні стрічки, нитки, позлітки, арекал, кольорові плівки, пластик, природні матеріали – листя, кору, пір'я, дерево, шкарлупу, солому, сухі квіти, шкіру та багато інших.

В залежності від вподобань та фантазії ілюстратора, а також гарного смаку видавця, можна створювати оригінальні, різноманітні книжки, які будуть позитивно впливати на виховання неординарної особистості.

Нажаль, в ілюструванні сучасних дитячих книжок, навіть в умовах незалежної України, до сих пір ще надто багато хворобливого соцреалізму, плагіату і просто-таки відвертого кічу.

Включення активного використання як найбільшої кількості різноманітних технік виконання ілюстрації, новітніх прийомів подачі інформації, неординарних підходів до цієї справи – збагатить її та буде стимулювати стрімкішу еволюцію цієї галузі.

Різноманітні пошуки художніх підходів у створенні ілюстрації спричинять пошуки нової подачі інформації дитині, новими засобами та методами впливу. Бо ж однобокість та одноманітність дитячих видань спричиняють такий самий розвиток дітей.

Серед засобів та інструментів в ілюструванні дитячої книги можна згадати також і комп'ютерні графічні програми. Сьогодні усе частіше художники-ілюстратори застосовують комп'ютерні графічні програми. Ними працюють, створюючи малюнки комп'ютерними графічними техніками, не приховуючи їхні переваги та ефекти, а також вдало імітують ручні художні техніки, і навіть оригінальні декоративні ефекти матеріалів.

Таким чином акрили, гуаші, олійний живопис, кольорові олівці, пастелі, акварельні техніки, а також аплікацію, трафаретний друк, колаж можна імітувати, при вмілому використанні, за допомогою комп'ютерних графічних програм.

У зв'язку з тим, що сьогоднішні технології поліграфії і друку книжок передбачають використання комп'ютерних технологій, постало питання ребром про доцільність використання ручних класичних технік виконання ілюстрацій в книжках. Бо ілюстрація має пройти ряд комп'ютерних обробок: сканування, підготовка до друку, друк. На усіх цих кроках, до кінцевого результату, ілюстрація втрачає в якості зображення. Ця проблема постає жорсткіше, у випадку з неякісною поліграфією, яка, наразі такою і є в Україні (звичайно за браком коштів).

А якісну ілюстрацію можна отримати тільки в умовах якісного устаткування. Тому в умовах українського устаткування, практично неможливо відтворити, при друці, оригінальні техніки, особливо фактури, аплікації, оригінальні матеріали, колажі, поєднання цих технік. Мабуть це і є одна з причин того, що ілюстратори не працюють в цих техніках в Україні, а якщо щось схоже пробується – ці зразки книжок друкують у Франції, Німеччині, Швейцарії.

В ході цих, та інших причин, ілюстратори почали активно опрацьовувати комп'ютерні графічні техніки. Кожен з таких художників шукає свою графічну мову вираження ідеї. Комусь це вдається, комусь ні. Переваги цих технік не тільки в тому, що можна легко змінювати зображення не псуючи матеріали і швидко копіювати необхідні елементи, тиражуючи їх, але й в тому що техніка практично не зазнає змін при друці, тому задум художника, в кінцевому результаті виходить саме таким, яким був запланований.

Так, як сьогодні індустрія розваг і не тільки, активно використовує досягнення комп'ютера, а дитина ознайомлена з цим стилем зображення завдяки іноземним комп'ютерним іграм і мультикам, - багато видавництв вирішили використовувати комп'ютерну картинку в ілюстраціях дитячих книжок.

При роботі з комп'ютерними графічними програмами, ілюстратор має великі можливості, необмежені матеріали та інструменти. Легко і швидко можна відмінити зроблену функцію, редагувати властивості об'єкта композиції, такі як прозорість, насиченість, колір, тон, декор, додати ефектів різних матеріалів, залити плавними переходами дуже велике зображення, що зробити класичними техніками дуже складно.

Комп'ютерні графічні програми мають в наявності великий спектр інструментів та художніх засобів, якими можна легко імітувати ручні техніки, або створювати нові.

Але, звичайно, класичні підходи до ілюстрації залишаються класичними, і вони залишаться популярними хоча б для мистецтва ілюстрації, якщо не для ілюстрації комерційної. Власне, сьогодні можна спостерігати комерційну ілюстрацію і мистецьку ілюстрацію, і різниця між ними надто велика. І тільки одиниці, серед видавництв, поєднують ці два поняття.

Що ж до ілюстрацій виконаних за допомогою комп'ютерних графічних можливостей, то пригадую цікаву книжечку з ілюстраціями Арсена Джанікяна "Літаючий капелюх", можливо хтось бачив? Симпатична книжка, прикрашена професійно виконаними ілюстраціями в графічній техніці за допомогою комп'ютера. Художник-ілюстратор, Арсен Джанікян, справді вміло використовує новітні технології для створення своїх ілюстрацій. Знайшовши оригінальний хід і техніку подачі, він вдало використовує її в оформленні різних книжок, що правда в кожну нову книжку вносить нові технічні деталі, показуючи нові грані свого художнього таланту, а також талант ілюстратора.

На його ілюстраціях видно плановість, об'ємність предметів і персонажів, скрупульозно пророблені деталі. Поверх об'ємної форми, локального кольору з тоновими розтяжками по формі предмета чи об'єкта, накладена тонка сітка ліній і штрихів, що змінюються по кольору, так як вимагає цього задум, які утворюють додатковий кольоровий і тональний шар з потрібними кольоровими вальорами і густиною. А поверх графічного малюнку накладені дрібні декоративні штрихи, які разом з сіткою тонких ліній, утворюють той неповторний ефект, який притаманний стилю виконання даного художника. Цих прийомів художник-ілюстратор дотримується в усіх своїх роботах.

Щодо ілюстрації виконаною комп'ютерною графічною технікою – можна згадати, також, чудові зразки - книжечки для маленьких діток: "На землях Бергамота" та "Чи є в бабуїна бабуся?", Видавництва Старого Лева, які ілюстрував художник Олег Петриненко-Заневський.

Шкода, що наразі в нашій країні, на відміну від європейських країн, Канади, США, Австралії, Японії та інших, при роботі над ілюстрацією, використовується обмежена палітра художньо-зображальних засобів.

Бо, все ж, надто хочеться побачити серед української дитячої ілюстрації щось новеньке, можливо навіть нетрадиційне українській ілюстрації, може навіть місцями шокуюче, але сучасне, професійне і якісно мистецьке! Можливо, застосування якихось нових підходів, незвичних конструкцій, використання оригінальних матеріалів і засобів, щось несподіване, з викликом!

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.