Яскравий квілінг Юлії Бродської (Yulia Brodskaya) в блозі Життя одного дизайнера · від Ліля Тєптяєва · додано 27.09.2012 01:10

Не для кого не секрет, що технік паперового мистецтва у світі дуже багато, і вони досить різноманітні. Крім того, художники, які працюють з папером, не сидять склавши руки — багато експериментують з класичними техніками, міксуючи їх і урізноманітнюючи в залежності від того ефекту, який прагнуть досягти.

Однією з відомих у світі і досить цікавих паперових технік є квілінг, про який вже згадувалося кілька років тому. Але ця техніка є настільки цікавою, і так багато нового створювалося за допомогою неї в останні роки, що було б просто неввічливо не нагадати про неї знову. А згадавши про квілінг, було б доречним переглянути й роботи однієї з найвідоміших у цій галузі художниці — Юлії Бродської.


Юлія Бродська (Yulia Brodskaya) добре знайома з усіма властивостями і перевагами мистецтва квілінгу, тому й з успіхом користується ними у своїх творчих роботах та дизайнерських проектах, створюючи яскраві незабутні образи і витвори мистецтва. "Я насолоджуюся паперовим мистецтвом через свою любов до матеріалу — паперу" — каже Юлія. І переглядаючи її твори — ми їй віримо, адже щире захоплення автора цим матеріалом відчувається в кожному завитку.


Народилася Юлія в Москві. І ще до переїзду у Великобританію, в 2004 році, вона цікавилась різноманітними творчими практиками, починаючи від текстилю і живопису, орігамі та колажу, до більш традиційної практики образотворчого мистецтва. Після магістратури в галузі графіки (Graphic Communication), яку закінчила в Хартфордширському Університеті в 2006, вона продовжила експериментувати і шукати шляхи об'єднання всіх улюблених речей: друку, паперу, і деталізованих об'єктів ручного ремесла.

Юлія Бродська швидко отримала міжнародне визнання за її інноваційні ілюстрації з паперу і продовжує створювати красиві проекти для клієнтів по всьому світу. А співпрацюють з нею різні всесвітньо відомі публікації, фірми і бренди: HOW magazine, Washington Post, Design Week, "O" The Oprah magazine, Boston Globe, New York Observer, The New York Times Magazine, Nokia, Penguin Press, Faber and Faber, Ferrero, "O.B.", Didi, DDB Canada і ще багато і багато інших. Також її роботи друкують в каталогах і публікаціях, які висвітлюють сучасне паперове мистецтво і дизайн: "Papercraft Design and Art with paper", "Paper: Tear, Fold, Rip, Crease, Cut", "Book of Creation Digital Artist Hors-Serie", "3D Typography", "D&AD Annual 2009", "Images 34 Best of British Illustration 2010", "Paper Cutting" та інших.


А наостанок — коротка історія про мистецтво квілінгу.

Квілінг (англ. Quilling — рюш, походить від слова quill — пташине перо, гофрувати, паперокручення) — мистецтво виготовлення плоских або об'ємних композицій зі скручених у спіралі смужок паперу.

Хоча достовірно походження квілінгу невідоме, вважається, що він з'явився одразу після винайдення паперу, в Китаї у 105 н.е. Інші джерела стверджують, що квілінг практикувався у Давньому Єгипті. Одне можна сказати напевно — квілінг має довгу і багату історію.

Вважається, що у 300–400-ті роки, використовуючи срібні та золоті дротики, які були закручені навколо стовпів та ваз, було створено красиві ювелірні вироби і саме за допомогою техніки квілінг. До 1200-х це захоплення було дуже популярним. Головним матеріалом був метал, тож коли він став недоступним для мирянина, змінився на папір. Вперше документально згаданий квілінг у 1200-х, але фактично почав використовуватись у 1500-1600-ті французькими та італійськими черницями. В роботі вони використовували рвані шматочки бібельдруку (особливо тонкий непрозорий папір) та гусяче пір'я, щоб прикрасити релігійні догмати та картини. Саме використання гусячого пір'я породило термін quilling.

Починаючи з кінця 1600-х квілінг став досить популярним захопленням у Європі та Англії серед молодих дам. У школах дівчата вивчали квілінг разом із вишиванням. Приклади таких робіт все ще існують із назвою школи та ім'ям дівчинки на звороті. Навіть англійська принцеса Єлизавета серйозно захоплювалася мистецтвом квілінгу, і багато її творів до цих пір зберігаються в музеї Вікторії і Альберта в Лондоні.

Квілінг не був розвагою для звичайних жінок робітниць, лише дами вищого класу мали час на квілінг, які займалися цим мистецтвом чекаючи достойного нареченого і пропозиції. Цю техніку використовували для прикрашання та декорування меблів, ваз, підставок, кошиків, шкатулок та інших предметів інтер'єру. Крім того, лише люди з грошима могли дозволити собі купівлю матеріалів для квілінгу. У якості фону композиції використовували фольгу.

Поселенці привезли із собою квілінг в Америку, і там він пережив переродження. Тож, у 15 столітті це вважалося мистецтвом, у 19 — дамською розвагою. Більшу частину 20 століття воно було забуте, і лише наприкінці минулого століття квілінг знову став перетворюватися на мистецтво.

У Південній Кореї існує ціла Асоціація любителів паперової пластики, що об'єднує послідовників самих різних напрямків паперової творчості. Треба зауважити, що корейська школа квілінгу (вони називають його паперокрученням) дещо відрізняється від європейської. Європейські роботи, як правило, складаються з невеликого числа деталей, вони лаконічні, нагадують мозаїки, прикрашають листівки та рамочки — Європа завжди поспішає, тому любить швидкі техніки. Східні ж майстри створюють твори, що нагадують шедеври ювелірного мистецтва. Найтонше об'ємне мереживо сплітається з сотень дрібних деталей.

Інструмент для квілінгу також буває різний. У Європі для скручування смужок використовують пластмасову або металеву паличку з розщепленим кінцем. Майстри східної школи воліють виконувати закручування за допомогою тонкого шила. Папір для квілінгу використовують тонкий, кольоровий з двох сторін, нарізаний у смужки шириною 3-7 мм.

Поширена думка, що папір досить неміцний і недовговічний матеріал, але техніка квілінгу абсолютно спростовує це твердження — на паперову філігранну об'ємну підставку можна сміливо покласти, наприклад, чашку або важку книгу, і жоден завиток паперового мережива при цьому не постраждає. Використовуючи цю техніку для творчості і прикрашання побуту, можна зібрати з паперових елементів вазу для цукерок і спокійно використовувати її за призначенням.

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.