Я у Львові! в блозі Життя одного дизайнера · від Ліля Тєптяєва · додано 10.10.2009 09:00

Ну, що, дорогенькі, сумували без мене? Не було мене кілька днів - трошки подорожувала - їхала до Львова. В основному по справах: купити арт-папір для аплікації на замовлення, матеріал для шкіряних обкладинок, забігти в поліграфію і таке інше.

Моя, незапланована наперед поїздка до Львова, потягнула за собою незаплановану статтю про Львів. Крім того, я встигла пофоткати та взяти інтерв'ю в 13 популярних у Львові кав'ярнях - чекайте нову статтю! Вже готується - встигнете ще тепленькою почитати! Матеріалу, скажу вам, купа!

Ви спитаєте: "А чого це тобі в голову прийшло про кав'ярні писати?" А я відповім: "Тому, дорогенькі, що не про всі кав'ярні, які мене цікавили, я змогла знайти матеріал в інтернеті. Ось і заповню прогалини в цій сфері своїм свіженьким матеріалом." Взагалі, думка про таку статтю мені прийшла після огляду інформації про "Свято кави" у Львові. Знайшлися адреси кав'ярень, рейтинг відвідування, відгуки львів'ян та гостей, навіть оголошена "найкращою" кав'ярня. А фото цих кав'ярень розкидані по цілій сітці інтернету, переважно у власних фотоальбомах чи в чомусь подібному, а разом зібраних, та ще й з інформацією про них - дзузьки.

Ось що я знайшла (і то тільки про ті заклади, що брали участь у конкурсі на кращу каву).

Прочитала я відгуки відвідувачів, побувала на інтернет-форумі про кавові вподобання, прочитала різне "фе" та "супер" від кавоманів про львівські кав'ярні, і зрозуміла, що мені сказати немає що на цю тему - і в каві я нерозуміюся, та й в кав'ярнях тих не бувала. Та й, взагалі, цікаво мені стало, який же заклад з цим запашним напоєм отримав би у мене пальму першості? Звичайно, я б оцінювала зовнішній та внутрішній вигляд, атмосферу закладу, вигляд персоналу, оригінальність та винахідливість власників в оформленні приміщення та поліграфії до нього.

Вирішено - зроблено. І ось я вже у Львові! Погодні умови - чисто Львівські - хмарність, дощ, мряка! Але настрій не зіпсувало, бо така погода лише додає колориту цьому місту. До того ж настрій мені підняла зустріч з львівською подругою Танюшою. У неї я перекусила, звичайно, трохи язиками почесали, та й побігла до центру - бо ж справ у мене було багатенько.

Пробіглася я по центрі міста. Ось так він виглядав на той час - трохи мокренький і мрачненький, та після обіду визирнуло сонечко.

Подивилася як львів'янки годують голодних пташок.

Знайшла усе, що шукала, придбала художні матеріали в "Центрі паперу". Зауважила веселий напис на дверях магазину з фурнітурою.

Поки бігала згадала студентські часи, пробігаючи Вірменку зустріла знайомих біля "Дзиґи" - Дашу Альошкіну з чоловіком та їхньою принцесою у возику - щось наминали доки дитя спало.

Я, потім, цілий день на них натикалася - кумедно виглядало. Львів ніби й місто велике, та все ж місце зустрічі змінити неможливо - "Дзиґа", "Центр паперу", площа Ринок.

Здзвонилися зі своїм однокурсником Міхаєм Тимошенко (я згадувала його в попередній статті), поговорили про життя-буття, творчість та арт-новини міста, передала усім вітання - думала що не зустрінемося ( зараз він готується до персональної виставки в Будапешті), місто ж велике!

Знову помилялася - зустрілися в Арт-салоні - він купував картон на паспарту до своїх робіт. Дуже втішилися зустрічі! Ще й по телефону вітаннячко його дружині, Уляні, передала. Ця пара мені страшенно подобається, справді дуже милі люди - чудовий теплий тандем у цьому холодному, часом божевільному світі! Про Міхая та його різнопланову творчість - в одній зі статей. Чекайте, не пожалкуєте! А щоб вам цікавіше чекалося - подивіться тут: kaverzafestival.blogspot.com/.../blog-post.html

По дорозі трохи фоткала на згадку, бо ж не так часто буваю у Львові. Ця стіна - усім знайома - це каплиця Боїмів.

Цікава метушня розгорталася по ту сторону стіни.

Біля Домініканського собору зауважила новенький пам'ятник (я ж кажу - рідко у Львові буваю). Кажуть, за легендою треба цьому пану палець терти, правда не знаю для чого. Та палець у нього справді досить натертий, мабуть усі добре знають цю легенду.

Перед тим, як їхати додому (квитки завчасно вже були придбані), я ще забігла до своїх друзів художників Івана та Катрусі (він - дизайнер меблів та художник по дереву, вона - художниця-ткаля, хоча пробує себе в різних галузях мистецтва, наприклад у олійному живописі, вітражі та фьюзінгу).

Вони мені про останню свою виставку розповіли, показали фотки з весілля та моря. Нареготалися ми з ними, студенство згадали, чаю попили, тобто посиділи як в добрі старі часи. Іван мене на маршрутку посадив, за що йому вельми вдячна!

А потім - потяг, майже 5 годин тудух-тудух тудух-тудух - і ось моє місто, таксі, моя квартира і сплячий Олег з Сашунькою. (Між іншим, моїх коханих хлопців зможете побачити у фотоальбомі, десь через кілька днів - закину фото.)

Коментарі

  • хохляцький шпигун · 11.10.2009 11:33 · #

    цікава історія)

    а от про пам"ятник Дровняку чула таку історію: Одного разу, коли цей пам"ятник тільки-тільки з"явився, сиділи недалеко нього голодні студенти, а поруч прогулювались туристи. Туристи підійшли до молоді і спитали, що то за дядько і чому в нього палець вгору показує. Студенти (нагадаю, що були вони голодні) сказали, що за давньою львівською легендою, треба загадати бажання, потерти пальця Дровняку і залишити гроші під його ногою. Туристи так зробили і от з того часу всі труть палець памятнику, а студенти в той день підібрали гроші і пішли в кавярню))

  • kseniya_www · 11.10.2009 11:59 · #

    Дякуємо за цікавий анонс ) з нетерпінням чекаємо оглядів львівських кав.ярень ))

  • CYBERMAG · 11.10.2009 20:56 · #

    Дуже цікава легенда, не знав про це.

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.