Гайда до Львова на каву! в блозі Життя одного дизайнера · від Ліля Тєптяєва · додано 13.10.2009 21:38

В Росії - горілка, в Китаї - чай, в Італії - вино, а у Львові - звичайно кава - традиційний напій старого Міста Лева! Тому не дивно, що саме цю, а не іншу, тему я обрала для своєї статті, купуючи квиток на потяг до Львова.

Затятою кавоманкою мене не назвеш, хоча й люблю смачну каву, але не дуже розуміюся на цьому напої, тому мене, як дизайнера і, взагалі, людину творчу, у львівських кав'ярнях цікавили передусім: оригінальність інтер'єру та екстер'єру, відповідність назви до закладу, вигляд та відношення персоналу до гостей, дизайн каталогу-меню та іншої поліграфічної продукції закладу.

Та й не у всіх кав'ярнях я побувала, бо ж мала тільки день, а кавових закладів у Львові, самі розумієте - тьма-тьмуща. В основному я відвідувала конкурсантів Свята кави. А у конкурсі брали участь не усі заклади що готують смачну каву, але ті, що змагалися, вже давно підтвердили свій високий рівень. Серед конкурсантів були: "Золотий дукат", "Мапа", "Казанова", "Чарівний ліхтар", "Галка", "Вірменка", Кафе "Францішка", "Кафе "1", "Кентавр", "Старі мури", "Віденська кав'ярня, "Світ кави", "На бамбетлі", "Цар-кава". Ось їх я і відвідувала.

Отже, дорогенькі, моя екскурсія по кав'ярнях Львова розпочиналася при чудовому настрої та традиційно львівській погоді (як сповістив інтернет - "хмарність з короткочасними опадами"). Багато хто вважає, що хмарність, дощ та мряка - основна атрибутика цього міста. Тому мені страшенно поталанило потрапити до Львова саме в цей період року, при таких романтичних погодних умовах (звичайно, парасолька була при мені).

І першою на моєму шляху, а саме на вулиці Галицькій, з'явилася Кав'ярня «Мапа». Зовнішній вигляд кав'ярні говорив сам за себе – «Заходьте, я дуже модна та затишна місцина, вам сподобається!».

Ось я і зайшла. І не пожалкувала. Справді, інтер'єр кав'ярні ніби запрошував присісти та відпочити від буденної гонитви за «щастям». Хоча, великі вікна, що виходять на вулицю, дещо уподібнювали кав'ярню до МкДональдса - і це трохи псувало атмосферу закладу. Але, можливо, саме в цьому дехто бачить плюс.

В середині приміщення одразу кинулося до ока: гарно оформлений бар, стенд з листівками та сувенірами, веселі молоді офіціанти та бармен.

Потім привернули до себе увагу червоні шкіряні дивани (при ближчому роздивлянні – замінник; а й справді – дорогувато обійшлися б шкіряні). Також я звернула увагу на те, що багато з відвідувачів тут читають свої улюблені романи чи шукають новини в інтернеті. А чому б і ні, адже атмосфера сприятлива для цього, та ще й безкоштовний wi-fi.

Окрім диванів, фішка дизайну приміщення – різноманітні старовинні мапи (має ж бути якось обумовлена назва закладу). Мапи тут повсюди: ліпниною та сграфіто на стінах, картинами у рамах, на керамічних плитках в обрамленні бару. З усього видно – дизайнери тут попрацювали на славу.

А от дизайн каталогу-меню мені взагалі не сподобався – зовсім нездалий, зводить нанівець усе враження від цієї комфортної та затишної місцини. Каталог настільки не вписувався в загальну картину закладу і псував перше враження, що я вам, навіть, не буду його показувати.

Коли ж я запитала у персоналу кав’ярні про якусь оригінальну відмінність «Мапи», один з них, мабуть гуморист по життю, з цілком серйозним виглядом обличчя сказав: «О, так, звичайно, ми маємо великі темні підвали з купою трупів, але ми про це нікому не розказуємо – це таємниця. І тільки вам їх покажемо.»

Ось ці підвали я і попрямувала оглядати.

Скажу вам відразу, що трупів я не знайшла, мабуть майстерно замасковані, але побачила досить затишні приміщення, одне з яких мало зручний великий диван. Взагалі, дивани в кав’ярнях, як на мене, це величезний плюс для такого типу закладів. Бо ж після робочого дня на незручному твердому стільці, в напруженій атмосфері, ой як хочеться розвалятися на такому великому і зручному диванчику.

Атмосфера старовинного Львова була присутня в усьому: гола автентична цегла і камінь, зістарені мапи у рамках на стінах, приглушене світло абажурів у стилі ретро. Музика, переважно джаз та інструментальна, розслаблювала і зовсім не дратувала. З приємністю для себе я зауважила, що час тут пливе повільно і його взагалі не відчуваєш, так само як і метушні нашого життя.

А ось що я ще зауважила, так це чуйне і зовсім нежмотське ставлення «мапівців» до клієнтів, що проявлялося не тільки в наявності комфортної убиральні, але й у милих серцю дрібницях – свіжі серветки та цукор в цукерниці на столі.

"Мапівці" не фист гонорові, тому поділилися з вами своїми рецептами:

Кавовий коктейль "Вишневий мароліно"

Складники:

Кава еспрессо мелена 7 грам

Цукор 5 грам

Вода 25 мл

Вишневий соус 15 грам

Молоко 20 грам

Приготувати еспресо у склянці мароккіно додати вишневий соус і спінене молоко.

Кава по-ямайськи

Складники:

Лікер «Калуа» 20 г

Чорний ром 20 г

Кава «еспресо» подвійна порція

Збиті натуральні вершки

В горнятко для кави «латте» наливаємо 20 г лікеру «Калуа» та 20 г чорного рому. Підігріваємо суміш за допомогою пари, додаємо подвійну порцію кави «еспресо» та крихту ямайського настрою - і кава по-ямайськи майже готова! Прикрашаємо перед подачею 30%-ми збитими натуральними вершками.

А більше про кав’ярню «Мапа», наприклад меню, ви зможете дізнатися тут – www.mapa.lviv.ua

А я попрямувала далі по вулиці, по мокрій бруківці старовинного міста.

І не далеко зайшла, бо відразу побачила ще одну цікаву кав'ярню - "Кафе "1". Знаходиться вона на Катедральній площі під 6 номером (вихід до неї можливий і з кав'ярні "Мапа").

Відразу з порогу я ніби потрапила у інший часовий вимір. Усе в цьому кафе нагадувало про ті давні часи львівських легенд та казок. Маленькі, затишні приміщення, усміхнені офіціантки, трохи метушливо, але для свого клієнта, наприклад веселої компанії студентів, це навіть вітається.

А ось рецепт від "Кафе "1":

Фірмова кава "№1"

Складники:

Вершки жирності 36% 60 г

Вишня в коньяку 10 г

Гарячий шоколад 5 г

Кава натуральна 9 г

Морозиво 30 г

М'ята свіжа 1 г

Поливка ягідна 40 г

Цукор 5 г

Шоколад чорний 3 г

Фірмова кава "№ 1" - це філіжанка смачного еспресо, вершково-біле морозиво, полите гарячим шоколадом. "Родзинкою" є поєднання ягідного соку з натуральними вершками, прикрашене вишенькою в коньяці та свіжою м'ятою.

Тут запах кави скубоче ніздрі, а старовинні внутрішні приміщення розповідають львівські таємниці. Які приходять послухати львівські панянки та гості.

І навіть я їх чула, але тільки краєчком вуха, бо вже поспішала до наступної кав'ярні.

Поряд з "Кафе "1", але трохи нижче, розмістилася кав'ярня "Світ кави".

Ця кав'ярня - світ мрій кавоманів. Бо ж тут гостям пропонується тільки якісна кава, хоча дещо й дорогувата. Якість також передбачає і свіжість, яка досягається завдяки професійній організації роботи. На відміну від більшості кав'ярень, у "Світі кави" пропонується кава в зернах, яку відразу, на очах замовника, перемелюють для кожної конкретно замовленої філіжанки.

"У нас самообслуговування," - розповідає адміністратор Мар'яна - "і ми обрали такий варіант, щоб людина могла на власні очі бачити процес приготування власної кави. Наші дівчата молодці, швидко обслуговують клієнта."

Мар'яна також розповіла, що каву готують способом еспресо і френчпрес, і ще планується кава по-турецьки (в ступках на піску). Кожен окремий сорт кавових зерен, а усього їх близько 30 сортів, чи їхньої суміші вимагає своїх нюансових відмінностей для приготування з них напою. І в цьому відношенні господарі кав'ярні мають свої таємниці та оригінальні рецепти. Ось рецепти кави від "Світ кави":

Кава по-мексиканськи

75 мл гарячої міцної кави

1 чайна ложка шоколадного сиропу

1 столова ложка збитих вершків

1/4 чайної ложки кориці

1/8 чайної ложки мускатного горіху

1 чайна ложка цукру

Збиті вершки змішати з половиною кориці, мускатним горіхом і цукром. Збити. Решту кориці додати до гарячої кави. У нагріту філіжанку налити шоколадний сироп, додати каву, додати каву, розмішати. Тоді додати вершки збиті зі спеціями.

Кава з апельсином

На 4 порції:

600 мл гарячої міцної кави

10 мл свіжих вершків

2 столові ложки цукру

1 чайна ложка апельсинової цедри

15 мл апельсинового лікеру

4 дольки апельсину

Вершки збити, додати до них цукор і апельсинову цедру. Покласти вершки в холодне місце на 30 хв, поки не загуснуть. Каву розлити у філіжанки і в кожну додати по 2 столові ложки лікеру. Прикрасити збитими вершками і долькою апельсину.

Також, тут можна посмакувати й коктейлями, соками-фреш та смачною випічкою.

Загальне враження про "Світ кави" доповнює його інтер'єр, оздоблений колекцією антикварних млиночків до кави та іншим добротним металево-дерев'яним начинням. Справді, назва закладу в повній мірі відображається у внутрішньому вигляді приміщень.

В інтер'єрі кафе "Світ кави" прекрасно співіснують аристократизм і простота. Але інтер'єр, як на мене, дещо холоднуватий, хоч і зі смаком. А теплоти йому трохи надають картини Олександра Войтовича, одного з найкращих сучасних львівських художників. Репродукція його картини прикрашає також й каталог-меню закладу.

На жаль, тут завжди людно, і просто неможливо усамітнитися. Ця кав'ярня радше для компанії ніж для двох.

Але переваг у "Світ кави" багато. Наприклад, приємно, що тут не курять і не розпивають алкогольні напої. І дуже любить відвідувати це місце львівська інтелігенція та представники мистецтва. Тому, навіть якщо ви прийдете без хорошої компанії, гості кав'ярні створять вам її своєю присутністю.

Також, тут знаходиться не тільки кав'ярня, але й крамничка, де усі бажаючі можуть придбати окрім різних сортів кави, ще й подарунковий сувенір для друзів або просто на згадку про час проведений у казковому Львові.

А я вже поспішала до наступного кавового закладу. По дорозі забігла в ресторан "Казанова", що на вулиці Ставропегійській. Як швиденько забігла - так і вибігла, бо ж часу було обмаль, а ще інші мене чекали. Але встигла дещо пофотографувати. Ще й флаєрочки прихопила вам для ознайомлення, а мені для інтересу. Ось, дивіться. Так виглядає заклад знадвору.

А так з порогу.

Решта приміщень дивіться у флаєрі, бо там було на стільки темно, що я трохи злякалася туди заходити (мало чого).

Ну і до компанії листівочка та візиточка.

Кілька слів про кав'ярню "Старі мури". Знаходиться ця місцина між кафе "Мазох" та "Львівською майстернею шоколаду".

З вулиці було видно красиві приміщення цих закладів, ще й смачні запахи літали по цілій вулиці, але зайду до них іншим разом, коли буде трошки більше часу. Та все ж фото вам покажу.

З теплотою та усмішкою згадую кав'ярню "На бамбетлі", власниця якої, Сироватська Юлія, дизайнерка та оформлювачка інтер'єру. Знаходиться кав'ярня на Площі Ринку, а точніше у дворику Пасажа Андреоллі (прохід від Костела Єзуїтів на Площу Ринок), під номером 29, але вивіску добре видно і з площі.

Так виглядає вхід до кав'ярні. Може хтось не знає, і спитає мене: "Що таке бамбетль?" Я відповім: "Якщо коротко, то це така давня галицька дерев'яна тахта-скриня, яка виконує дві функції одночасно, а при буйній фантазії і більше."

Багато хорошого розповіла, про власників кав'ярні, адміністратор Таня: "Власники до усього підходять з душею, і настрій в усьому задають саме вони!" Між іншим колорит інтер'єру, назви фірмових напоїв та наїдків придумали також вони. Які мені страшенно сподобалися!

Також познайомтеся з Танею - ось вона приємний усміхнений адміністратор.

Сказати що мені сподобалося в "На бамбетлі" - нічого не сказати, бо я насправді відчула себе не в гостях, а як вдома, ніби до рідних приїхала. І вмостившись зручніше, потягуючи кавусю зі згущеним молоком, я почала роздивлятися на усі боки. Узяла до рук каталог-меню, і гортаючи зауважила, що його дизайн продумано ідеально, та й уся поліграфія закладу - казка! Усе тут у стилі старої газети та старих фотографій - такий собі галицький ретро-стиль.

Перша сторінка меню - зразок листа на листівці, яку можна відправити безпосередньо звідси, заплативши тільки за марку. А ось і зразок листа з меню. Відчуваєте галицький колорит?

"Лист жінці Марійці на село.

Моя люба Марійцю, я вже ві Львові. Люди тут геть повар'ювали, тіво бамбетлі на яких спала небіжка бабця, повиставляли у світлицю, і на них паньство попиває каву. Тому прошу, не пали того креденця, що винесли до стодоли. Приїду, будемо робити гендель.

Твій чоловік Василь."

А ось так виглядає листівка, яку можна вислати друзям з привітаннями зі Львова. І друзі обов'язково повірять, що ця листівка саме зі Львова, бо вона саме так і сприймається. І ще - візитка.

Окрім старих, але відреставрованих бамбетлів, "натягли туди" ще й в'язаних подушок, витканих серветок, овечих шкір, стільців з вигнутими ніжками, усіляких картинок та фотографій, веселих світильників та багато іншої колоритної утварі, що відразу зробило приміщення затишним, теплим та щирим. Справді, дуже приємно було пити каву сидячи на бамбетлі між різноманітними подушками, роздивляючись деталі, створені власницею цього чуда, інтер'єру.

Хоча я, особисто, додала б трохи колоритної автентичності галицького інтер'єру - сіна чи соломи до бамбетлів, можливо в якомусь обіграному варіанті, наприклад в прозорій подушці (напірник з прозорого матеріалу, а в середині - сіно та сухі квіти), або плетених, з соломи та сіна, ляльках. Це б і приміщення прикрасило, і наповнило його додатково приємними пахощами.

Крім того, тут обслуговування просто чудове: швидке, доброзичливе і з гумором. А які тут напої та наїдки! Меню кав'ярні не дублювання чийогось, але своє власне, перевірене часом. До того ж оригінальні жартівливі назви не залишать нікого байдужим. Чого варта, наприклад, назва кави по-східному з чорним перцем та мускатним горіхом "Куфайка" - від одної назви одразу стає тепло. А як вам "Хмільна блондинка" та "Хмільна брюнетка"? Ці "дівчата" тут не дорого - 19гр. за кожну, так само як і "П'яний бамбетль". Є тут і усіляке морозиво та десерти. "Льоди Чукулядові" - 23гр., гарячий десерт "Адамів вибір" - 18гр. Та наїдки на любий смак: "Вегетаріанцям" - 12гр. та "М'ясоїдам" - 15гр. М'ясоїди обходяться дорожче, абиз знали!

Та, ще усілякого різного смачнющого тут повно! І взагалі, персонал кав'ярні кожен день "створює" меню у повному сенсі цього слова. У них, навіть, в меню так і записано: "Десерт дня запитуйте в бармена, як і ціну".

Смачна кава, приємна музика, чудова атмосфера кав'ярні, колоритне оформлення та декорування запам'ятаються мені надовго. І тепер, коли приїжджатиму до Львова, буду бігти саме сюди - в кав'ярню "На бамбетлі". І друзів своїх сюди приведу - бо це "наша тема"!

Після "На бамбетлі" не хотілося вже йти нікуди, а залишитися тут. Але я взяла себе в руки, бо ж ви, дорогенькі, не пробачите мені таку обмежену кількість інформації про таку важливу тему, як кав'ярні Львова. Тому я відразу попрямувала до наступного пахнючого кавою місця.

І це виявилась чоколядова кав'ярня "Золотий дукат", що на вулиці Руській.

Це підвальне приміщення, тому освітлення тут штучне, атмосфера таємнича і навіть, місцями, містична.

Це швидше студентське місце, хоча можна побачити усіляке паньство. Тут завше багато молоді, а увечері яблуку нема де впасти, та що яблуку - черв'як з нього тут не проліз би. Так і стоять свіжоприбулі гості у надії, що скоро звільниться хоч якійсь столик. Такий ажіотаж багато що говорить про цю місцину, чи не так?

Ось подивіться, як виглядає кав'ярня зсередини. Таємничі сутінки в кам'яному залі - насторожують, світло свічок, яке відбивається у дзеркальній стелі - візуально збільшує маленьке приміщення, журчання води - примушує мурашок на спині бігати в прискореному темпі, ковані орнаменти-знаки на стінах - зачаровують, а об'ємне панно з видом старого міста - привертає до себе увагу настільки, що годі відвести погляд - усе це створює неповторну атмосферу "Золотого дукату". А також, приємна інструментальна музика.

На цьому листі - вірш Марії Бердник (З книги відгуків "Золотий дукат" том3).

"Свічки горять, як Золоті дукати

І простір неба в Задзеркаллі стелі.

Тут може час на тебе почекати

Змінити день на неЗемні пастелі.

ПроЗора тінь - акордами любові

Зігріє сум старої кам'яниці.

Ти каву п'єш. І ми удвох у Львові...

І є любов, а решта все дрібниці."

Але, звідки ж ця назва "Золотий дукат"?

Виявляється, тут ще до появи кав'ярні, під час ремонту, знайшли справжні золоті дукати - це і слугувало назвою для цього закладу. Тепер кожен, при бажанні, може придбати тут золотий дукат (правда керамічний чи просто глиняний), але це справжнісінька внутрішня валюта, яка має силу по всім філіям: Києві, Харкові, Маріуполі. Дукат, на наші рідні - 2гр.

Персонал кав'ярні, зокрема Мар'яна, розповів більше про особливості "Золотого дукату": "у нас в наявності близько 40 сортів кави, що найбільше у Львові, особливим авторським сортом є "Золото дукату" - ми ще зелені зерна кави обсмажуємо і покриваємо харчовим золотом, тому ця кава аж сяє. Погляньте як!"

"Тай, взагалі," - продовжувала Мар'яна - "до нас уся кава приїздить ще зеленою, а вже тут ми її обсмажуємо і мелемо безпосередньо перед готуванням. А ще ми маємо найдорожчий у світі сорт кави "Копі Лювак", чим і пишаємось." (Дорогенькі, не буду вам розповідати про цей сорт, бо судячи з розповіді про нього - неприємна історія, що не сприяє апетиту.)

Крім того, тільки у них можна спробувати фірмовий чорний та білий шоколад, який готується з кавових бобів та масла-какао, і називається "В криївці". А також фірмову "Гарячу помаранчеву чоколяду" та "Гарячу червону чоколяду". Цей шоколад подається поряд з чорним у горняті.

Також, тут можна насолодитися фірмовими ласощами "Золотого дукату" - марципанами у вигляді сердечка і у вигляді лева (спеціально виготовляються вручну для цієї кав'ярні), та різноманітними шоколадними цукерками з фруктовими та ягідними начинками, зверху присипані харчовим золотом.

Небайдужою я залишилася і до фірмових напоїв закладу: "Гаряча смола" (кава з чорним шоколадом, горішками і вершками) - буквально горить перед вами і "Поцілунок привида" - для любителів гоголь-моголя.

Ще одна цікава деталь - мобільного покриття у кав'ярні немає (яке ж тут покриття в підвалі), тому вуха і голова - відпочивайте! Негативний момент - звуки журчання води - після 15 хвилин такої "музики" хоч-нехоч, а побіжиш, самі знаєте куди. Ну і ще одне - людям з клаустрофобією сюди краще не заходити.

Щодо позитивних моментів, то мені дуже сподобався дизайн їхнього меню, бо ця тема мені близька, так як обкладинка меню у них шкіряна (а одна з моїх професій, як я вже розповідала в одній зі статей - художник по шкірі).

А ще в чоколядовій кав'ярні "Золотий дукат" є свій домашній приручений привид, поряд з кажанчиком. Ну все у них не так як у всіх, навіть монітор.

І ось ще, наостанку, їхня "фрешка" та візитка - може комусь знадобиться. На зворотній стороні візитки - знайомтесь - місцевий привид!

Хоча мене цікавили кав'ярні, все ж не могла я оминути ресторана-цукерні "Кентавр", що на Площі Ринку, так як він був серед конкурсантів на Святі кави і отримав позитивні відгуки. І мені дуже хотілося подивитися на цього конкурсанта.

У цього ресторану довга та цікава історія. Зауважте, що "Кентавром" ресторан не називався ані за Австро-Урорщини, ані в радянські часи. Але ця назва так і просилася через кентавра, скульптура якого знаходиться при вході у ресторан. І тільки 2 роки тому ця назва була офіційно закріплена за цим рестораном. І, погодьтеся, назва таки звучить!

А своє друге дихання ресторан «Кентавр» отримав 2007 року, коли львівський ресторатор Вардкес Арзуманян відкрив тут ресторан-цукерню. Перед тим заклад 5 років був закритий, і навіть не вірилось, що він знову відчинить свої двері гостям. І, ось, заходьте гості дорогі, ми вас зачекалися!

І скажу вам, дорогенькі, є де тут душі розгулятися. Справді, усе на високому рівні! Та й приміщення на любий смак та клієнта: затишні диванчики для усамітнення, столики для швидкого перекусу, підвальні приміщення для особливої атмосфери та великий зал для святкування у великій компанії.

А так про себе говорять "кентавричани": "Сьогодні ресторан-цукерня «Кентавр» - це поєднання найкращих львівських традицій та європейських тенденцій у самісінькому серці Львова. Відвідавши «Кентавр», Ви залишитеся задоволеними смачною кухнею, затишною атмосферою та відмінним сервісом працівників. У ресторані Ви зможете насолодитися смаком та ароматом кави та тістечок, виготовлених за особливими рецептами, скуштувати смачні страви української та європейської кухні."

Мені, як людині мистецтва, не міг не припасти до душі той факт, що цей заклад також виступає в якості мистецької галереї, так як в ресторані розпочав свою творчу діяльність арт-проект «Кентавр». Що ж це таке?

Арт-проект «Кентавр» - це мистецький проект в старовинному львівському ресторані «Кентавр», що на Площі Ринок, під номером 34, у якому відбуватимуться серії арт-подій: виставок, дійств, презентацій. В експозиціях будуть брати участь не тільки всім відомі, але й нові імена художнього світу. Тому усі любителі та шанувальники мистецтва зможуть тут не тільки посмакувати смачною фізичною їжею, але й духовною. До того ж, роботи мистців, що виставлятимуться, можна придбати, так як це - виставка-продаж.

На що я ще звернула увагу, так це на каталог-меню. Цікаво, бо він тут у двох екземплярах: українською та англійською мовами. Ця деталь відразу натякає про широкий спектр клієнтури закладу. Та й дизайн меню - відмінний, відразу відчувається серйозний підхід до справи!

І ще пару слів про персонал - приємний, усміхнений, гарно вбраний, швидкий!

Наступна кав'ярня, до якої я завітала, була "Францішка". Проходячи по вулиці Краківській, неможливо не звернути на неї увагу, бо ви обов'язково побачите ось цю веселу вивіску.

І обов'язково зайдете, хоча б з цікавості. І, можливо, прийдете сюди ще не раз!

"Францішка" - маленька затишна кав'ярня. Плетені дерев'яні диванчики з червоними подушками, дерев'яні балки та приглушене світло створюють в приміщенні романтичну, і навіть казкову, атмосферу.

Але, хто така Францішка? Давайте з нею познайомимось.

За давньою легендою симпатична дівчина Францішка, дочка небідного продавця ковбас, закохалася в бідного фрізієра, тобто перукаря. А сталося це так: молоденький фрізієр частенько забігав до крамнички батька Францішки за свіженькою ковбаскою, там і побачив кралю, а з часом вони закохалися один в одного. Та гордий грошолюбний продавець ковбас не бажав своїй дочці такого чоловіка, тому заборонив їм бачитися і тим більше одружуватися. Молодята не могли жити один без одного, тому вони з'їли отруєну ковбасу, щоб назавжди бути разом. Ось така невесела, але романтична історія, трохи подібна до класичної з Ромео та Джульєттою.

А в кав'ярні "Францішка", тепер популярною є фірмова страва - солодка "Фірмова ковбаска від пані Францішки", по 11гр. за 100гр. Але не лякайтесь, це не та сама ковбаска, якою вона пригостила свого фрізієра, а дуже смачна і корисна, як то кажуть "пальці пооблизуєш". Крім того, в наявності великий вибір кави та чаю.

А ось і повідані ними рецепти приготування кави.

Кава з білим шоколадом

Складники:

Білий шоколад 20 г

Молоко 30 мл

Гаряча кава 50 мл

Ром 1ст. ложка

Вершки 30 мл

На вогні розтопити в молоці шоколад. До кави додати ром і гарячий шоколад. Акуратно вилити зверху збиті вершки та посипати тертим шоколадом.

Кава по-румунськи

Складники:

Кава 1 ч. ложка

Цукрова пудра 1 ч. ложка

Какао-порошок 0,5 ч. ложки

Ванілі або ванільного цукру небагато

Змішати каву, цукор, какао і засипати у джезву. Налити воду, поставити на невеликий вогонь. Нагріти, але не доводити до кипіння. Зняти з вогню і додати ванілі. Дати каві трішки охолонути і подати до столу.

"Францішка" - затишна кав'ярня для романтичних посиденьок. "На жаль, у нас приміщення невелике" - пояснює виконавчий директор Аня - "але романтичну атмосферу ми зможемо забезпечити: запалимо свічки, запропонуємо теплі пледи, увімкнемо романтичну музику. Приходьте, ми завжди вам раді!"

Приємно було посидіти в такому затишному місці, попити зеленого чайочку, зібратися з думками і побігти до наступної кав'ярні. А саме до кав'ярні "Галка", що на вулиці Ковжуна, під номером 6.

Що ж можна сказати про цю кав'ярню? "Галка" - це один з найбільш відвідуваних закладів міста, який вже 9 років приймає своїх відвідувачів. Тут є понад 60 видів кави та її варіацій. Та, окрім дуже смачної кава тут вам запропонують і не менш смачні десерти. Наприклад, фірмові десерти "Галка" та "Гранд галка". А також великий вибір алкогольних коктейлів. Усе калорійно і, як для центру, дешево.

Цей заклад на одній з центральних вулиць служить еталоном і по інтер'єру, і по рівню асортименту та обслуговування. Хоча, зовнішній вигляд кав'ярні можна було б і модернізувати, надто вже різношерстий. І емблема у них нікуди не годиться, ну ніякої асоціації з кавою, хіба-що натяк на торгову марку - щось конче треба з тим робити!

Хоча, внутрішні приміщення досить симпатичні, такі собі в сецесійному стилі, з елементами бароко: ковані перила, вітражі, дзеркальні аплікації на стінах, драпіровки, фігурні колони, багаторівнева підлога, дубові полички, як прикраса - фортепіано, багато столиків. Освітлення приглушене, романтичне, музика приємна. Крім того є балкон та підвальне приміщення.

Щодо персоналу кав'ярні - представницькі і водночас товариські офіціанти.

Серед відвідувачів кав'ярні можна побачити паньство різного віку та статку. Негативні моменти - майже завжди накурено, гамірно, багатолюдно і не завжди можна знайти вільні місця. Хоча, для когось, тут є усі передумови для нових знайомств.

Ну а я знайомитися не стала, бо вже вечоріло, а я ще не встигла забігти до усіх, кого планувала відвідати. Тому побігла в бік кав'ярні "Чарівний ліхтар", але через Вірменку, бо ще хотіла сфотографувати кілька кав'ярень по дорозі.

Сфотографувала зовнішній вигляд маленького кафе "Кілікія", що на вулиці Вірменській, під 13 номером.

А ось столики на вулиці Вірменській, під номером 35, від кав'ярні «Під клепсидрою», більше знаною як "Дзига".

Симпатичненька собі кав'ярня, в культурно-мистецькому центрі «Дзига». Тут збирається львівська богема - художники, фотографи, скульптори, актори, режисери, поети, письменники, тому відвідувачів у будь-який час року і доби - купа. Однозначно - кафе "Під клепсидрою" - це улюблене місце зустрічей і спілкування старих друзів. Всередині кафе - ненав'язливий інтер'єр: чорний рояль, картини на стінах. Сало в шоколаді, що палає, кава по-львівськи - усе це ви можете спробувати тільки тут. Крім того тут гарне меню та прийнятні ціни.

А кав'ярню "Вірменка", зрозуміло на якій вулиці, я фотографувати не стала - бо вже дуже простенька. Але, не дивлячись на простоту - це заклад з довгою та бурхливою історією. Тут, в будинку під номером 19, ще за Польщі працював майстер біжутерії Бадер, а зараз - це знаменита львівська кав'ярня другої половини ХХ століття "Вірменка", заснована 1979 року. Справа в тому, що вона знаходиться біля моєї, колись, кафедри графіки, що в будинку "Пори року". Тому сюди частенько навідувалися мої викладачі, та й не тільки. Узагалі тут часто можна побачити художників та студентів.

Ще забігла до ресторації-музея "Гасова лямпа". Не планувала, але раз вже по дорозі - то чому б ні. Перше, що мені кинулося до ока - це закликач до закладу. Скажу вам, справжній живчик, певно з шилом, самі знаєте де.

Заклад займає три поверхи будинку. Батьки гасової лампи Ян Зег та Ігнатій Лукашевич зустрічають усіх на вході у ресторацію. Бронзовий Ян Зег за столом біля входу у сам заклад, а Ігнатія Лукашевича відразу й не побачити, бо він виглядає з третього поверху.

У залах закладу експонується близько 200 гасових ламп а також репродукції ламп, які були створенні у різні роки минулого століття. А також репродукції фотографій таких освітлювачів, та коротка інформаційна довідка про зображену лампу.

Фішкою закладу, окрім ламп, є підпалювання пороху на барній стійці, червоні та зелені лампи типу світлофора, різноманітні труби на стінах, а також клаксони у туалетах, мабуть для того, щоб відвідувачі там довго не засиджувалися. Крім того - цікавий каталог-меню у стилі 20-х минулого століття.

І ось цікава деталь - персонал закладу переважно чоловічої статі, що, мабуть, до вподоби відвідувачам жіночої статі.

Вийшовши з ресторації-музея "Гасова лямпа", я стрімголов побігла до кав'ярні "Чарівний ліхтар", бо час вже піджимав. Взагалі, якщо точніше, це бар-кондитерська і знадвору цей заклад ось такий.

Пані Роксана, власниця закладу, розповіла легенду про старий ліхтар, який був знайдений під час ремонту, і на честь якого була названа ця місцина. Ця легенда - сумна історія про трикутник кохання: Гальшку з Острога, Лукаша з Гуркі та Сімеона Слуцького. Ну, як завжди: Гальшка любила Сімеона, а Гальшку любив Лукаш. Ось цей Лукаш насильно, в ході воєнних дій, одружив Гальшку на собі. А старий ліхтар, який зараз висить на вікні закладу, допоміг йому у цій справі. Та Гальшка так і не змирилася з цим, тому довіку ходила як вдова. Ось така сумна історія. А ось цей ліхтар.

Але, сьогодні в закладі "Чарівний ліхтар" весело і життєрадісно. Грає гарна музика, пахне кавою та десертами. І як каже пані Роксана про свій бар-кондитерську: "Дух старого Львова у центрі сучасного Львова".

Цей настрій створює оригінальний інтер'єр, елементами якого є фреска на усю стіну, яка відтворює стару фотографію. Авторами фрески є молоді художники, з якими я навчалася в ЛНАМі, Олексій Хорошко та Сергій Петлюк. Хлопці просто молодці - таку красу заваяли! А ще тут безпосередньо в приміщенні замість звичної підлоги - бруківка, і серед приміщення - справжні ліхтарі. Оформлення приміщення нагадує львівську вуличку.

Смакоти тут є багато: кава та чаї, алкогольні та безалкогольні напої, чорний шоколад та випічка. Фірмовим десертом закладу є торт "Чарлі" (скорочено Чарівний Ліхтар), який є авторським і особливим, тому подається тільки тут.

Крім того, заклад поділився з вами деякими рецептами своєї кави. Спеціально для вас від кав'ярні "Чарівний ліхтар":

Кава по-грузинськи:

Складники:

Кава 10 г

Цукор 15 г

Коньяк 10 мл

Вершки 30 мл

Шоколадна крихта 3 г

Вода 20 мл

Цю каву готують в особливий спосіб: Спочатку готують з цукру золотисту карамель і наливають в чашку. В джезві підігріти і підпалити коньяк. Палаючим налити його на карамель і погасити приготованою кавою. До кави подати збиті вершки, виклавши їх гіркою на каву і посипати шоколадною крихтою.

Кава "Козацька"

Складники:

Міцна кава 80 мл

Горілка 100 мл

Вино 70 мл

Лід 2 куски

Цукор

Всі компоненти змішують і розливають у склянки. Подають охолодженою з льодом. Вино краще брати червоне сухе.

Завітайте до цієї кав'ярні, тут справді дуже затишно! Ось вам і візиточка.

І насамкінець, трохи про кав'ярню "Цар-кава". Враження у мене від цього місця залишилися, чесно кажучи, паскудні. І справа навіть не у зовнішньому та внутрішньому вигляді приміщення, хоча й тут купа недоробок (невідповідність дизайну інтер'єру та екстер'єру до назви).

Скажіть мені, будьте ласкаві, що в цьому непривабливому екстер'єрі кафе царського? Для чого називатися такою голосною назвою, щоб потім їй не відповідати?

А цей інтер'єр? Щось не так я уявляла собі царські хороми. Як на мене, він більше подібний до ковбойського аніж до царського. Не рятують ситуацію й герби українських гетьманів у рамках на стінах (можливо тому й не рятують, що виконання роботи у них непрофесійне і дешеве).

Особливо дратували жахливі кічеві підсвічники - вершина несмаку. Взагалі, усе що стосується непрофесійності в ковальській справі, мене, як дизайнера та дружину професійного коваля, моцно зачіпає.

Запис в меню мене продовжував дивувати та насторожувати. Цитую: «Царська насолода, царські забаганки, царські смаки та царська обслуга від сьогодні у древньому Львові саме для Вас.» По-перше вираз «у древньому Львові» відправляє думки у древній світ, що набагато дальше ніж початок історії Львова взагалі. А по-друге слова «царська обслуга», що ж тут малося на увазі?

Не знаю, в чому суть «царської обслуги», може в тому, що «пані офіціантка» дивилася на мене як цариця, що переймається більше своєю «короною» а ніж моїми потребами, усім своїм виглядом кажучи: «Якого милого ти сюди приперлася? Хіба не бачиш – тут саме панство відпочиває, а ти хто така?».

Можливо фірмовий напій "Цар-кава" (35гр. за 120 мл!), чи фірмова страва "Печеня по царськи", а іншими словами м'ясо з овочами (32гр. за 350гр!) і варті того, щоб усе стерпіти і висидіти в цій атмосфері, але особисто я сюди більше не зайду! Але це моя суб'єктивна думка, можливо навіть помилкова. Є ж люди, яким тут подобається. Так розмірковувала я, виходячи з цього закладу під знакові слова з пісні Марічки Бурмаки "Той, той хто зі мною..."

Вже вечоріло. Але ще б можна було зайти і до "Віденської кав'ярні", що на площі біля Оперного театру, а саме Проспект Свободи, під 12 номером. Ця кав'ярня, беззаперечно є найдавнішою в місті, оскільки в 1829 році вона була спроектована і збудована власне як кав'ярня, а не пристосована, як інші. Сьогодні там за столом біля входу насолоджується чашкою кави бронзовий солдат Швейк. Цікаво було з ним посидіти, побалакати, послухати його історії. Кажуть, в кав'ярні великий вибір якісної кави, але з високими цінами, але ж сервіс, дорогенькі, того вартий.

Та ця кав'ярня, як на мене, фист паньська. Публіка закладу - переважно забезпечені люди, депутати, іноземні бізнесмени. Так вже сталося, що заклади "Віденська кав'ярня", кав'ярня у фойє готелю "Гранд" та кав'ярня готелю "Жорж", "Цар-кава", "Галка", "Світ кави", "Квітка", та кілька інших - більше полюбляють представники львівської еліти, держслужбовці, бізнесмени та інше "поважне паньство". Бо, переважно, в такі кав'ярні вони не просто приходять попити кавусю, а підтвердити свій імідж та статус, а ще призначити тут свої зустрічі діловим партнерам та грошовитим клієнтам. Справді, на кожен товар є свій покупець.

Що ж до дизайну, "Віденська кав'ярня - класична і вишукана. Якщо хтось прагне більше інформації про цю кав'ярню, то її можна дізнатися тут: http://www.wienkaffe.lviv.ua/

Тай до кав'ярні "Італійській дворик" можна було б забігти, та я там вже була, і не раз. Це шикарна кав'ярня в єдиному львівському дворику в італійському стилі, яка знаходиться в кам'яниця Корнякта - будівля 16 століття на площі Ринок. Сюди дуже люблять приходити молодята – фотографуватися. Влітку в кафе "Італійський дворик" столики виносять у двір, а з похолоданням кав'ярня переноситься в затишне підвальне приміщення зі старовинними меблями та антикварними предметами побуту. Неповторна атмосфера, чудова кава, красива музика. Якщо ви ще не були - обов'язково зайдіть в кафе "Італійський дворик" - вам сподобається!

Пробігала я і поряд кав'ярні-цукеркової "Фреска".

Ця кав'ярня-цукеркова пропонує ексклюзивні шоколадні вироби, неповторну домашню випічку і чудову якісну каву. Унікальною прикрасою інтер'єру є настінний живопис 18-19 століття, яким "Фреска" і зобов'язана своєю назвою. Має два зали, причому один з них для курців. Каву тут подають з шоколадними цукерками власного приготування, термін придатності яких - до 25 днів (!). Ціни високі, але повірте, це того варте. Крім того м'яка, ненав'язлива музика розслаблює і заспокоює від метушні міста.

Ще дуже хотіла потрапити до кав'ярні "Під сіньою пляшкою". І не встигла. Але усе ще попереду. Кажуть, що саме так, "Під синьою пляшкою", називалася перша кав'ярня у Відні, відкрита нашим земляком Юрієм Кульчицький. Атмосфера та дизайн у цьому кафе - в дусі австрійських часів цісаря Франца-Йосифа. Рецепти приготування напоїв у кафе "Під синьою пляшкою" і тістечок - також тих же часів. Кава тут на будь-який смак: по-турецьки, по-галицьки, по-польськи і інша. Тут немає двох однакових горнят, антикваріат все-таки. Тут тихо, спокійно, затишно. Особливо популярною є "кава з вогнем".

Остання кав'ярня, яку я відвідала, була кав'ярня "К'Кава", на вулиці Валовій, під номером 5. Цей заклад ще відносно молоденький, але вже знаний в окремих колах, має свою постійну клієнтуру. До того ж, кав'ярня постійно удосконалюється, як в меню, так і в дизайні інтер'єру.

Власниця закладу, пані Оксана, так розповідає про своє дітище: "Нашу кав'ярню, якщо коротко, можна охарактеризувати такими словами: затишок, інтелігентність, помірні ціни. Якість і добротність - ось наше кредо!" Влучно описав кав'ярню і один з відвідувачів: "Все є, і нічого зайвого."

Якщо комусь треба швиденько і смачно перекусити, та разом з тим попрацювати головою або почитати - вам сюди, в кав'ярню "К'Кава"! Тому що тут усі сприятливі для цього умови: спокійна тиха музика (найтихіша серед усіх, що я чула в кав'ярнях!), смачне меню, швидкий професійний персонал, та інтелігентний контингент відвідувачів.

В цій кав'ярні можна і поснідати і перекусити. Популярними, серед розмаїття страв, є млинці, які відвідувачі дуже хвалять і люблять. Тут є млинці з м'ясом, з грибами, рибою, сирами, кремами, яблуками, нектарином, персиком, бананом, шоколадом і медом. Як бачите - на усі смаки та вибаганки.

Ось така вона кав'ярня "К'Кава". А ось їхня візитка - вам на згадку.

Не реальним є відвідати усі кав'ярні Львова за один день, але відвідати їх варто! Бо саме в цих місцях можна по-справжньому відчути дух та настрій старого, тай сучасного Львова. І після таких кав'ярень ви вже не зможете відвідувати інші заклади, наприклад кафешки такого типу.

І наостанок. Відвідуючи кав'ярні Львова я зрозуміла дещо про нас, українців. Ми часто більше дивимось на інших, бо думаємо, що вони кращі. Звичайно вираз: "Інших подивитися, тай себе показати" - завжди буде актуальним. Але слід бути обережним, щоб беручи собі чуже не втратити свого. Та й до того ж, нам вже час себе показати! Показати з найкращої сторони, бо ж як ми про себе розповімо - так нас і сприймати будуть! А для цього слід вчитися, довго і наполегливо! А ще багато над собою працювати, бо ж удосконаленню немає меж!

Отже, любімо себе! Хвалімо себе! Цінуймо себе! І багато працюймо над собою, щоб було за що себе любити, хвалити та цінувати!

Коментарі

  • Ржавый жбан судьбы · 13.10.2009 23:36 · #

    Ех, шкода я не поціновувач кави, тай закладів таких в нашому селі нема :(

  • Ліля Тєптяєва · 13.10.2009 23:47 · #

    Я також з кавою не в тісних стосунках, але зрідка, та ще й з молоком - ой як ням-ням. А за новими враженнями, при фист великому бажанні, і до Львова можна поїхати!

  • kseniya_www · 14.10.2009 09:29 · #

    Ліля, ти зробила те, що було потбіно вже зробити давним давно. Всі знають про львівську каву, але мало хто знає з чого треба почати, куди варто а куди ні. Це чудова стаття. Дякую за статтю!

  • Ліля Тєптяєва · 14.10.2009 15:17 · #

    На здоров'я!

  • хохляцький шпигун · 14.10.2009 22:16 · #

    а я от коли їхала до москалів то прихопила з собою банку кави "Галка" для своєї знайомої кавоманки - вона оцінила. тепер от ніяк звичайну розчинну каву знайти для себе не можу. звикла до "Галки", а тут нема Т_Т

  • BroileR · 26.10.2009 20:33 · #

    Не зовсім вичерпний огляд вийшов, моя улюблена Цукерня сюди не потрапила. Ще така відома Вероніка - правда, я там ще не був, але цікаво було би прочитати. А от Кентавр ніякого особливого враження не справив. Не знав, що він був закритий, але пам'ятаю, як колись він був типовою ригалівкою, схожою на кафешку з останньої фотки, і я встиг на це надивитись :)

  • BroileR · 26.10.2009 20:37 · #

    О, ще Старі Мури - кімнатка розміром із туалет, де стоять 3 столики. Золотий Дукат - де нема нормальної вентиляції, задихаєшся від запаху кави і шоколаду, підвісні стелі, які підвисають у тебе одразу над головою. Люблю, щоб було достатньо простору і повітря :)

  • Ліля Тєптяєва · 26.10.2009 20:48 · #

    Я б сама хотіла побувати у всіх львівських кав'ярнях, та, на жаль, мала лише день, ось і не встигла забігти в Цукерню. Наступного разу зайду обов'язково! І в решта, які не відвідала.

    Щодо ресторану Кентавр - забігла туди по дорозі, бо ресторани відвідувати не мала на меті, але не шкодую. Чула, що там раніше була "діра", але не бачила її з середини, тому враження не зіпсовані. Їхні підвальні приміщення мені страшенно сподобались! Хоча, як на мене, заклад трохи офіційний, не моя тема. Я люблю затишок і етнічний колорит.

  • Ліля Тєптяєва · 26.10.2009 20:52 · #

    В Старі Мури не заходила, тільки чула про цей заклад. Золотий дукат - не для клаустрофобів. Ще й звуки води навівають туалетну тему. Але, залишилися і позитивні враження.

    Взагалі, чудово, що кав'ярні Львова не залишають байдужими! А смаки у всіх різні, і це дуже добре!

  • BroileR · 26.10.2009 20:59 · #

    О, між іншим, пробував у Дукаті червоний шоколад, сподобалось як воно виглядає :)

  • Тетяна · 04.04.2010 01:42 · #

    Дякую тобі за інформацію. Я поки що була у Львові один раз, а вражень багато. Ти маєш рацію по поводу кав’ярні "Цар-кава". Я думала що тільки у мене таке враження осталося з цієї кав’ярні. Моєму чоловіку там сподобалось, хоча я не бачила там нічого «царського». А обслуговування там просто ЖАХ!  Ми сіли і попросили меню. Чекали чесно його 10 хвили. 

  • Ліля Тєптяєва · 04.04.2010 15:10 · #

    ага, прекрасно розумію тебе Тетяна...справді, вражень від Львова й за один день можна набратися на цілий рік, а ще якщо знати де ходити, щоб по максимуму зарядитися цими враженнями!)). ..коли ми з чоловіком жили у Львові, якось не було часу на такі походенькі, а тепер, коли приїжджаємо раз у рік - тільки і ходимо усіма визначними місцями...)). ..а на рахунок Цар-кави, мабуть, тільки власники вважають себе там "царської породи" (хоча й офіціантка дивилася спідлоба), а гості і відвідувачі вважаються просто "людьми"...можливо там щось зміниться з часом (треба буде зайти колись подивитися)...

  • Ksaniya · 26.07.2010 03:37 · #

    Дякую за розповідь!

    Я планую в серпню-вересні потрапити до Львова на 1-2 дні і з задоволенням завітаю в декілька нових для мене кавових місць. Я зовсім не кавоманка, але люблю аромат та вигляд вишуканого напою.

  • Ліля Тєптяєва · 29.07.2010 15:49 · #

    краще у вересні, адже тоді у Львові ще й книжковий фест проводиться (XVII Міжнародна книжкова виставка "Форум видавців у Львові"), а саме з 16 по 19 вересня (численні акції, презентації видавництв і авторів, літературні читання і автограф-сесїї)

    а ще буде відбуватися "МедіаДепо" - проект на межі сучасного мистецтва та цифрових технологій (19-26 вересня)

    і звичайно IV Міське свято "На каву до Львова" (25-26 вересня), от тоді можна буде відвідати більшу кількість кав’ярень, адже я описала маленьку купку цих запашних закладів

    а ще ж є кнайпи, кафешки, бари і паби, музеї і галереї, театри і кінотеатри...одним словом починайте з серпня, і може до кінця вересня встигнете відвідати більшу частину цікавинок Львова)))

  • Ksaniya · 30.07.2010 04:34 · #

    Ліля, дуже дякую за поради.

    Нажаль в мене буде досить мало часу, 1-2 дні наприкинці серпня, щоб погуляти по Львову. А 15 вересня вже треба буде летіти додому - в Австралію. Отже я не попадаю на всі описані вами свята..

    Підкажіть, будь ласка, чи варто бути у Львові на День Незалежності?

    Я спочатку хотіла на якийсь цікавий музичний фест поїхати, але поки що нічого не знайшла на 24 серпня. Отже зараз думаю провести цей день у Львові. Що ви можете порадити?

  • Ліля Тєптяєва · 30.07.2010 22:40 · #

    Не знаю що й порадити, адже я усі Дні Незалежності трималася подалі від центру міста...не люблю велике скупчення людей, машин і надто голосну музику...мабуть, краще спитати у "спеціалістів" в цій галузі)))...але майте на увазі, що усі кав'ярні у святкові дні просто таки "завалені" людьми і треба буде довго чекати в чергах...і сувеніри на Вернісажі будуть дорожчі))

    На такі "Дні", ми з чоловіком, раніше їздили до Києва спеціально на художні виставки на Узвозі...але й там в ці дні яблуку немає де повалятися)))

    а Австралія це добре...веселі у вас там тваринки...)))

  • Ksaniya · 31.07.2010 02:07 · #

    :)) 2 роки тому я була на музичному фестивалі в Гуляйполі на День незалежності. Враження були найкращі! Цього року, нажаль, цей фест не відбудеться, а то я навіть і не думала б :)

    Я з Дніпропетровська і на день нашого міста теж їздила в ліс, подалі від натовпу.

    Буду ще шукати можливості, друзі щось допоможуть придумати :)

    Так, тваринок багато, особливо птахів. Якби ви знали, як голосно кричить какаду за вікном! :)

  • Ksaniya · 31.07.2010 02:14 · #

    Захотілось ще додати на кавову тему.

    Австралія виявилась ДУЖЕ кавовою країною. Каву можна купити всюди. Самий розповсюджений варіант - takeaway, в бумажному стаканчику. Часто люди замовляють великий або екстравеликий стакан - це більше, ніж півлітра еспрессо з молоком!

    Минулої неділі у нас в місті було свято Кави, Шоколаду, Чаю та спецій. Аромат кави був просто у повітрі! :)Я зробила немало фотографій там, лишилось їх перебрати і я зможу вам їх показати.

  • Ліля Тєптяєва · 31.07.2010 17:50 · #

    Дуже цікаво!!! Так-так, обов'язково покажіть фотки! Їх можна викласти на цьому сайті у фотоальбомі - думаю усім відвідувачам ПОГЛЯДу буде цікаво подивитися:)). ..і какаду також покажіть:))

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.