Щирий одяг для записників і олівців від Паші, Іри та Жені (Papinarubashka & Jane Right). в блозі Життя одного дизайнера · від Ліля Тєптяєва · додано 19.03.2012 14:52

Друзі, як ви ставитеся до електронних записників? А до паперових? Не дивлячись на технічний прогрес і свіжоспечені електронні та цифрові новинки, все ж багатьом з нас зручніше користуватися звичайним паперовим записником і олівцем. І навіть якщо цифрові записники стануть ще доступніші (з матеріальної точки зору), впевнена, навіть тоді паперові записники не вийдуть з моди, принаймні серед тих, хто цінує і любить теплий дотик паперу і дерева, приємний шурхіт сторінок і шкрябання грифеля. А хто з нас хоч раз не медитував над перегортанням сторінок в записнику, хто не гриз тупий кінець олівця в мозковому штурмі геніальних ідей — хіба це було б можливим з електронним записником? Та якщо б і так, все ж це була б лише імітація... Та й вірші приємніше писати в паперовому записнику, а ескізи намальовані на папері виглядають особливо правдивими і щирими.

Паперові записники і олівці зберігають не лише наші нагадування і плани на майбутнє, але й наші мрії, стани душі і серця, сподівання і надії — як не крути, але вони наші помічники і представники у всіх життєвих справах. І так само як і наш, їхній зовнішній вигляд розповідає про нас відверто і багато. Тож, їхній достойний "одяг" і вигляд — справа серйозна! Про це сьогодні й поговоримо з дизайнерами зовнішнього вигляду записників і олівців.

З художницею, яка "одягає" олівці, ви вже знайомі — це Женя (Jane Right). Сьогодні буде з нею ще одна, свіженька зустріч. А також цікава бесіда з дизайнерами "одягу" для записних книжок, а саме сорочок — Пашою та Ірою, і їхнім дітищем "Папинарубашка" (Papinarubashka).


— Женя, розкажи про свої олівці, що нового з'явилося після останньої нашої зустрічі? Які цікаві проекти робила, що найбільше запам'яталося, які плани на майбутнє, тобто чим плануєш дивувати і захоплювати (можливо, хочеш попрацювати в новій техніці і з новими матеріалами, спробувати нову форму чи ще якісь фішки)?

— Привіт, всім привіт! Приємно знову з тобою "побачитися"! )) З того часу з'явилося більше нових малюнків, а ще я набрала собі матеріалів для того, щоб робити футлярчики під олівці. Тобто, скоро будуть серії. Уже й лежать підготовлені для цього діла кольорові олівчики. Також активніше веду роботу вкупі з моїми друзями, блокнотами "Папинарубашка". Під час останньої нашої розмови ми вже були знайомі і вже працювали разом, та зараз ця праця стала ще більш плідною.


— Ну, ти склавши руки не сиділа! )) А розкажи ще, в яких виставках приймала участь, та інших творчих проектах? Де плануєш приймати участь в найближчому майбутньому?

— Брала участь в одній виставці в Києві, в галереї P.ART.COM, а також в кількох хендмейд-ярмарках. Чесно скажу, я не дуже люблю до них готуватися, тому й не поспішаю туди. Бо ж недостатньо розмалювати олівець, треба ще його правильно презентувати, а це ще велетенський шмат роботи. У цьому сенсі мене дуже рятує "Папинарубашка", адже олівець у парі з блокнотом — це вже ціла історія!


— Женя, розкажи читачам де можна побачити твої олівці вживу, помацати руцями, понюхати? )) Ну і, звичайно, де сьогодні можна придбати твої олівці, лише в Києві, чи ще десь (де саме, в яких магазинах-салонах)? Чи плануєш розширюватися на інші міста нашої Неньки?

— З'явилося три точки продажу: в Києві "Правда, б" (Пушкінська, 31-Б) і "Бабуїн" (Петлюри, 10) та у Львові, в тій же рідній "Правді, б" (площа Коліївщини, 1). Розширюватися було б справді цікаво, але для цього потрібно багато часу і зусиль витратити — ну хоча б для того, щоб наробити купу олівців. А тоді ще заморочитися із транспортуванням, а ще й з підставками і таким іншим. Поки що хочу розширитися в Києві, але нюанс лишається на дві третини той самий.

— Ану розкажи більше про свою співпрацю з Papinarubashka: як відбулося знайомство, чим тішить тебе ця співпраця, які плани на майбутнє у зв'язку з цим усім?

— Ми познайомилися під час фестивалю "Штурмові загони Ґутенберга", який я частково організовую. До речі, користуючись нагодою, хочу коротенько проанонсувати: цьогоріч наш фест проходитиме 27-28 квітня в київському Інституті журналістики.

Отже, минулого року вирішила я зробити на фестивалі куточок хендмейду. Зібрати талановитих людей, безкоштовно дати можливість показати свої речі, щось може й продати. Якимсь чином знайшлися Паша й Іра (погано пам'ятаю цей епізод), проте зацікавилася, запросила. Стояли поруч, спілкувалися (ну, коли я знаходила хвилинку, щоб посидіти і перепочити від організаторської біганини), і от, здається, Паша запропонував спробувати поєднати наші заняття. Спробували один раз — і зрозуміли, що треба працювати разом.

Тепер робимо разом різні замовлення і готуємося до виставок. Друзі мені передають шматочки тканин, які використовуватимуть для блокнотів, а я роблю відповідні олівці. Це цікаво і приємно, а результат радує око інколи навіть більше ніж самобутній олівець.


— Дякую, Женя, за дружню бесіду. Побажай щось творче читачам, щось таке твоє фірмове! ))

— Бажаю того, що наболіло: усім ідей! Свіжих, не схожих ні на що інше. Щоб всі круті українські витребеньки й забаганки не були лише переробкою закордонних ідей. Отака фантастика. ))

— І тобі ІДЕЙ, та побільше! А тепер, Паша та Іра, розкажіть про себе: що ви за люди, звідки ви родом, де отримали освіту і яку саме, чого прагнете досягти в житті і що для вас має найбільшу цінність? Як ви сприймаєте творчу діяльність: як роботу, як хобі, спосіб самовираження чи прагнення зробити світ кращим?

— Папинойрубашкой занимаемся мы вдвоем: я — Павел Сусляков и моя девушка — Ирина Бохорова. Мы живем и учимся в Киеве. Я изучаю режиссуру неигрового кино в университете Карпенко-Карого, а Ирина уже выучилась, она — менеджер внешнеэкономической деятельности.

Однажды в нашей жизни произошел качественный скачек — мы променяли высокооплачиваемую, но очень нудную работу на свободу. И теперь у нас не много денег; мы одеваемся на секондхендах; много времени для прогулок, катания на велосипедах, чтения, изучения кино, литературы и других искусств. Если отвечать на вопрос: "Что для нас сейчас самое главное в жизни?" — это СВОБОДА, возможность постоянно продолжать искать себя, возможность заниматься тем, чем хочется.

На этой волне родилась Папинарубашка — вручную сшитые блокноты-рубашки из одежды с чердаков и секондхенда. Папинойрубашке уже больше двух лет.

Не буду оригинальным, если скажу, что Папинарубашка для нас это все, что ты перечислила: "работа" — мы больше нигде не работаем; "хобби" — мы можем искать ткани, моделировать модели, и шьем и в рабочее, и в свободное время, и днем, и ночью, так как для нас это прежде всего удовольствие; "способ самовыражения" — все процессы, через которые проходит рубашка (от поиска ткани, до того, во что она будет завернута) требуют творческого включения; "желание сделать мир (хотя бы одного человека) лучше" — когда, делая что-то руками, у тебя есть точное ощущение, что придумал и создал это ТЫ (и ты себя не обманываешь!), тогда в процессе работы ты испытываешь такие трепетные чувства к изделию, которые не могут ему не передаваться, а позже и будущему хозяину изделия. (В этом и заключается главная разница между оригиналом и копией). Таким образом, мир этого человека точно становится лучше


— Слухайте, а як вам прийшла в голову ідея шити "одяг" для записних книжок, що наштовхнуло на це? Розкажіть, як починалася робота над проектом "Папинарубашка" (Papinarubashka) і як просувається ця справа на сьогоднішній день, чим можете похизуватися?

— Как и любая хорошая идея, родилась она за долго до появления — с ней нужно было переспать не одну ночь, зато какие это были ночи... )) Она жила внутри нас, видоизменялась и каждая новая мысль, которая дополняла ее, была кирпичиком из которых позже родилась цельная законченная концепция (которая полностью описана у нас на сайте).

Первым импульсом стала книга Феллини. Эта ценная и дорогая книга из букинистического рынка постоянно носилась в рюкзаке и вскоре ее уголки стали заламываться и обсыпаться. Ей нужна была хорошая надежная обложка. Первая рубашка была пошита в 2009-м году и все они шились исключительно для друзей на подарок.

Следующим импульсом, для того, чтобы представить рубашки для более широкого круга людей послужила одна выставка хендмейда ко дню влюбленных, которая должна была состояться через неделю. Был быстро создан сайт — тогда еще примитивный, состоящий из двух окон и мы принялись нашивать первые рубашки для продажи. Это была интрига… Было безумно интересно, как на наши рубашки отреагируют покупатели. Итак, выставка оказалась не людная, прошла вяло и себя не окупила, но зато, на протяжении дня, были три человека, которые проходя мимо всех столов, останавливались возле нашего и долго стояли, медленно расплываясь в улыбке. У них, при виде блокнотов-рубашек, загорелись глаза (так, как загорались у нас, когда мы все только выдумывали) — то есть, мы увидели себя в отражении. Для нас это было удивительное чувство. Это были первые посторонние люди, которые для подарков своим любимым, выбрали тогда наши изделия. Этих трех взглядов было достаточно, чтобы сразу после выставки искать новые идеи и новые решения. Вспоминая сейчас наши первые рубашки, они нам кажутся такими смешными и сложными по технологии, которая потом с каждым месяцем менялась — она становилась универсальнее и проще, рубашки становились надежнее и прочнее.

Мы дождались следующей выставки, которая превзошла все ожидания — были проданы почти все блокноты. Тогда мы видели много счастливых глаз людей, которые находили то, что искали. Тогда уже не возникало никаких сомнений, что рубашки стоят того, чтобы посвятить им себя всего. Так проходили и все последующие выставки.

Оставаясь верными основной концепции, поиск новых идей и решений, разработка новых моделей продолжаются всегда — нас на это вдохновляют творческие люди, которые нас окружают и все необычное, что лежит не на своем месте.


— Цікаво... А в чому проявляється основна ідея діяльності Papinarubashka, яку ціль ви переслідуєте і яку мету ставите перед собою? Які маєте творчі плани на майбутнє щодо "одягу" записників?

Мы учимся наблюдать вокруг; стараемся как можно больше читать; часто какая-то случайная идея, которая в сочетании еще с тремя другими, могла бы быть чем-то новым и интересным — просто забывается. Все это подталкивает к тому, чтобы вести свой блокнот и часто не один. Основная идея деятельности Папинарубашка заключается в том, чтобы оказаться рядом в тот момент, когда кто-то, вдруг, словит себя на мысли, что ему нужно (он хочет) вести свой блокнот. Если вдруг мы сами станем кому-то побуждением для ведения своих записей — это для нас самая большая победа. ))

В последнее время наблюдается блокнотный бум, что подталкивает нас не расслабляться и продолжать поиски. Есть идеи для создания новых линий рубашек с кардинально новым дизайном и новой технологией, что в ближайшем будущем обязательно будет воплощено.

На сайте появляются новые разделы, например, "Подозрительный предмет": "На улицах города, время от времени, появляется подозрительный предмет. Он максимально замаскирован от посторонних глаз так, что вероятность найти его случайно очень мала. В этом разделе мы пишем точный адрес места, где именно лежит подозрительный предмет. Остается только прийти по адресу и забрать его. Сообщение появляется один раз в течении одного календарного месяца. Всегда нужно быть готовым к тому, что подозрительный предмет кто-то может забрать первым".

Для тех наших клиентов, кто списал свою рубашку, покупку новой мы предлагаем со скидкой 50%. Также, мы собираем свою библиотеку из старых книг, и взамен на такие мы также предоставляем скидку.


— "Подозрительный предмет" — класна ідея, ви молодці! А от цікаво, як ви поділяєте між собою чисто робочі процеси: хто з вас займається розробкою ідей, хто шиє, хто викройки робить, хто відповідає за роботу з клієнтами? З якими "сорочками" для записників вам було особливо цікаво працювати?

— В процессе работы, так сложилось, что каждый занимается всем. У меня много времени забирает учеба, а Ирина больше времени проводит дома, и сейчас на нее ложится большая часть работы, но когда я свободен, я всегда стараюсь ей помогать. Мы всегда друг с другом советуемся, обсуждаем новые идеи, решаем какие ткани использовать, что с чем комбинировать и т.д.

Интереснее всего работать с теми тканями, которые нам дают сами заказчики. Иногда это просто одежда, которая уже сносилась, но успела полюбиться и тогда мы из нее шьем рубашки. А иногда это может быть одежда дедушек и бабушек, которых уже нет, но которых кому-то очень не хватает, и тогда эта ткань получает новую жизнь в виде блокнота для записей.


— О, мені подобається ідея шити "одяг" для записника з улюбленої старої речі, і особливо з одягу улюблених рідних людей — тоді записник стає ще ріднішим. А де, окрім вашого сайту, можна побачити ваші творіння, потримати в руках і придбати? Чи приймаєте ви участь у виставках та фестивалях?

С первых дней своего существования рубашки продавались в сети магазинов "Sisters". Сегодня блокноты Папинарубашка продаются в "Книжной кофейне Бабуин" (ул. Симона Петлюры, (Коминтерна), 10); Підвалина цінносте,й морально-духовни,х "Правда, б" (ул. Пушкинская 31/б); Дом предметов и одежды "Workshop" (ул. Костельная, 6). Постоянно принимаем участие в фестивалях: этно-фестиваль "Артполе", фестиваль молодых издателей и редакторов "Штурмовые загоны Гутенберга", "Екозахід Green Rush", выставки хендмейда "Штуки", "Ручные вещи" и др.


— Друзі, а з ким ще, окрім Жені, ви співпрацюєте? Чи шукаєте нових творчих знайомств для співпраці, і кого ви бачите в цій ролі?

— Мы счастливы, что нас окружают интересные творческие люди, которые также как и мы всегда ищут себя. Среди таких наших друзей, наш уже полноценный сотрудник — Женя (Jane Right) — художница, которая освоила свою собственную технику рисования на простых карандашах. Женя специально под определенную рубашку разрисовывает карандаш, и тогда они становятся не раздельными друг от друга. Рубашки, в сочетании с карандашами Jane Right обретают новые краски и становятся еще более неповторимыми.

Однажды нам пришла идея создавать "Личные рубашки", то есть посвящать (расписывать и разрисовывать) страницы блокнота какому-то интересному человеку (писателю, поэту, художнику, философу, педагогу, режиссеру или, например, вашему другу). Для этого мы начали приглашать молодых художников и так мы познакомились с молодым художником и педагогом младших классов по рисованию — Стасом Стависюком, который за долгое время, тоже уже успел стать частью нас.

Идея заключается в том, что мы, желая посвятить рубашку, например, какому-то писателю, изучаем его творчество и биографию и наполняем блокнот всем, что с этим автором связано. Как уже было сказано, рубашку можно посвятить вашему близкому человеку. Для этого мы много общаемся с заказчиком; сначала он много нам рассказывает о его друге: как они познакомились, что у них общего, чем его друг занимается, о чем мечтает, вспоминает разные ситуации из жизни... И для заказчика и для нас это удивительный творческий процесс, который обычно заканчивается тем, что человек получает рубашку-блокнот, на страницах которого он видит себя в разных ситуациях, в том числе в тех, которых еще не было, но о которых он мечтает.

Нельзя не упомянуть про ModaKvoda.org — это наш друг Катя, которая занимается поиском и продажей винтажной одежды и аксессуаров. Она часто нам предоставляет свои находки — пуговицы, которые мы используем в оформлении рубашек.

Мы всегда рады новым знакомствам и новым сотрудничествам с людьми, которые делают свою работу с любовью и с удовольствием.

Історичний момент. Перші сорочки.
Історичний момент. Перші сорочки.
В майстерні. Народження нової сорочки.
В майстерні. Народження нової сорочки.
В майстерні. Народження нової сорочки.
В майстерні. Народження нової сорочки.
Підозрілий предмет.
Підозрілий предмет.


— Паша та Іра, будь-ласка, порадьте і побажайте читачам щось таке тепле і затишне, щось таке особливе, в своєму стилі!

— Желаем всем научиться слышать себя. Тогда есть вероятность понять, чего хочется нам на самом деле, а не то, что нам предлагают. Затем вы обязательно найдете то, чего оказывается еще нет. Возможно, это и будет именно ваше творчество.

Прислушивайтесь к себе и все тщательно записывайте! Это обязательно поможет! ))

— Золоті слова! Щиро дякую, Паша та Іра, за теплу бесіду, і довгої історії вашим сорочкам!

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.