Дивовижні паперові скульптури Пітера Гентенара (Peter Gentenaar). в блозі Життя одного дизайнера · від Ліля Тєптяєва · додано 12.02.2012 12:09

Чи легко вас вразити, здивувати, зачарувати? Чи часто з вами таке трапляється? Щодо мене, то останнє яскраве враження я отримала нещодавно, коли побачила фотографії грандіозних паперових скульптур. Лише уявіть собі: сотня загадкових паперових скульптур ширяють під стелею в церкві абатства Сен-Рікье у Франції. От би побачити це чудо вживу...

Це роботи Пітера Гентенара. Його повітряні тривимірні скульптури у виставкових експозиціях виглядають наче примари загадкової природи, і гойдаючись в повітрі здаються дивовижними рослинами чи живими істотами. Направду, його паперові шоу нікого не залишають байдужим, ще б пак, адже ці неймовірні конструкції наче ширяють в просторі як витончені паперові організми. В його скульптурах візуально працює усе: простота матеріалу, колір, текстура і форма, все це разом створює органічний витвір мистецтва.


Peter Gentenaar (Пітер Гентенар) народився 1946 року в Нідерландах. Він навчався на Батьківщині, а також в Італії та Америці, і чим лише мистецьким не займався, серед всього: живопис, скульптура, графіка, став автором багатьох пізнавальних статей та публікації, що стосувалися виготовлення паперу, його природи та властивостей. Окрім мистецьких проектів та виставок Пітера, що відбуваються по цілому світі, художник також проводить освітню діяльність, як от семінари. Його дружина також художник, і працює з папером, так само як і Пітер.


Його любов до паперу з'явилася ще в часи, коли він займався гравюрою. Сталося так, що місцеві магазини паперу не змогли задовольнити потреб Пітера в якісному папері для його графічних робіт, то ж він вирішив побудувати власну паперову фабрику. І так як Пітер завжди бажав бути ближчим до природи, особливо у своєму мистецтві, папір знайшовся ідеальним матеріалом для цієї мети — целюлозні волокна цього матеріалу, виявилися набагато ближчими до природи, аніж фарба, з якою він раніше працював в якості живописця і графіка.


Вирішивши побудувати власну паперову фабрику, Пітер почав серйозно досліджувати це питання, і в цьому йому допомагали працівники місцевої Королівської голландської фабрики паперу. Вони навчили його класичних способів виготовлення паперу, показали роботу з ємностями, в яких замочувалася паперова маса, також процес вакуумної системи витягування води з целюлози, в результаті чого й утворюється папір.

Але, навіть в цих лабораторіях, Пітер не мав змоги обробити довгі целюлозні волокна, тому почав працювати над власними розробками, щоб втілити свій задум в життя. Він дещо змінив й спростив дизайн, і беручи до уваги власний досвід користувача, перетворив наявне обладнання на досконаліше професійне устаткування, яке, до речі, легко зміг продати, відразу 75 машин зараз.


Таким чином, Пітер поступово перетворився з користувача паперу у целюлозно-паперового виробника, при цьому винайшов нескінченну кількість нових можливостей для створення форм в роботі. Поступово він виявив, що аркуш паперу, якщо його достатньо висушити, має усі необхідні для його роботи можливості. Сам по собі аркуш паперу тонкий і міцний, його можна порівняти з листком дерева або стеблом рослини. Пітер подумав, що якщо зробити для паперу посилення, подібно як у рослини, з дуже тонкими ребрами з бамбука, які виглядатимуть як ребра листка в природі, аналогію між аркушем паперу і природною формою можна буде підкреслити ще краще.


Для своїх скульптур Пітер використовує целюлози, в тому числі льону, конопель і бавовни. З цієї целюлози майстер робить розчин, з якого створює форму, використовуючи для цього бамбуковий каркас. Усі його скульптури на початку роботи є двовимірними, він розкладає кольорові маси целюлози на каркасі, і все це робить на спеціальному вакуумному столі. При висиханні паперова суміш зменшується, і так як вона є неймовірно міцною та еластичною, утворюючи папір вона видозмінює каркас, викручуючи його у різні боки, заразом і створюючи кінцеву форму скульптури. В цьому випадку природні закони диктують свої правила, ніби співпрацюючи з творцем-художником.

Художник задоволений цією роботою, адже кінцевий результат, завдяки напруженню між двома матеріалами, перетворюється у форму, яка дещо нагадує висохлий осінній лист, то ж автор у своїй мистецькій роботі стає наближеним до природи, чого і прагне усе життя.

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.