Один місяць у Варшаві в блозі Життя одного дизайнера · від Ліля Тєптяєва · додано 20.09.2009 21:08

Взагалі, хотілося розповісти щось про графіку, або про дизайн, або про графічний дизайн, так як це моя професія. Але як тільки надумала видати вам якусь порцію корисної інформації, як мене перемкнуло в сторону спогадів. Згадала своє навчання в ЛАМі (зараз Львівська Національна академія мистецтв - ЛНАМ), студентське життя, сесії, захисти. Одним словом весело, але вас, мабуть, це не зацікавить. Хоча усе може бути. Давайте так, якщо когось зацікавить – пишіть – розповім щось прикольне. А місяць студентської практики у Варшавській академії мистецтв у 2006 році може когось і зацікавити. Давайте саме про це!

Отже, виграла я студентський конкурс інсталяції (якось і про це поговоримо) і відправили мене, разом ще з однією студенткою, Наталкою, у не далекий закордон гризти граніт науки мистецької. Ми швиденько візи зварганили, грошенят напозичали, сумки зібрали і поїхали до Варшави. Приїхали, і я із здивуванням зауважила, що не на стільки вже ця польська мова й подібна до української. Добре, англійська «розмовна» ставала в пригоді – була нагода згадати (між іншим, для варшавської молоді англійська друга розмовна).

Нарешті добралися ми до закладу – а там голяк – 8 ранку і народ ще спить. Була нагода, з Наталкою, найближчі студентські кафешки просканувати (між іншим, кафешки у них називають кафелками) і теплим вином зігрітися (миле діло в холодний ранок).

Ми ще, грішним ділом, думали про тяганину з нашим оформленням на практику, піднімаючись сходами одного з корпусів закладу.

Але виявилось, у них не так як у нас. Пані Іоланта Ваврило, яка займається організацією подібних оказій, залагодила усі питання і вже за 15 хвилин ми були зараховані до лав Варшавської академії мистецтв.

Познайомтесь - пані Іоланта Ваврило.

Пізніше нам видали студентські квитки (щоб ми могли проїзний студентський купити і по деяких музеях на халяву ходити), ордера в гуртожиток і місячну стипендію - 500 злотих. Початок мені вже подобався.

Хочу сказати, що гуртожиток від академії досить симпатична історична споруда в центрі старої Варшави в проміжку між їхньою «президентською білою хатою» з левами і Замковою площею. Гуртожиток, а точніше сама історична будівля, мала назву «Диканька». Чому? Не питайте – не знаю.

Ось так виглядав гуртожиток.

А так виглядав президентський білий дім (не знаю як він у них там правильно називається).

А так Замкова площа. Симпатично, чи не так?

До закладу було йти лічені хвилини попри ту ж саму «білу хату», якийсь крутий готель, купу дорогих антикварних, спортивних та книжкових магазинів і все це по центральній вулиці з красивими історичними будинками та визначними пам'ятками Варшави.

Що ж могла відчувати в той момент українська студентка мистецького вузу? Та я сама собі заздрила! Ще б пак. А як би ви почувалися на моєму місці? Отож бо й воно.

Отже перше моє знайомство з містом і місцем проходження практики відбулося.

А, між іншим, ось так виглядав заклад, Варшавська академія мистецтв, де я, власне, і проходила практику. Головний вхід і головний корпус.

Після знайомства з Варшавською академією мистецтв ми з Наталкою попрямували знайомитися з самою Варшавою. І наше знайомство з нею продовжувалося на протязі усього часу практики. Досить гарне місто скажу я вам.

А мені запам'яталася архітектура старої частини міста. Шкода, що їхня площа була вщент зруйнована, і теперішня - не автентична. Та все-одно дуже гарно.

Ще пам'ятаю штучну пальму на алеї Єрусалимській.

Плакати та афіші на трамвайних та тролейбусних зупинках (часто траплялися справді мистецькі речі). Та й взагалі, поляки з мистецтвом плакату на «ти». Вони часто організовують конкурси та виставки плакату. Крім того кожного року у Варшаві відбувається Міжнародне Бієнале Плакату (буде нагода – колись більше про це поговоримо).

Ще й розмітка на дорозі у них весела.

Ця ж картинка, вночі, виглядала романтичніше.

Спостережливі можуть побачити кавалок мосту на задньому фоні фотографії. Цей міст з'єднує дві частини столиці, яку розділила найбільша ріка Польщі - Вісла.

Сильно вразив мене конвой президентської будівлі – молоді підтягнуті хлопці у парадовій військовій формі з лампасами. Вони марширували вздовж тією ж вулицею, що і я, коли йшла на практику в академію. Цим вони займалися кожен ранок, прямуючи на своє місце «роботи». Якось один мені навіть підморгнув.

А так виглядає їхній "вічний вогонь" померлим героям.

І звичайно, прогулюючись містом, звертаєш увагу на усілякі цікавинки. Часом траплялися досить оригінальні розписи на стінах, що не псували зовнішнього вигляду міста, а навпаки.

Як на мене, це графіті чудова мистецька річ, насправді прикрашає стіну.

І хтось таки напрацювався коло цього.

Мені ще запам'яталася кішка, яка жила в книжковому магазині, що біля гуртожитку.

Крім того, в тому ж магазині, стояв великий диван – ну все зроблять для того, щоб читач почував себе як вдома (шкода, каву не подавали).

Між іншим, ця ідея з диваном в книжкових магазинах та супермаркетах мені здається досить вдалою. Зручно і комфортно переглядати книги. Не у всіх є можливість купувати книги, проте, в таких книгарнях, є можливість їх читати безкоштовно. Здається, це чудовий хід рекламування читання як такого. Навіть, якщо продаж книг одразу і не збільшиться, народ активніше залучатиметься до читання. А коли молодь підсідає на читання – це вже великий плюс цьому суспільству, чи не так?

Дизайн польських видань мене просто вразив – дуже веселий і життєрадісний, не скутий старими правилами і шаблонами. Ще й яке велике розмаїття!

Кажуть, що людину зустрічають по одягу. Щось подібне можна сказати й про книжку – вибирають за обкладинкою. В польських книгарнях у мене голова йшла обертом, і не тільки через величезний вибір книжок на любий смак, але й через вишуканий та оригінальний дизайн майже кожної книжки.

Ось деякі зразки обкладинок «дорослих» книжок.

Найбільше мене тоді цікавили дитячі книжки, так як я на той час працювала над магістеркою, в якій намагалася висвітлити тему про художні стилі і техніки, що застосовуються в ілюстрації сучасної дитячої книжки (якщо буде нагода – й про це поговоримо).

А ось деякі зразки дитячих книжок (обкладинка і розворот).

А це, між іншим, казочка про всім відому дівчинку в червоному капелюшку. Як вам дизайн?

Ще мені дуже сподобалась виставка фотографій вздовж алеї в парку під відкритим небом. Ось так мистецтво фотографії легко і невимушено «пішло в народ».

Не знаю як у цілій Польщі, але у Варшаві пропагується читання, театр, мистецьке кіно, та й взагалі мистецтво у всіх його проявах. Принаймні у мене склалося таке враження.

Так як усі театри у Варшаві різні за своїм стилем та способом донесення інформації до глядача, то й рекламні буклети репертуару на місяць у кожного театру та кінотеатру різні. Мене, як дизайнера цікавили різні зразки буклетів. Думаю, вам також буде цікаво подивитися. Ось деякі з них.

Не важко було зауважити, що у поляків особливе ставлення до всього. Вони багато чим відрізняються від нас: манерою говорити, способом мислення, зовнішнім виглядом і ставленням до навколишнього світу.

Взяти хоча б таку ситуацію: уявіть, фотку на студентський (а це, між іншим, документ) вони роблять з людини, що сидить в три четверті і усміхається (у них усмішка для фото на документ – норма). А тепер згадайте свої фотки в паспорті або студентському. Більшість з нас навіть встидаються їх комусь показувати. Не дай бог ще комусь присниться.

Ще сподобалось, що до проблем вони ставляться простіше, у тролейбусах вибачаються, коли випадково штовхнуть, знають своїх національних героїв, поважають владу, прагнуть порядку. А їхні професора не "задирають носа" ходять в джинсах, говорять простою мовою і завжди раді допомогти.

Останній вечір у Варшаві я провела з новими друзями у Старому місті. Спостерігали вогняне шоу, пили пиво і взагалі насолоджувалися атмосферою вечірнього міста. Було весело.

Ще багато було цікавого, що справило на мене враження і відклалося у мене в пам'яті: музеї та виставки, поляки та полячки, книжки та фільми, музика та радіо, їжа та напої, але хіба про це все можливо розповісти так, щоб ви це відчули?

Єдиний вихід – їдьте у Варшаву і побачите усе самі, а саме основне – зможете це відчути і зробити побачене своїми враженнями. Успіхів і творчої наснаги усім!

PS продовження буде...

Коментарі

  • CYBERMAG · 22.09.2009 12:59 · #

    Отримав масу задоволення від читання цієї статті.

    Пиши ще!!!

  • kseniya_www · 23.09.2009 15:14 · #

    )) отакий-во червоний каптурек - то засіб для розвитку психічних розладів в діток

  • Ржавый жбан судьбы · 23.09.2009 21:25 · #

    та то явно не для діток книжечка :)

  • Lesly · 24.09.2009 14:19 · #

    Супер! Можна сказати, по-новому відкрила для себе Варшаву

  • хохляцький шпигун · 27.09.2009 14:55 · #

    дуже цікаво і пізнавально)) хотілось би почитати ще щось)) може про студенське життя і веселі історії? думаю не одній мені буде цікаво.

  • Ліля Тєптяєва · 28.09.2009 11:18 · #

    Все для тебе, шпигуне!

  • Ліля Тєптяєва · 28.09.2009 11:20 · #

    нова стаття саме про це

  • Ліля Тєптяєва · 28.09.2009 11:21 · #

    Дуже дякую! Приємно чути! Напишу!

  • хохляцький шпигун · 28.09.2009 14:35 · #

    піду читати)) не треба дивуватись, що мене так всюди багато, я живу серед людей, які не знають української, а побалакати хочеться. Надіюсь, що не надто набридаю)

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.