Фінансова криза – це випадковість – чи занепад людської свідомості? в блозі // · від Влад Якуба · додано 18.09.2009 09:00

Переглянувши, пресу, послухавши телебачення, може сформуватись враження, що фінасово - економічна криза - це щось на зразок стихійного лиха - шторму, урагану, тобто дій, які не підвладні людському управлінню. Чи це так? Спробуємо відповісти на це запитання.
У таких випадках, зазвичай переглядають сторінки історії, знаходять схожі епізоди, порівнюють їх, ототожнюють, визначають причинно - наслідкові звязки...
Так, справді історія знає декілька схожих криз. Світова економічна криза 1929 – 1933рр. Ця криза увійшла у історію як дифляційна криза. Період 30 років у світовій економіці характеризувався швидким ростом технологій, виробництва. ВВП країн із розвиненою ринковою економікою зростало швидкими темпами. Для цього були і сприятливі умови:
• у наслідок першої світової війни було зруйновано народно – господарські комплекси провідних європейських країн – Німеччини, Великобританії, Франції;
• НТП дав можливість полегшувати експортно – імпортні операції європейських виробників та підприємств США до країн Азії і Африки. Країни Азії і Африки, здавалося б могли б бути величезними всепоглинаючими ринками збуту якісної і бракованої продукції,
• прогрес інноваційних технологій дозволяв швидше і більше і різноманітніше виробляти
• потоки грошових капіталів охоплювали весь континент, зявляються перші серйозні корпорації, трести, обєднання, що дозволяли ще «вчорашнім монополістикам» перетворюватись у цілі олігархічні клани.
І все це, вищенаведене – творіння людства. І все це виглядає таким позитивним, то звідки ж взялась криза 1929 – 1933рр.? А все банально просто. Із людської скупості ненажерливості. Покоління, що придумали електрику, механічні машини забули врахувати давню істину: - виробляти і споживати потрібно відповідно до мінімальних потреб існування. Внаслідок перенасичення ринку продукцією і неврахування обсягу ринку, можливостей реалізації, готова продукція промисловості стала неконкурентоспроможною.
Як наслідок – безробіття, зупинка виробництва, порушення грошового обігу, втрата грішми своїх функцій, поява бартерних операцій. І все це … так, досить банально – із – за бажання людства отримувати надприбутки, гонитва за грішми, не за духовними цінностями, а грошиками, папірчиками…
Іншою не менш важливою причиною цієї кризи було порушення платіжних балансів. На цей час у більшості країн починаються спроби відмови від золотого стандарту. Золото виконувало роль індикатора рівноваги платіжних балансів, визначало потреби у виробництві. Емісійний обіг повинен був наближуватись до обсягу золотих запасів, якщо ж країна мала мінусове сальдо платіжного балансу, то це означало, що вона повинна суму зовнішнього боргу покрити золотом… А як просто можна зняти ці турботи? Позбутись цього регулятора і тоді можна зовнішні борги списати на інфляційні процеси, кризи, війни… І знову ж порушення законів моралі, фізики. У фізиці, мабуть не має жодного закону який би передбачав можливість отримання енергії без витрачання при цьому іншої енергії. Або ж відомо, якщо відбувається відплив потоку енергії, то її обсяг у місці відпливу зменшується. А.. так. Людство володіє одним законом, що суперечить всім законам – Любовю. При її віддачі, вона не зменшується, а лише збільшується. Але, повернімось до кризи. То чому людство у економіці не враховує цих простих істин: «за все потрібно платити і сповна»
На хвилинку повернімось у нас час. Хіба не схожі наслідки терпимо, хіба не маємо зупинки виробництва, високого темпу інфляції, безробіття, величезних зовнішніх боргів???
Наступною, менш висвітленої кризою є криза 1967 – 1976рр. ця криза вважається валютною, але дуже вже має схоже єство і причини. До 1976рр. міжнародні розрахунки проводились у доларах і золоті, Федеральна резервна система США мала можливість сформувати значні золоті запаси (за рахунок повернення золотом європейськими країнами боргів війни 1939 -1945рр.) А далі за невідомих причин США оголосило дефіцитний бюджет і низький рівень платоспроможності( і це при величезних запасах золота, які за офіційною версією пішли на погашення дефіциту бюджету). І як наслідок, на Бреттон – вудській конференції остаточно відмовлено від золота і світовий обіг наповнився нічим не закріпленої доларової грошовою масою. Хіба це не порушення законів фізики і моралі? Все має мати свою вартість. Праця, яка вкладена у виробництво певного виробу має винагороджуватись грошовою одиницею, що закріплена такою ж величиною праці. Але ж ні –введено долари – грошові одиниці, обсяг, яких не закріплюється на відповідному рівні ні золотом, ні затраченою працею, реалізованою у виробництві. А причина? Та все та ж – людська, огидна «жадність» бажання володіти благами, що не відповідають затраченій людиною праці, здібностям, що в економічній термінології називається бажаннями отримувати надприбутки. Навіть відповідно до чинного законодавства, « господарська діяльність здійснюється з метою отримання прибутку, і аж на другому місці «надання послуг, виробництва ітд, відповідно до статуту) Навіть у законах на першому місці ставиться прибуток, а не діяльність підприємства і як винагорода за неї – прибуток. То чому б не існувати кризам???
Наступна серйозна криза – фінансова криза – 1994 – 1997рр. Цій кризі не будемо багато приділяти уваги, бо вона дуже схожа до сучасної і попередньої і пов’язана із тим таки кусом долара і фінансовим ринками.
Ось і перейшли до сучасної кризи, яку ще називають іпотечною, бо виникла у сфері нерухомості. Але чи це так? Провівши порівняльний аналіз платіжних балансів країн із розвиненою і перехідною економікою можна зауважити таку річ: За 2003 – 2006рр. країни із перехідною економікою нарощували темпи реальної економіки( виробництва), що спряло появі значної кількості грошових коштів, які потребували б подальшого обороту…
Але подальший оборот мав би проходити через вітчизняну банківську систему і заповнивши її – на світові фінансові ринки. Однак, спостерігалось інакше. Отримані у перехідних економіках капітали спрямовувались на світові фінансові ринки( Великобританії, США).І, лише пройшовши оборот на світових фінансових ринках повертались вже за нарощеною ціною до країн, у економіці яких виникли. Чи це не порушення законів економіки і фізики. Адже відомо, що видавши певну енергію, віддача йде тому хто видав, а не іншому об’єкту. Так, цьому є пояснення – законодавство країн із перехідною економіко і стан фінансових ринків не були у надійному стані і не створювали сприятливих умов для осідання у них вітчизняних капіталів. Але ж хіба це не творіння людства?
А ось і ще одне порушення світосприйняття. Відомо, що людина повинна розвивати свій потенціал за наростаючим принципом. Але ж за останні роки можна спостерігати протилежне. Це яскраво видно на активності споживчого кредитування. Зрозуміло, що логічно, коли людина працює і я к винагороду за свою працю, отримує матеріальне і інтелектуальне благо. Що здійснює споживчий кредит? Людина отримує спочатку винагороду, а пізніше ці винагороду відпрацьовує. Хіба це не порушення законів філософії? Кожному ж дається по результатам його праці, а не навпаки. І закони фізики теж порушуються. Якщо потрібно отримати електричну енергію у прилад, то спочатку необхідно його ввімкнути у розетку, тобто вчинити певну дію. Не може ж прилад спочатку отримати енергію, а пізніше поступово вводиться вилка у розетку. Звісно і економічні закони порушено. І знову все так банально примітивно – бажання мати незаслужене, гонитва за надприбутками, ненажерливість.
Ось і постає питання: фінансова криза – це випадковість – чи занепад людської свідомості?

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.