Лірично й патріотично в блозі Світлиця слова · від Юрій Мостовий · додано 06.01.2016 14:46


Збірки поезій бувають різні: одноманітні, яскраві, сірі і змістом грізні. Такі як у Сергія Пантюка, теж бувають…
Дві збірки в одній: війна і мир, любов і розлука. Очі коханої і херувим, котрий пораненим птахом кружляє над Україною.

«Оченята кольору антрациту» Про любов
Як стверджується в анотації – це нове життя, нові слова, нові флюїди, нова енергія. Ця частина збірки переповнена потужним почуттям любові до Жінки – коханої, нареченої, дружини, посестри і в усіх випадках – незрадливої Музи. «Свіжі рядки в манускрипті долі //Божим теплом і мольфарами // пишуться…»
Він – зрілий чоловік, знаний поет, літературний діяч з тонкою чутливою душею, пораненим серцем і насиченим драмами і пригодами життям. Вона - юна з поглядом янгола і гарячим щирим дівочим серцем. Вони зустрілися і закохались. Такий сюжет цієї поетичної збірки. Немов сюжет нового красивого роману про кохання.
«Моє кохання на ймення Ліза,
Моє кохання – по венах лезом,
Моє кохання – із серця магма,
З Кавказу вітер, із неба манна.», пише Пантюк. Кохання поета щасливе. Митець немов засвідчує, що писати гарні світлі вірші можна й про щасливе кохання. «І хай (їм) заздрять // з безодень сірих // Усі Петрарки, усі Шекспіри!»
Збірка багата чарівними образами. Чудернацький образ щастя ліричного героя, котре помирає на роздоріжжі, і тої що рятує його під’їхавши на реанімобілі. Світлий сум короткої розлуки, що з майстерної руки поета переплітається з сумом полів за снігом і за теплом, лісів. Вечірнє сонце, що стріляє нечутно і березень батяр - вірний побратим закоханих. Ярило, Діва Весна, Сварог – образи з древньої словянської міфології.На сторінці десятій, навіть, є страшнуватий і сумний маленький вірш з елементами містики про чорну магію.
А титульний вірш головної частини цієї збірки, звучить так
«Всоте і втисячне
будять в мені вулкан
Твої оченята кольору антрациту
Я з розлуки благаю:
не клич мене більше, війно!
Або їж нас обох,
бо окремо тепер нам не можна.
Ти, кохана, – мов амфора,
я Твоє вічне вино.
Коли я мандрівник,
Ти – криниця моя придорожня..»

« Поранений херувим» Громадянська лірика і не лише
До другої ж частини поетичної збірки Сергія Пантюка увійшли тексти, написані та переосмислені протягом 2014-го та січня-cерпня 2015-го. В них багато війни, суму й розпачу, а ще більше віри у вищу справедливість – себто, перемогу.
З самого початку, з самого першого тексту відважні герої української революції на майдані і війни на Донбасі в рядках, де є слова: «Не відлітають янголи у вирій,
Допоки спека на передовій…» А ще є заплаканий лютий і люди-сльози Майдану. Героїчно-ліричний персонаж згорьований війною на рідній землі - він же поранений херувим, якому…
«важко тримати крила,
коригуючи відстань
між Богом і чортом.
Щоб земля від смертей
хоч на день відпочила
він поволі кружляє
над Донецьким
аеропортом.»
Він «Раніше міг за годину
від Карпат і до Криму,
і повсюди вітали,
молилися, кадили…
Нині він тимчасово
не керує святими,
його функції виконують
бойові командири.»
Зрештою ж: «Не парся!», часом заспокоює себе поет.
«Життя, воно, брате, таке…» І він знає, що воно «низьке,» і « високе,
Як сон, як дорога чи бій…» і « краще полаяти спокій,
Ніж випити за упокій!»
На сторінках другої частини збірки: горять гори на весні, Стрибог викрешує чари і богиня Дана торкається своїми пальчиками його щік. З літака у вечірньому небі,темна частина Києва нагадує різдвяну кутю. Микола Гоголь померлий, ніби промовляє з небуття.
Автор, в одному з віршів цієї збірки дає відповідь на питання навіщо йому писати, навіщо йому взагалі здались оті майстерно римовані тексти і жартує про те, що значить бути поетом.
На останок, можна провести певну паралель між обома частинами збірки. У них ніби постає протистояння між любов`ю і війною, сумом та радістю. І в принципі, уважний читач, таки, знайде відповідь, що ж переможе у цій битві. А переможе – любов.
«І серед пекельного бою –
Згадайте про найголовніше:
Я жив винятково любов’ю!»

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.

ОднокласникиМи в Однокласниках