АЛЕХАНДРО КАСОНА "ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ ВКОРОЧУВАТИ СОБІ ВІКУ НАВЕСНІ" ( Alejandro Casona "Prohibido suicidarse en primavera") в блозі Іспанська література · від Лілія Демидюк · додано 20.10.2011 21:32

Швидко дзвонять – один, два, ще кілька разів – звуки і дзвінки тривоги. Вбігає Алісія з голосним плачем і криком).

АЛІСІЯ. – Лікарю…, лікарю!

(З’являється Лікар).

ЛІКАР. – Що трапилося?

АЛІСІЯ. – Там! (показує на Галерею Тиші).

ЛІКАР. – Швидко… Ґансе! Зупиніть його!

(Звідти чути вистріл. Потім тиша. Алісія закриває обличчя руками. Входить Ґанс зчепившись з Хуаном, який відчайдушно бореться з ним, щоб вирвати і забрати свою зброю).

ХУАН. – Залиште мене! Пустіть!...

ЛІКАР. – Що сталося?

ҐАНС. – Вже нічого. Мені вдалося вчасно відібрати пістолета. Ось він.

ЛІКАР. – Давайте його сюди.

ХУАН. – Пустіть! (виривається силою).

ЛІКАР. – Швидко, Ґансе, заспокойте інших. Щоб нічого з ніким не трапилося.

(Ґанс виходить. Алісія весь цей час мовчки залишається на сцені. Хуан знову намагається забрати пістолета в Лікаря).

ХУАН. – Віддайте мені! Він мій!

ЛІКАР. – Спокійно!

ХУАН. – Він мій!

ЛІКАР. – Ні! (відштовхує його… Хуан знесилено падає в крісло; ховає голову в руках, судорожно схлипуючи. Лікар повільно наближається до свого столу. Ховає зброю). Що ви задумали зробити?

ХУАН. – Умерти. Обов’язково померти. Завтра може бути пізно!

ЛІКАР. – Чому?

ХУАН. – Якщо я не помру вже, то почну убивати. Я це знаю… Я не хочу вбивати!

ЛІКАР. – Ходімо, заспокойтеся. Чому ви хочете вбити когось?

ХУАН. – Уб’ю. Я вже одного разу мав намір це зробити. Я зараз так само відчуваю смак крові. І це важливо, тому що він приваблює. Тому що, він мене спокушає… і навіть не здогадується, якої шкоди мені завдає!

ЛІКАР. – Хто він?

ХУАН. – Мій брат… Все, що я любив, він забрав від мене, сам про це не здогадуючись. Спочатку він украв любов моєї матері. Украв у мене розум і здоров’я, які я хотів би мати. Украв у мене єдину жінку, яка мене могла б зробити щасливим. Він усього досягав без зусиль, того, чого я так болісно бажав у мовчанні, ненастанно працюючи. Він завжди був вищим за мою сутність, не зауважуючи цього… і ще й завжди з мене сміється! Але він – не винний, він – хороший. До того ж він – мій брат! Звільніть мене від цього жаху, лікарю… Я не хочу його вбивати… я не хочу його вбивати!

(Поспішно входять Чоле і Фернандо).

ЧОЛЕ. – Щось трапилося, лікарю? (здивована, що побачила його) Хуане!

ХУАН. – Ви?

ЛІКАР. – Ви знайомі?...

ФЕРНАНДО. – Це – мій брат…(простягає йому руку).

Продовження

Попередня частина

Переклад з іспанської Лілії Демидюк та Зоряни Казьмир

переклад здійснено за виданням

В оформленні використано картину Едуарда Флемінського

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.