АЛЕХАНДРО КАСОНА "ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ ВКОРОЧУВАТИ СОБІ ВІКУ НАВЕСНІ" ( Alejandro Casona "Prohibido suicidarse en primavera")
в блозі Іспанська література
· від
Лілія Демидюк
· додано 14.10.2011 20:05
ФЕРНАНДО І СУМНА ДАМА
ФЕРНАНДО. – Сеньйоро…
ДАМА. – Ви новачок в цьому будинку?
ФЕРНАНДО. – Я… новий помічник лікаря.
ДАМА. – Мені здалося, що я бачила вас тут якусь мить, як ви цілували одну сеньйориту.
ФЕРНАНДО. – А, так… Вона намазала губи миш’яком, і я хотів зробити один дослід.
ДАМА. – Як цікаво, померти через поцілунок! Щось подібне шукаю і я.
ФЕРНАНДО. – Ви ще не знайшли свого способу?
ДАМА. – Всі занадто жорстокі.
ФЕРНАНДО. – Незважаючи на це, завжди можна знайти якийсь.
ДАМА. – Я просила лікаря, щоб попробувати отруїтися трояндою. Мені хотілося б померти, вдихаючи аромат.
ФЕРНАНДО. – О, схвалюю: тенденція умирати через запахи найбільш романтична. Але це не легко.
ДАМА. – Я колись читала, Леонардо да Вінчі робив експеримент з отруєнням дерев.
ФЕРНАНДО. – Так, здається, він намагався отруїти фрукти персика через сік дерева. Але того літа персики були такі соковиті як ніколи. Я, натомість, ще малим, мав хвору яблуньку в моєму саду. Щоб її підживити, мені спало на думку підлити корені речовиною з риб’ячого жиру і деревце раптово померло! Дерева мають дивні реакції.
ДАМА. – Шкода…
ФЕРНАНДО. – Ви можете знайти дещо інше. Чи ви бачили книжку лікаря Аріеля? Ні? Ох, це цікавий підручник. Подивіться в додатку географічну карту поширення суїциду. (Показує їй листок з картою). Кожна раса має свої схильності та зумовленість. У зоні апельсинового дерева – Тут має бути текст посилання...Іспанія, Італія, Румунія – домінує смерть через кохання. У зоні горіхового дерева – Франція, Великобританія, Німеччина – тут політичний і економічний суїцид. У зоні ялинки – Швеція, Норвегія, Данія – смерть за власним бажанням зменшується, в той самий час зростає рівень зарплат і демократії. Ось цивілізована Європа!
ДАМА. – Де позначений суїцид через пристрасть?
ФЕРНАНДО. – Тут: на червоній смузі. Подивіться, на примітку, графічна статистика: «річний показник суїцидів через кохання: Великобританія, 14; Франція, 28; Німеччина, 41; Італія, 63; Іспанія, 480… США, 2».
ДАМА. – Лише два?
ФЕРНАНДО. – Два. За національністю вони були мексиканцями. (Залишає книжку).
ДАМА. – Ох, як добре, що ви прочитали мені ці цифри. Ця статистика вказала на шлях моєї раси. Мені дуже хотілося б померти через кохання! Погано, але для цього не досить лише бажання; потрібно двох… Чи ви не могли б допомогти мені?
ФЕРНАНДО. – Я б з радістю, сеньйоро, але… я вже зайнятий. Завтра мушу покінчувати з життям разом з однією польською піаністкою.
ДАМА. – Завжди я спізнююсь.
ФЕРНАНДО. – Пробачте.
ДАМА. – Скільки я про це мріяла! Ці японські пари, що тримаються за руки й прикрашені хризантемами, побіля вулкану Фузі-Яма!
ФЕРНАНДО. – Прекрасна смерть. На жаль, Іспанія – невдала країна: у ній немає навіть мізерного вулкану для таких випадків. (Дама читає. Смутніє. Тяжко зітхає). Скажіть мені, будь ласка, по секрету, чому ви хочете померти?
ДАМА. – Багато для цього причин.
ФЕРНАНДО. – Можете сказати мені якусь?
ДАМА. – Повне розчарування. Цей матеріальний світ не для мене. Ненавиджу все грубе: тіло, владу м’язів і крові. Хотіла б народитися рослиною, водою з потічка, – сама душа! Мені шкода мого бідного тіла, яке мені ніколи не давало нічого, крім болю.
ФЕРНАНДО. – І з жалю до свого тіла, ви вирішили себе вбити? Думаю, що це занадто. Це як кажуть німці, з водою вихлюпнути й немовля.
ДАМА. – Для чого зберігати його, якщо воно не потрібне мені? Моє тіло не існує. Тільки моя душа жива.
ФЕРНАНДО. – Ви впевнені? Дозволите мені один простий експеримент? (Витягає олівець і зошит). Скажіть, мені, що ви їсте на сніданок?
ДАМА. – Яке це має значення?
ФЕРНАНДО. – Я вас прошу: це для вашого спокою. Що ви споживаєте на сніданок?
ДАМА. – Склянку молока. Іноді, якісь фрукти…
ФЕРНАНДО. – На обід?
ДАМА. – Щойно: телятину, овочі… бобові, на загал.
ФЕРНАНДО. – І більше фруктів, правда? Звикли вечеряти?
ДАМА. – Те саме. Чому ви мене це запитуєте?
ФЕРНАНДО. – Зараз скажу. Що цікавого можете пригадати зі свого життя? Подорожували?
ДАМА. – Мало. Була в Парижі, Лондоні, Флоренції.
ФЕРНАНДО. – Займались мистецтвом?
ДАМА. – Граю на піаніно.
ФЕРНАНДО. – Багато читали?
ДАМА. – Майже завжди романтичні книги. Всі твори Віктора Гюго я добре знаю.
ФЕРНАНДО. – Ви кохали?
ДАМА. – Кохання… лише раз. Я була майже дитиною, а він власником корабля. Ми цілувалися на палубі, а потім він пішов у море в напрямку Філіпін. Я його більше не бачила.
ФЕРНАНДО (швидко роблячи помітки і креслячи цифри). – Чудово. Гаразд, сеньйоро: підсумовуючи лише половину вашого життя і стриманий денний раціон, кажу результат: щоб зробити три короткі подорожі, навчитися грі на піаніно, прочитати повністю твори Віктора Гюго і поцілувати власника корабля… вам необхідно було спожити вісімсот декалітрів молока, три вагони фруктів, вісім гектарів бобових. І сімнадцять телят! Тіло, сеньйоро, є справді непідкупною дійсністю.
ДАМА (з жахом). – Ні! Ні – це неможливо!
ФЕРНАНДО. – Математично вірно.
ДАМА. – Який сором!
ФЕРНАНДО. – Не переймайтесь занадто. Зрештою тіло має таке ж божественне походження як і душа; і кесарю – кесареве. Не сумуйте. Примиріться зі собою. Ви хочете, щоб я з вами прогулявся по парку? Сьогодні дуже сонячна погода.
ДАМА. – Дякую…(Бере його за руку. Починає виправдовуватись.) Ви можете думати про мене, що хочете. Я не сильна духом; упевнена, що я звичайна нещаслива жінка…Але, я присягаюсь вам, що не їла цих сімнадцятьох телят!
(Виходять. Сцена – порожня).
Переклад з іспанської Лілії Демидюк та Зоряни Казьмир
переклад здійснено за виданням
В оформленні використано картину М.Антонова "Натюрморт з динею"