ЛІТЕРАТУРНИЙ КОКТЕЙЛЬ РОКУ в блозі Інший вимір · від Юрій Мостовий · додано 02.10.2011 21:42

ЛІТЕРАТУРНИЙ КОКТЕЙЛЬ РОКУ

Мантра-омана / Вікторія Гранецька – Х. КСД, 2011. – 240 с.

Іноді трапляються книжки, що здаються складними.

Не занадто розумними. Ні. Якраз навпаки. Прості як «двері», в тому плані: все там й дурневі зрозуміло. Так зараз з усією сучасною літературою.

Складними за настроєм та інгредієнтами сюжету. У випадку з останнім це коли розумно «напхано» усього потроху.

До таких я відніс би й роман переможиці цьогорічного літературного конкурсу «Коронація слова» - Вікторії Гранецької «Мантра-омана».

Вікторія Гранецька дипломований психолог, талановита журналістка, ефектна блакитноока брюнетка. Має свій авторсько-інформаційний сайт, роботу в престижній вінницькій корпорації та (це найголовніше) письменницький талант і добре жіноче серце.

«Мантра-омана» розповідає історію життя та смерті молодої дівчини Єви. Жінка під впливом химерних обставин кидається з хмарочосівського даху. Перебуває на межі коматозного стану і нібито ( так здається протягом доброї половини книжки) життям привида самогубця, де починає розуміти багато речей на які заплющувала очі при нормальному житті.

Текст Гранецької майстерний. В ньому є дух життя. Здається зараз вислизне з книжки і стане частиною нашої з вами реально-суб‘єктивної реальності.

Оповідь твору, від початку, весела та грайлива. Зустрічається відтінок фемінізму, іронія й чорний гумор. Щоправда усе те, дещо примітивне. Для того, аби повністю порвати вимогливого гурмана читача, мабуть, не вистачає чогось жорсткішого, глибшого. Наприкінці псує «картину» сентименталізм. Є привід зронити сльозу, «подумать о хрупкості битія». Найзворушливіший момент в книжці лав-сторі художника Влада та головної героїні, тобто Єви. Заридатись можна.

В анотації й десь в самому тексті, проглядається установка штибу: «Знайди своє життєве призначення! Живи за ним, інакше проживеш марно». Цього не можна не помітити, але ця істина в літературі не нова. Авторці, можливо вона того не дуже прагнула, виписати її як слід не вдалося. Тож «сенс байки» (це моя власна думка) розмитий та бездумний.

Загалом же ж, «Мантра-омана» нагадує складний коктейль. Там вгадується алкоголь (химерність-містика), полуниця (легка еротика-романтична історія), кава-молоко (філософія-життя після смерті) та інше. Роман своєрідний. Письменниця Люко Дашвар стверджує, що ніби гідний кращих творів Стівена Кінга. На мою ж думку, гідний нової української популярної літератури, котра, дуже сподіваюсь, почнеться з вельмишановної Вікторії Гранецької. Бо попри розмитість «сенсу байки», « сюжет-вінегрет » - «Мантра-омана» роман року.

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.