Блог Дещо почитати від Лілії Демидюк

Лірична та іронічна проза під настрій для роздумів :)

  • Пригадане (етюд) від Лілія Демидюк · додано 13.05.2011 22:46

    Сонце сходило на піщаному березі. Сьогодні воно не занурювалось в море. З моря на нього дивились ми.

    Море любові і море самотності розділене піщаним берегом. Сьогодні на ньому сходило сонце. Перейти піщаний берег не вдавалось нікому. Пісок поглинав сліди і залишав кожного наодинці з собою. З моря долинали голоси. Деякі з них можна було впізнати.

    Небо було іншим берегом, з якого все починалось.

  • Тунель (образні роздуми) від Лілія Демидюк · додано 11.05.2011 23:33

    Буває так, що слів бракує. Часто так буває. Слова окремо, а голос окремо. Те, що з тобою – твоя музика, музика твого голосу. Вона з тобою, навіть коли мовчиш. З голосу виринають тунелі, давні дороги, таємні печери; в них переховується пам’ять. Без пам’яті ми не знаємо як жити. А слова деколи болять – коли не можуть напоїти душу, коли не можуть стати джерелом.

  • Вигнанець від Лілія Демидюк · додано 09.05.2011 00:20

    Я іноді питаю: люди, за що ви мене вигнали? Вони мовчать у відповідь, а я продовжую: я ж вас люблю… На цім слові люди приходять. Їм подобається моя любов, вони беруть її скільки хто може, і я в такі миті не почуваюсь самотнім. Вони оточують мене тісним колом і кожен хоче говорити голосніше, щоби я його почув, кожен хоче, щоби я почув тільки його. А коли вони виповіли мені свої жалі, коли їхні голоси поволі стихли, вони забирають глеки, повні мого співчуття й несуть їх у свої домівки. Дивлячись їм у слід я розумію, що вони може й не кинуть у мене списом при нагоді, вони просто зайдуть у свої помешкання, зачинять двері, запалять каганці, і я буду здалеку спостерігати за мерехтливим світлом їхнього життя.

    1 коментар
  • Риба (загадкове оповідання) від Лілія Демидюк · додано 10.04.2011 21:39

    Так бракувало твого голосу, коли ти приходив з мушлями в долонях як наречений, а голосу не мав. Я робила з мушель намисто, нанизувала їх на нитку, а ти нічого не міг сказати. Врешті в мене назбиралась ціла колекція разків намиста, ти приходив і відходив, і нічого не говорив.

  • Арктика (іронічно-ліричне оповідання) від Лілія Демидюк · додано 03.04.2011 00:38

    Там замерзають усі почуття. Але так вони довше зберігаються. У кристалізованому вигляді. Напевно, можна говорити про вічну любов білих ведмедів під полярним сяйвом. І тобі це сподобалось. Хоч ти ніколи не пробував моржувати і любиш довго та нудно ніжитися в гарячій ванні, а потім ще довше й нудніше спати, тебе, все ж, захоплювала суворість та вишуканість замерзлих почуттів. Періодично ти впадав у сплячку, наче б то була довга полярна ніч, і не мало значення, яка пора доби у твоєму місті.

  • Легенда про фортеп’яно... від Лілія Демидюк · додано 02.04.2011 18:09

    Фортеп’яно було ще живим, коли його замурували в стіну, обклали зусібіч цеглою і забули про музику, яка билася у ньому як серце… Звели будинок і фортеп’яно мучилося в стіні того будинку. Нестерпно мучилося: било клавішами об стіни, благало звільнити його з кам’яного полону… Його музика розтікалася усіма шпаринами будинку, тому в ньому ніколи не було тиші, хіба важка і знесилена, – коли фортеп’яно втомлювалось благати про волю.

    1 коментар
Всього 16 на 2 сторінках