Чорногора в блозі Поза межами офісу · від Ржавый жбан судьбы · додано 24.07.2009 23:52

Повернувшись з плавання по Дністру ми вирішили що просто плавати на лодках розслабивши булки недостатньо і пора розімнути трохи свої кости. Думали недовго — вирішили пройтись по Чорногорі. Сказано — зроблено. Виділили один день на збори і відпочинок після Дністра.

З самого початку похід був нехарактерний, не так як завжди планували, не так як завжди зкуповувались, я зранку не міг викликати таксі, а в останній момент ще й вертався за кружкою. Нас попереджали як могли, але нас це не стримало :)

Під'йом о 4 ранку, пакування рюкзака (я останнім часом взяв моду пакувати рюкзак саме перед виходом), таксі, автовокзал. Маршруткою доїхали до Верховини (я більшу частину дороги проспав, тому толком і не пам'ятаю ніц). У Верховині затарившись булочками з повидлом взяли таксі на Дземброню.

Доїхали до Дземброні, зходили ще в місцевий магазин, перепакували рюкзаки щоб рівномірно розподілити вагу, Олег навіть встиг скупатись в річці що тече поряд :) І почали під'йом.

По дорозі хтось відволікався на поїдання суниць що рісно вродили попри дорогу.

А я займався фотканням всіляких квіточок-ягідок :)

Так неспішно ми піднялися до полонини під горою Смотрич.

Перед самою полониною нас зустріла рекламна вивіска.

На полонині стояла хатина в якій жили пастухи котрі пасли корів і з їхнього молока тут же робили молочні продукти такої якості, яких не знайдеш в жодному з наших магазинів.

Закупившись сиром, вурдою і сметаною ми посунули далі — на полонину Смотрич. Було вирішено не рвати ноги і першу ніч заночувати на полонині. Як виявилось це було мудре рішення :)

Після короткої розвідки найшли гарне місце для стоянки.

З одного боку гора Смотрич, з іншого — «вухатий камінь» і звичайно краєвиди як з відкритки.

Швидко перекусивши натягнули тента, зварили чайку і трохи розслабилися. Я знову приступив до фоткання всіляких букашок :)

Одним словом перехід в перший день був короткий і не надто важкий, ми добре акліматизувались, відпочили і були готові до наступних пригод. Ввечері спостерігали як далеко над горами з темних хмар б'ють блискавки. Випадково натрапили на схрон з патронами. Не знаю з якого часу вони там лежать, але патрони збереглися дуже добре.

Провівши сонце майже одразу полягали спати, адже завтра знову перехід, ми ще не знали що нас чекає...

Ранок нас зустрів похмуро. Не дуже спішучи поснідали, зібрались і вирушили далі. По плану мали дойти до озера Бребенескул коло одноіменної гори. Але не так сталось як гадалось.

Спочатку під'йом на «вухатий камінь», нас потрошки поливало грибним дощиком, але нам не звикати :)

На Піп Іван вирішили не йти. Поступово хмари затягнули весь хребет.

Це був останній «краєвид», після цього почалася гроза, блискавки, град, грім гримів прямо над головами. Весело одним словом :)

Після недовгих роздумів вирішили на Бребенескул не спускатись, а йти далі. Дійшли до озера Несамовите, туман ненадовго розвіявся і я встиг його зазнимкувати. Біля Несамовитого вже стояло з десяток палаток таких самих як ми, всі чекали погоди...

Під дощем розклали палатку, переоділися в суху одежу, відігрілися гарячим чаєм і полягали спати. Дощ не переставав лити всю ніч і весь наступний день. На ранок під дощем зібралися і спустились до бази «Заросляк» звідки вже добрались до дому.

От такий от вийшов похід :)

Переглянути фотоальбом