Дмитро Скачков: «В кожній фотографії має бути присутня таємниця» в блозі Фан-зона · від Демчук Софія · додано 28.10.2011 19:26

Він прийшов у світ фотографії добре освоївши фах дизайнера. Перефотошопити Дмитра Скачкова практично неможливо. Сам Дмитро не приховує, що є справжнім гуру фото-спецефектів і істинним поціновувачем жіночої краси. Сьогодні він один із найуспішніших фотографів міста Житомира та відомий за його межами. Наш гість фотограф Дмитро Скачков, серце бренду "HD - студіо".

У Житомирі доволі сильна конкуренція між фотографами. Як тобі вдається залишатися одним із найкращих фотографів міста? Чи я помиляюся. Конкуренції немає?

Звичайно, що конкуренція є. Залежно, від середовища. Скільки площин, стільки і засобів для конкуренції. Поясню. Є людина, яка знімає для свого задоволення. Його завдання – самореалізація. Є площина, пов’язана із виконанням комерційних цілей, тобто зйомок випускних альбомів та весіль. Там своя конкуренція. Перші не конкурують з другими, тому що у них різні прагнення.

Більшість професійних фотографів починали свій шлях просто з бажання само реалізуватися, а потім ставали потужними майстрами свого діла. Чи ти вважаєш, що людина, яка знімає альбоми та весілля ніколи не зможе знімати фешн, бо в неї інша психологія?

Чому ж? Кожна людина робить те, що хоче, що у неї виходить найкраще, або те, що життя заставляє.

Зараз професія фотографа затребувана?

Попит на фотографію росте з кожним роком. І разом з ним зростає вимогливість до якості. Так само збільшується кількість фотоапаратів. Ні для кого не секрет те, що зовсім скоро хороші дзеркальні фотоапарати будуть у всіх як і мобільні телефони, по три чотири штуки на сім'ю. Переважна більшість людей творчі, так вони самовиражаються.

Тобто фотографія стала доступнішою?

Доступність фотографія зараз дуже велика і ще буде більшою. Цей процес триватиме, доки не заповнить все середовище. Точнісінько так, як в кожного є телевізор, наручний годинник. А п’ятдесят років назад годинник був у кожного 20-го і вважався предметом розкоші.

Якість нині переважує економію, як ти думаєш. Люди дозріли в свідомості, що краще заплатити професіоналу та отримати гарні гроші, а ніж клацати себе на мобільний?

Кількість фотоапаратів, високі вимоги до знімку і знання власне, як це має виглядати правильно – ростуть паралельно. І те і інше відбувається не ривками, а поступово. Так, людина купує фотоапарат. Вона, спочатку фотографує все підряд, наче задоволена собою. Потім їй починають інші люди, які більш обізнанніші вказувати на помилки. Далі відбувається знайомство з роботами відомих фотографів, бачить довкола себе кращі фотографії – на вітринах, по телевізору, в Інтернеті. Починає цим цікавитися. Ось і плюс одна людина, яка розуміється на фотографії. Стане вона замовляти якісні студійні фото – це вже питання особисте. Один спробує і скаже – так, я звернуся до професійних фотографів, бо це справа професіоналів, а інший – не піду, бо мені самому подобається фотографувати. Це динамічне середовище, яке постійно розвивається. Тут росте все: і кількість жінок, яким подобається позувати, адже краса наших дівчат незрівнянна.

Часто читаю коментарі під фотографіями різних житомирських фотографів і чесно кажучи, вони мене обурюють. Житомирянок називають провінціалками, яким далеко до моделей. Як можна поламати такий стереотип?

А навіщо їх ламати. Достатньо бути обізнаним, щоб зрозуміти, що наші дівчата є затребуваними і в Мілані і в Нью – Йорку. Треба просто полистати топові журнали. Формат слов’янської краси користується попитом скрізь Насправді, кожна сота, якщо не п’ятдесята дівчина модельного віку може стати затребуваною за кордоном. А людям, яким хочеться так говорити рот не закриєш. Я не бачу сенсу з такими людьми сперечатися. Хоче людина так думати, то не хай. Такі люди теж стимулюють ринок. Сильні люди реагують на таку критику активними діями і доводять, що вони найкращі Професія, яка була забита в куточок, зараз формується, як цілий пласт культури.

Це правда, що київські жінки все частіше стали надавати перевагу житомирським фотографам?

Інтернет стирає кордони. Відстань з Києва до Житомира сміхотворна. Приїжджають, фотографуються і в цьому справді є комерційний інтерес, бо у нас дешевше, а говорити де краще, це вже питання особистого вибору.

Чого ти обрав стилі ню, та фешн?

Це складні жанри, тому вони мені і цікаві. Що стосується арт - ню, то в кожній фотографії має бути присутня таємниця. Кожна фотографія вона про щось: про лінію стегон, грудей, про фактуру (там де є трохи волосся і де живіт), про світло(як лягає світло в ямочку, там де ключиця), про пластику(коли беруть участь моделі із навиками балерини та атлетки), про анатомію, якщо ребра стирчать, про очі, губи, будь-яку із емоцій, починаючи від ненависті, зажатості, страху, самотності до пристрасті, ніжності, любові, бажанням; від кардинального мінуса до кардинального плюса. Ми бачимо графічні моменти про які фотографія, так і емоційні моменти про які теж знімок. На чатах цієї справи світло, композиція, точка зйомки, пластика, анатомія, студійне освітлення, робота з лінзами, тобто там фокус там не фокус. Звичайно ж потрібно мати психологічні навички. У мене, наприклад, вийшло розкрити модель, видавити із неї емоції, а колезі ні. А також робота стиліста, візажиста, обробка в фотошопі. Це так званий набір із 10-ти професій.

Це правда, що фотограф не виступає у ролі режисера під час зйомок? Маю на увазі, що моделі ставлять завдання, вона на фото сесії проявляє свою акторську майстерність, а фотограф тільки знімає.

Дуже важливо, аби модель не мала ілюзій довкола власної персони, як позитивних, так і негативних. Негативні, коли знімається з одного боку, позитивні – не працює і вважає себе королевою і стає знову на один бік. В першому випадку модель потрібно дуже похвалити і запропонувати їй, щоб ракурс вибирав я. У другому випадку потрібно, як кажуть «збивати суміш». Це дуже виходить у Ктитарчука. Він каже: «Зніми дуру з обличчя». Спочатку доводить модель до сліз, а потім її розпатлає, а далі уже ліпить з неї образ, як з глини. Сильна суміш теж трохи заважає. У мене виходять класні фото із людиною середньої зовнішності, якщо перед тим у нас склалася бесіда. Це може бути як дуже творча, так і слухняна людина. Раз є діалог є і взаєморозуміння. Від цього залежить якість фотографії та її емоційна складова. Буває таке, що нерви один одному попсували, фото вийшло класне, але і вона і я дивимося потім без задоволення.

Модель Ктиторчука – це дівчина з виразними очима та чуттєвими губами. А який для тебе еталон моделі?

Ктиторчук – портретист, тому і такі вимоги. Я коли входив у модельну зйомку поставив собі завдання менше працювати із портретами. У нас дуже багато портретистів.

Цей жанр користується попитом?

Він буде актуальним завжди. Людині завжди приємно бачити себе і вона готова за це платити гроші.

Зараз фотографи грішать використанням фотошопу і що тільки не роблять, аби затягти побільше клієнтів. Ти не боїшся відстати в один прекрасний момент?

Я прийшов у фотографію завдяки фото шопу. Спочатку я добре його освоїв, а потім почав фотографувати. Те, що тільки починають пробувати фотографи я вже давно вмію, тому переконаний, що мене ніхто не пережене.

Як ти ставишся до pin up?

Хороший стійкий жанр, який вимагає необхідних знань. Варто знати художників, які працювали в цьому стилі. Моделей, яких знімали, починаючи з Мерлін Монро. Це своєрідна еротика тих часів, 60-х років. Короткі спіднички, повненькі жіночки. Ставлюсь до pin up, так як і косплей..

А що таке косплей?

Якщо по простому, то це закосити під японські мультики. Робиш собі синє волосся, дивні такі очі. Анімешники купують спеціальний одяг, мечі, заплітають собі косички, у них є мультикаційні герої під яких вони одягаються. В Києві та Росії влаштовують цілі паради косплеєрів, є напрямок.

В Житомирі косплеєри є?

У нас є певна кількість анімешніків. Не знаю корінних житомирян, які займаються косплеєм. Були люди, які намагалися пробувати, але вони не одягалися, і відповідно їх не знімали. У нас навіть байкерів значно більше.

Дякую тобі за розмову!

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.