Віктор Мельниченко: «Перше побачення у нас було на концерті Пола Маккартні» в блозі Фан-зона · від Демчук Софія · додано 14.06.2011 21:52

Сьогодні нашим гостем став студент, який вміє посміятися не тільки над оточуючими, але і над собою. Йому дістався дар гумориста, завдяки якому він тричі ставав володарем титулу «Зірка сцени» на своєму факультеті, знімався в гумористичних програмах та вів політичні ток-шоу. Студентські будні, складний життєвий вибір, романтичні побачення. Віктор Мельниченко розповідає нам про своє приховане життя.

Коли ти відчув у собі талант гумориста?

Почалось усе в 9 класі моєї Троковицької школи. Був Новорічний вогник в школі, і ми готували українські вечорниці. Однак, наш клас яскраво відрізнявся від інших, був дещо незвичним. Тепер це назвали б словом "креативний". От ми і вирішили розбавити традиційні вечорниці зірками естради. Зробили Пугачову, Циганський табір і Сердючку. Дівчата мені сказали: "В тебе найкраще підвішений язик - будеш Сердючкою". Я погодився. Потрібно було написати невеличке привітання. Але я так захопився, що не зміг зупинитися. Наклепав на цілий гумористичний номер. Текст був хороший, різати шкода, тож я зробив окремий номер з Сердючкою. Тоді народився жарт, який я вважаю одним з найкращих у себе: "Що таке "Житомирська на бруньках", коли є "Троковицька на буряках!". Сердючка супроводжувала мене до кінця навчання. Востаннє я зіграв її на Обласному фестивалі агідбригад юних пожежників. Мені були дуже потрібні 12 балів з фізики, яку я знав так собі. Вчителька фізики Інна Поліщук була до того ще й заступником директора з виховної роботи. Тож мені нічого не лишалось, як зробити груди з повітряних кульок, одягнути височенні підбори, беретку - і через виступ на обласній сцені заробити собі 12 балів з фізики.

А ще щось так по бартеру у житті заробляв?

Вважаю, що на ось цьому бартері якраз стоїть світ. Закон "я - тобі, ти - мені" - найбільш життєздатний. Тому що нема ніяких залежностей, є рівноправна взаємовигода, задоволення обох сторін. Послуга за послугу - для мене краще, аніж послуга за гроші.

Як воно ходити на підборах, у жіночій сукні. Після таких трансформацій стосунки з жінками краще складаються?

Щодо підборів, то почував себе нормально, але багато проходити точно не зміг би. Тому висловлюю щире захоплення жінками, які вміють робити це довго і віртуозно. Вважаю підбори жіночим подвигом. Останнім часом у красивих дівчат все частіше складається з хлопцями, які виглядають як дівчата. Може, панянки шукають собі коханого й подружку в одній особі. Та мені комфортно на своєму чоловічому місці. І, на щастя, леді це оцінюють.

Декілька років ти знімався у програмі «Побрехеньки» на місцевому телебаченні. Що дав тобі цей проект?

Це було моє бажання, яке збулось. "Побрехеньки" дали віру в те, що мрії таки здійснюються. Будучи школярем, я з захопленням разом з бабусею дивився передачу на каналі "Житомир", і дуже хотів потрапити в цей такий омріяний світ екранних зірок. Ведучому "Жарт-клубу "Побрехеньки" Володимиру Берелету мене порекомендував Володимир Шинкарук. Для мене це було найбільше щастя. Я зберігаю подяку з І обласного фестивалю гумору "Жартомир" з автографом автора "Побрехеньок", геніального композитора Костянтина Яновського. І для мене велика честь - бути хоч трішки дотичним до справи нашого великого земляка.

Після програми стали впізнавати на вулицях?

Розумієш, ти можеш працювати багато років у журналістиці, займатися науковою діяльністю, багато виступати на численних підмостках, але популярність дає телебачення, бо люди найбільше інформації пізнають звідти. Наша передача за 8 років стала найпопулярнішою на Житомирському ТВ, також на каналі УТР її дивилась уся Україна і ще 80 країн світу. Тому люди впізнають часто, прагнуть розповісти якийсь анекдот, взяти автограф. Популярність передачі досягла такого рівня, що, як тільки люди в Житомирі бачать будь-яку камеру на вулиці, в магазині чи в ресторані, - незмінно питають: "Це що, "Побрехеньки" знімають?".

Окрім «Побрехеньок» були ще якісь телепроекти?

Був медіапроект історичної тематики знаменитого журналіста, екс-кореспондента ОРТ Костянтина Кеворкяна. Я був сценаристом і кореспондентом цього проекту. Нещодавно розпочав співпрацю з творчою групою телепередачі "Кава без цукру" на ТК "Тоніс". Були ще зйомки в деяких телепередачах. В майбутньому планую мати власний телепроект, тож поки акумулюю ідеї та ресурси.

Книгу випустити не плануєш?

Цитую Володимира Шинкарука: "Позичте часу!". Тоді й книга вийде. Але все ж це буде збірка інтерв*ю зі знаковими особистостями.

Що більше тобі допомогло реалізуватися журналістика, чи гумористичний талант?

Гумор нині на другому місці. Певно, журналістика дала більше, бо справді нема для мене вищої розкоші, аніж розкіш людського спілкування.

Хоча от цікава річ. Я багато перетинався з Житомирським міським головою Володимиром Дебоєм як журналіст. Але вперше Володимир Михайлович побачив мене ще на шкільній сцені з гумористичним номером. І ось під час концерту балету "Сухішвілі" в Житомирському театрі ми вкотре зустрілися. Я сказав, що роблю матеріал про концерт. А Володимир Михайлович відповів: "А мені дуже подобається, як ви на сцені виступаєте".

А на нього пародію зробити не хотів би, чи ще на якихось житомирських політиків?

На Володимира Дебоя класну пародію зробили мої друзі з команди КВН "Штука-Турка". Один талановитий журналіст перефразував відому пісню групи "Океан Ельзи" - "Я не здамся Дебою". Хлопці-кавеенщики під цю назву переписали текст пісні "Океанів". Вийшло бомбово.

Тобі не погрожували через твою журналістську діяльність?

Маштабних погроз не було. Мій знайомий якось пожартував: "Я зайшов до тебе в Контакт, переглянув твої фото з сильними світу цього, ще раз перечитав посади і звання тих, у кого ти брав інтерв’ю. Мені страшно подумати, що твориться в твоїй телефонній книзі. Треба бути несповна розуму, аби тобі погрожувати". Капості різного роду були. Нещодавно "доброзичливці" зламали сайт, в який я вкладав сили півтора року. Однак, завдяки моїм знайомим, ці люди знайдені й покарані. А завдяки золотим рукам талановитого журналіста і прекрасного менеджера Романа Здорика, сайт знову працює.

А що це за ресурс?

Це ресурс, який містить історії успіху відомих житомирян і знаменитих гостей міста, нестандартні розповіді про культурні, політичні, спортивні події Житомира. Це таке моє дитя, яке я дуже люблю.

Де легше дихається там де ти родом, чи в Житомирі....Тобі тут не тісно із твоїм потенціалом?

Звісно, місце, де народився, нічим не заміниш. Житомир люблю. Сподіваюсь, ця любов взаємна. Кажуть, батьківщину треба любити на відстані. Щось в цьому є. Коли ти довго не був удома, тебе приймають з обіймами розміром на весь світ. А коли ти постійно сидиш вдома - починаються якісь претензії, незадоволення. Я за те, щоб три тижні подорожувати світом, а четвертий проводити вдома.

Продовж фразу: вважаю чарівною дівчиною, якщо вона...

Схожа на Діну Мейєр у фільмі "Його та її Різдво".

Саме екзотичне місце, де ти призначав дівчині побачення?

Концерт Пола Маккартні на майдані Незалежності в Києві. То була найекзотичніша музика, найекзотичніша гроза, найекзотичніше тепло людських тіл в післягрозовому місті. То було найекзотичніше побачення. Однак, згодом ми з моєю дівчиною розійшлися. На жаль, побут був менш екзотичним, ніж концерт Маккартні.

Гордишся дружбою з ким?

Я маю велике щастя дружити з мега-талановитими, надзвичайно цікавими, глибокими людьми. Найперше, це мій вчитель в житті - Володимир Федорович Шинкарук. Не хочу зараз ставити дорогих мені людей у банальний список з букв і ком. Мої друзі знають, що я люблю і ціную їх.

Ти говориш людям правду в очі, чи вважаєш за краще відбуватися жартами?

Спочатку жартую, а потім серйозно й прямо говорю в очі. Впевнився, що говорити правду - легко. Потім не потрібно в муках згадувати, що кому збрехав, аби не попалили.

За грошима женешся?

Я заробляю гроші. Гроші для мене - не мета, а засіб досягнення мети. Це можливість допомагати іншим. Це комфорт і достойне життя. У відомого російського журналіста Володимира Соловйова є ціла теорія про гроші. Я її сповідую. Там є й такі слова: "Мужчину украшает не абстрактное понимание того, какой бы он был, если бы мир вокруг это осознал, а в конечном итоге - заработал ли он, обеспечил ли свою семью или нет. " Чоловік повинен заробляти гроші!

Найбільша сума, яку ти тримав у руках?

Якщо я її назву, боюся, в моєму житті з’являться ті погрози, про які ви мене питали. Я тримав в своєму житті суму, яка могла б забезпечити мені життя по шию в шоколаді на декілька років. Але сама сума була замащена тим, що дуже схоже на шоколад, але пахне зовсім по-іншому. Я відмовився від тих грошей. Я не бідував, тож вирішив формувати капітал поступово й відносно чесно.

Вмієш чесати язиком?

Чесати язиком - вмію. Я ж казав, що з цього чосу і почалась моя гумористична кар’єра. Сперечатись люблю, розповідати обожнюю, переконувати - хлібом мене не корми, дай нав’язати свою думку. Хоча останнім часом все більше хочеться слухати.

Загалом, я люблю ламати всілякі рамки, правила, табу. Не терплю шаблонів, загальноприйтої непорушної думки. Однак є якісь речі такі незмінні: батьки, діти, мораль. Якщо все зламати, що ж лишиться?

Правила дорожнього руху порушуєш?

Правила дорожнього руху часом порушую. Хоча розумію, що не варто. От коли нашідороги стануть схожими на європейські, а інспектори ДПС навчаться елементарним правилам гарного тону, думаю бажання порушувати відпаде само.

Чого б ще хотів отримати від життя?

Чого хотів би? Здоров»я рідним, сил собі, щастя усім людям. Щоб діти не хворіли нарак та інші невиліковні хвороби, і дорослі щоб не хворіли. Щоб сумна приказка "Найкращі відходять першими" перестала діяти. Щоб мрії продовжували збуватись.

Чи є у тебе шкідливі звички, і якщо так, то які?

Уже немає. Це такий жарт. Звісно, є. Головна з них - лінь. Знаєте, як в тому анекдоті: "- Ви страждаєте шкідливими звичками? - Ні, що ви! Я ними насолоджуюсь". От і я так.

Я такий дещо егоїст, ну такий лайт-егоїст. То я собі думаю: ті, хто мене поважають з колег чи шанувальників, приймуть мою позицію. А до тих, кому випивка важлива, попри все, опускатись не буду.

Я намагаюсь вже прислухатись до свого серця, свого організму - не гвалтувати себе аж занадто. Все має бути в міру, тоді й форма буде гарна, як у американського копа.

Ідеальним себе не вважаю. Не знаю, чи є хто ідеальний на землі. Головне - мати свою позицію і гідно її відстоювати.

Якщо відпочиваєш, то з ким і де?

Менше важливо - де, головне - з ким. В ідеалі, на світових кінофестивалях, на лазурових узбережжях з голівудськими кінодівами, дорогими напоями і швидкісними тачками. Але для цього потрібно багато працювати. Тож закінчимо інтерв’ю, і відразу піду заробляти на голівудську мрію.

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.