Євген Приходько: «Я хотів бути батюшкою, хірургом, водієм автобуса» в блозі Фан-зона · від Демчук Софія · додано 06.06.2011 21:47

Гурт «Діти Капітана Гранта» став чи не найбільшою знахідкою першого сезону проекту «Х-фактор». Хлопці не перемогли проект, але всім запам’яталися енергійними, життєрадісними. Шоу стало для них справжнім випробуванням долі. Допомогло їм визначитися із своєю подальшою музичною кар’єрою. Група не збирається канути в «лету», а навпаки піти у самостійне поза проектне плавання.

Сьогодні наш гість учасник гурту «Діти Капітана Гранта» на прізвище Жека баяніст, він же Євген Приходько

.

З чого розпочалася ваша музична творчість? Як познайомилися із колективом?

Вперше ми познайомилися в ресторані. Тоді ми музикою намагалися заробляти на життя, грали на святах кабачні пісні. Усі ми хотіли трохи заробити, щоб полегшити життя і собі і своїм батькам. Потім ми репетирували, готувалися до роботи і разом з цим у нас почали з'являтися свої пісні і з цього пішло-поїхало. Усі ми різні, усі по-різному виховувалися, за великим рахунком, слухаємо різну музику, але так чи інакше - ми продовжуємо залишатися разом, спілкуватися і не звертати увагу на всякі дрібниці. Ми доповнюємо один одного, але соліст - Антоха. При цьому в нашому колективі демократія

Після «Х-фактора» життя, якось змінилося?

Моє життя дуже змінилося після участі в шоу, тому що шоу, окрім усього іншого, ще і прекрасна школа життя, якщо можна так сказати. Увесь той час, який я провів на проекті дуже вплинув на моє життя, це я кажу як безпосередній учасник. Участь в шоу допомогла вибрати правильні орієнтири в музиці, правильно відчувати свою музичну позицію, упізнати себе на предмет здатності: що ти можеш, а що ні.

Ти грав у уже сформованому колективі. Це почало приносити тобі якісь кошти. Тоді для чого тобі, а точніше вам був потрібен «Х-фактор»?

Його дуже круто розрекламували, як аналог британського проекту. Стало цікаво, вирішили чого б не спробувати. Дуже крутий проект. Такого проекту ще не було і мабуть і не буде в Україні. На шоу довелося трохи видозмінитися, нас взагалі-то п'ять, є ще Діма, який пише нам тексти. Нас п'ять, ми граємо альтернативну музику, а тут десь довелося "заспівати воду", "зіграти воду". Нам це не завжди подобається, на цьому ґрунті ми навіть сперечалися між собою.

Що було найскладніше в проекті?

Найскладніше, коли нас поставили у номінацію з дуетом «Сафаров =Монатік». Підготовка до ефірів теж дуже складна. Але емоції, коли твій колектив на грані вильоту дуже напружені і складні. Ти розумієш, що треба боротися за місце в наступному ефірі, а від тебе вже практично нічого не залежить. Раніше ми були людьми, які не обирали. Працювали у ресторані, за що отримували гроші, які нам були потрібні для того, аби прожити в студентських умовах. Тобто зрештою, нам потрібно було «прогнутися» заради певної мети, і ми «прогнулися».

Як складаються стосунки з продюсером по шоу?

Зняли кліп на спільну пісню «Осколки». Зараз його так активно крутять. Восени плануємо тур.

Що буде після «Х-фактора»?

Ми ще до «Х-фактора»? були самостійною групою відіграли більше 30 - ти концертів із авторським матеріалом. Далі плануємо розвиватися, як самостійний колектив. Шоу – це добре, але треба рухатися і самостійно. Як каже Женя Турчинов, що в у нас ніби як був будинок, але був слабкий фундамент, зараз, усупереч усім законам, ми працюємо над його зміцненням - ідеологія, концепція, програма. А далі вже будуть концерти, кліпи і так далі. Фундамент - це те, що не горить, не тоне, не скисає, не піддається ерозії, а залишається усередині".

Який найзнаковіший момент проекту?

Найбільше запам'яталося те, як ми змогли переконати Сєрьогу. Змогли довести, що ми не вторинні. Це, мабуть, було таким, що дуже запам'ятовується. А ще, ми єдині кому дозволили заспівати свою власну авторську пісню.

Як часто ви репетируєте?

До участі в телевізійному проекті ми зустрічалися дуже часто, якщо ми, приміром, готуємо якусь програму, то зустрічаємося щодня практично. Насправді, ми живемо усі в одній квартирі, тому у нас постійна репетиція (сміється). У нас усі шпалери в квартирі розписані якимись ключовими фразами. При цьому по усій квартирі стоять музичні інструменти і усе це в творчому безладі. А іноді до нас приходить хто те у гості і потрапляє в сплетення шнурів на підлозі.

Тебе впізнають зараз на вулиці?

Постійно впізнають. Антоху дивно впізнали в Криму. Він ліпив сніговика, до нього підійшов дядько і говорить, мовляв, так це ти мене розорив! Дружина усі гроші витратила на смс! А взагалі коли нас упізнають - приємно.

Як називається ваш музичний стиль?

Ніяк. У нас не має стилю. Кожна пісня різна. Музика різна.

Пам’ятаєш свій перший виступ з колективом?

Дуже туманно. Усе пройшло добре, публіка добре відреагувала і ми зрозуміли, що треба грати.

Будете ще себе випробувати якимсь шоу?

Важко сказати. Чого б і ні. Життя покаже.

Самий смішний подарунок фанатів?

Нам дарували багато класних подарунків. Біту, яка лежить просто дома, бо ми проти насилля. Мені подарували класнючий графін. У Запоріжжі подарували машину, ми в мініатюрі вже в ній сидимо. В Донецьку подарували футболки із написом ФК «Шахтер» з нашими прізвищами. Шаржі дарували. Ще різні прикольні музичні скриньки. Ми їх слухаємо.

Що для вас на даний момент найголовніше?

Напевно, усе так перемішано, усе взаємозв'язано. Щодня в житті усе перетинається. У усьому має бути гармонія.

Скажи, а бувало таке, що опускалися руки, і хотілося сказати: "Усе! Ніякої музики", не з'являлася така думка на "Х-факторі"?

У мене не було такого.

Ти часто на проекті повторював фразу «Будем благадарить». Що це за така твоя фішка?

У 3 класі я уперше поїхав з батьком грати на весіллі. Там і почув. У ній багато сенсу - можна дякувати за усе. А тепер увесь персонал, який працював з нами, так говорить. Але скоро з'явиться нова фраза.

Ким би ти став, якби не склалась музична кар’єра?

Я хотів бути батюшкою, хірургом, водієм автобуса. У мене був вибір йти в музучилище або в залізничний технікум. Пішов в музичне. Не шкодую.

А якого кольору Ваші мрії?

Мої мрії кольору веселки.

Якою хочете, щоб була ваша дівчина?

Хочу, щоб була дуже гарною та вміла варити борщ.

Якби у тебе з'явилася можливість ось так зірватися, та і поїхати у будь-яку точку світу, куди б ти почав збирати валізи?

Хотів би побачити весь світ.

Що побажаєш своїм слухачам?

Хочу, аби люди замислилися над тим, що чути і бачити правду не завжди просто, але з нею легше жити. Мені здається, в "телевізор" потрібно йти з якоюсь думкою, інакше тебе відразу відсіють. Треба показати себе без маски. Бути чесним і розуміти, навіщо це усе.

Зоставатися самим собою, таким, яким ти є в житті. На камері залишатися самим собою, головне, не розгубитися і не піддатися різним обставинам".

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.