Гіки – підкорювачі інформаційних технологій, або люди - павуки в соціальних сітках в блозі Неформат · від Демчук Софія · додано 19.06.2011 01:52

Їх не побачиш на вулицях у яскравому вбранні, вони не збираються вечорами на лавочках для гучного збіговиська, не скуповують в магазинах моднющі шмотки. Вони інші. Гіки – люди інтернету, або молодь одержима комп’ютерними технологіями. Для багатьох із них захоплення комп’ютерами стає засобом заробітку, або ж справою всього життя. Для деяких просто частиною їхнього іміджу. Гіків не варто плутати із нердами. Останні є втіленням ботаніка із психологічними відхиленнями. Наші сьогоднішні герої успішні, гарні та розумні.

Олександр Аблаєв не уявляє життя сучасної молодої людини без знань комп’ютера. У нього все почалося із звичайних ігор. Тепер комп’ютер невід’ємна частина його життя, навчання, відпочинку, заробітку.

«Перше враження від користування комп'ютером у мене асоціювалося тільки з тим що б пограти цікаві ігри, яких на той час практично не було. Але коли пройшло трохи часу, і з'явився інтернет, то це дало дуже багато можливостей для користувача. Тепер можна переписуватися зі знайомими людьми, дзвонити за рубіж з використанням відео, що дуже привабливо. Звичайно можна знайти будь-яку інформацію, яка потрібна.

На даний момент комп'ютер це невід'ємна частина відпочинку, роботи, а так само навчання, куди не подивися всюди стикаєшся із сучасними інформаційними технологіями»

, - розповідає Олександр Аблаєв.

Олександр Аблаєв
Олександр Аблаєв

У Василя Волошинського захоплення комп’ютерами розпочалося ще з дитинства.

У далекому 1989 року його мама, яка ще тоді працювала на заводі і принесла йому копьютер ZX Spectrum.

«Звичайно,спочатку були тільки ігри, але потім захотілося чогось більше. Я став трішки писати "музику" і креслити прості малюночки. Через два роки я зрозумів, що це моє. Потихеньку почав вникати і в складніші програми. Це не означає, що я перестав грати в ігри. Мене цікавило все зв’язане з компом», - розповів Василь Волошинський.

З часом Василь зрозумів, що його професія буде пов’язана із сучасними інформаційними технологіями.

Василь Волошинський
Василь Волошинський

Дядько Андрія Морозова у 90-ті роки займався збором та програмуванням комп'ютерної техніки. У 90-му році хлопцеві було 5 років, але він вже вмів включити комп'ютер та запускати свою улюблену гру.

«Це було не так просто як зараз, оскільки доводилося у командному рядку писати вручну команди для перегляду вмісту каталогів, зміни робочого каталогу, запуску програми», - розказує Андрій Морозов.

Коли хлопець навчався в третьому класі одного разу його дядько показав як можна самому написати програму на мові Basic, яка буде при натисканні на стрілки переміщати коло по екрану. Андрію сподобалося. Він тоді зрозумів, що це ж можна свою гру написати, і вже сам почав далі сидіти, експериментувати, освоювати.

«Читав довідку, друкував електронні версії книг по Бейсіку на матричному принтері, намагався зрозуміти приклади програм. До 7 класу вже написав кілька простих ігор, вже багато чого вмів. Період комп'ютерних ігор у мене пройшов (ди сих пір не виникало бажання грати в комп'ютерні ігри, насправді я мало розумію геймерів), стало нецікаво, тому зайнявся програмуванням усіляких математичних задач», - розказує Андрій Морозов.

У 8-му класі Андрій помилився аудиторію і випадково зайшов у кабінет інформатики. Він тоді навіть і не знав, що в школі є комп'ютерний клас. Розговорився з вчителькою інформатики. Вона дала йому кілька олімпіадних задач для 10-ого класу (інформатика тоді викладалася лише з 10-ого класу).

«Для мене вони виявилися дуже простими, одразу на аркуші паперу написав програми для їх розв'язання. Вчителька сказала, що через тижень буде міська олімпіада з програмування і хочу відправити мене заміть 10-класника. Я погодився. На міській олімпіаді розв'язав усі задачі на максимум, пройшов на обласну. За 3 тижні вивчив мову Паскаль. На обласній зайняв 3 місце. Наступного року встипув до ліцею при ЖІТІ (на той час так називався). Там виступав за ліцей і на обласних олімпіадах займав першій місця У 2002 році: 3 місце на Всекраїнській і 2 на конкурсі захисті робіт Малої Академії Наук.», - пригадує Андрій Морозов.

Маючи на руках ці два дипломи без езаменів вступив у ЖІТІ, хоча була можливість у будь-який ВУЗ України на бюджетну форму за комп'ютерною спеціальністю. Коли навчався на першому курсі, йому не подобалася навчально-методична література, тому підійшов до викладача і детально розповів чому саме, вказавши на недоліки, помилки підручників, недосконалість завдань для лабораторних робіт. Викладач сказав, якщо йому щось не подобається, то щоб сам написав навчально-методичний підручник.

До кінця першого семестру Андрій написав 324 сторінки. Викладач був дуже здивований цим. Підручник видали, до сих ним користуються при викладанні мов програмування С та С++. У відомостях про авторів там було написано "Морозов Андрій - студент ЖІТІ". Коли навчався на другому курсі зайнявся Інтернет-програмуванням, виграв тендер на розробку сайту Житомирської міської ради. У 2006/7 був степендіатом Верховної ради України.

Андрій Морозов
Андрій Морозов

Олександр Шатковський нині успішний розробник інтернет-ресурсів. У восьмому класі, коли хлопець вчився в класі інформатики, йому на очі попалася книга HTML для чайників, по ній він і склепав по прикладах свою першу сторінку, потім потихеньку почав вивчати веб-розробку як хобі. На 4 курсі, коли треба було писати бакалаврську – потрібно було вибрати тему, подивився, що одногрупники пишуть сайти.

«Подивився, який вони жах написали - вирішив зробити проект трохи кращий.

Так у мене бакалаврська робота була новинним сайтом. На 5 курсі за пару занять здав увесь курс по веб-програмуванню, і коли попросив викладача навчити ще чому то він гад не захотів»

, - розповідає Олександр Шатковський.

Після 5 курсу хлопця попросили переробити один сайт, він його переробив і так змінив роботу зам начальника в IT відділі банку на веб-розробника. Після того, пішло-поїхало, спочатку з товаришем самі робили сайти, потім житомирським різним заводам і фірмам, а зараз і за роблять і за межами України.

Олександр Шатковський
Олександр Шатковський

Дмитру Рязанову своїх залізних друзів довіряє лікувати мало не пів міста. Хоча перший комп’ютер у нього з’явився, значно пізніше ніж у його однолітків, аж на третьому курсі.

«Я налаштовував по будинках комп'ютери людям. А перший ПК мені зібрав друг в Киеві», - розказує Дмитро Рязанов.

Дмитро Рязанов
Дмитро Рязанов

Колишній компьютероман Віктор Сологуб нині радить сидіти за комп’ютером не більше години, бо це шкідливо для здоров’я.

«Раджу встановити автоматичне вимкнення комп’ютера через одну годину, якщо ви знаєте, що можете захопитись і забути про час. І взагалі не зловживати таким видом розваг і більше часу проводити з друзями, спілкуватись з ними – «обмінюватись енергією». Адже не просто так говорять, що при спілкуванні іде обмін енергією між людьми. А під час роботи за комп’ютером відбувається обмін її з машиною, і ваша «жива» енергія замінюється на енергію робота! Зараз на вулиці вже не зима, і можна дозволити собі більше часу проводити на природі: в лісі чи парку, на морі чи просто біля найближчої річки», - говорить Віктор Сологуб.

Віктор дає рецепт як варто рятувати компьютеромана.

«Витягнути шнур, видавити скло» і витягнути на «люди». Нехай навіть він буде кричати і проклинати всіма способами, але пробачте його грубість. Ні в якому разі не залишайте близьку вам людину одну, адже зараз ваша підтримка і розуміння дуже потрібні», - говорить Віктор Сологуб.

Віктор Сологуб
Віктор Сологуб

Редактор сайту «Репортер Житомира» Сергій Фещенко розповідає, що багато гіків зустрічається серед коментаторів його сайту.

«Як не парадоксально, реакцію громадськості на ті чи інші події формують не самі новини, а коментарі до них. «Глас народу», той самий зворотній зв'язок з аудиторією – ось у чому Інтернет виграє у телебачення, яке, у своїй більшості лише нав’язує думку автора, журналіста, випускового редактора, а глядач має це все пасивно «споживати», - розповідає Сергій Фещенко.

За словами Сергія Фещенка новини коментують соціально активні люди. Аудиторія тих, хто коментує новини, в принципі, стала. Дуже рідко до неї приєднується хтось новий. Це вже як залежність якась. Мисляча (не обов’язково розумна, тобто мудра) людина потребує того, щоб «виговоритися», виплеснути те, що накипіло. Коментування новин в Інтернеті для цього підходить якнайкраще. У найбільш «запущених» формах це перетворюється у «тролізм» - намагання принизити людину з вищим соціальним статусом, за рахунок чого підвищити свою самооцінку.

Таких «екземплярів» достатньо там, де реальне прізвище можна замінити якимось голослівним ніком, типу «Вася Пупкін». Як кажуть, можна гадити з повною безвідповідальністю, не ризикувати своєю репутацією, писати всякий «брєд», почуваючись при цьому у повній безпеці. Прикро інколи читати коменти поважних (як їм здається) «правдорубів», які готові критикувати кожну новину, яка з’являється на сайті. Ну, це вже клініка…

«Якщо проаналізувати тих хто коментує такі сайти як Житомир Інфо, Журнал Житомира, Репортер Житомира, то можна зазначити, що система коментаторів Житомир Інфо та Репортер Житомира орієнтована на користувачів соціальних мереж Фейсбук та Вконтактє, людей молодих, активних, соціально-небайдужих. Тут коментують від свого імені, ще й фото з аккаунту автора вставляється. Тому коментарі виходять більш реалістичні, соціально-відповідальніші, оскільки кожен відповідає за ВЛАСНУ репутацію, а не за репутацію видуманого «Васі Пупкіна». Можливо, тому й коментарів на цих двох сайтах менше, оскільки до відповідального коментування доросли не усі споживачі інтернет-новин.Коментатори Журналу Житомира, в принципі, ті ж самі, що й на двох попередніх сайтах, люди активні, небайдужі. Відчувається, що серед них багато представників старшого покоління, немало іноземців. Але, оскільки, система коментування дозволяє ховатися за ніками, інколи читати коментарі просто не можна з точки зору людської етики. Я не кажу що це погано. Сайт успішний, формує громадську думку, ретранслює «глас народу» таким, як він є», - розповідає Сергій Фещенко

Сергій Фещенко переконаний, що загалом, за Інтернетом майбутнє, якщо, звичайно, цю свободу слову в один, не дуже «прекрасний» момент не прикриють ті, хто може надуматися будувати «новий комунізм»в, або ще якусь іншу нісенітницю.

Сергій Фещенко
Сергій Фещенко

Сидіти за комп’ютером, чи спілкуватися із хорошими людьми вирішувати кожному. Інтернет віддаляє близьких людей та об’єднує тих, хто знаходиться на далекій відстані.

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.