Житомирський байкер Ніна Шмигельська проїхала п’ять тисяч кілометрів за одинадцять днів. в блозі Неформат · від Демчук Софія · додано 08.06.2011 22:22

Житомирянка Ніна Шмигельська за одинадцять днів проїхала на мотоциклі п’ять тисяч кілометрів із Житомира до Тбілісі та у зворотному напрямку. Жінка причепила на мотоцикл український прапор, грузинський наважилася повісити тільки по дорозі назад, після того, як переїхала український кордон. На дорогу витратила вісім днів, три дні гостювала в Грузії.

Спочатку житомирянка Ніна Шмигельська планувала поїхати в Туреччину, але потрібно було об’їжджати Чорне море, тому вирішила, що здійснить цю подорож іншим разом. Натомість поїхала в Грузію, адже там мріяла побувати давно.

"Я завжди мріяла побувати в Грузії. Всю зиму планувала цю поїздку, а як тільки потеплішало сіла в мотоцикл і відправилася в дорогу. З харчів взяла саме необхідне і лише на два дні. Одяг з собою не брала, лише саме необхідне", - розповідає Ніна Шмигельська.

Зазвичай, у своїх подорожах, жінка майже не їсть. Каже, що хвилювання перед невідомим бере своє. А ще кожного разу наважуючись на авантюрну подорож вона боїться нічого не забути. У поїздці до Грузії взяла усю необхідну екіпіровку, включаючи дощовик, а от необхідні інструменти, для ремонту «залізного коня» у разі чого, - забула.

"Свічу запасну не взяла, зате прихватила запаску", - говорить Ніна Шмигельська.

В Україні до неї питань не виникало, а от на Російському кордоні її сприйняли, як учасницю спортивних змагань. В Краснодарі її зупинили співробітники ДІБДР. Перевірили документи та відпустили. Далі її більше ніхто не зупиняв. По дорозі додому всі розпитували, як пройшла мандрівка, де побувала і що бачила.

«Вони жартували зі мною, мовляв що з вами робити. Сказали, що я не зупинилася перед стоп – лінією. Пару хвилин із ними постояла, очима покліпала і вони мене відпустили. Далі мене ніхто не зупиняв, коли я знімала шолом, вони бачили, що їде дівчина», - розповідає Ніна Шмигельська.

У Владикавказі з Ніною Шмигельською трапився неприємний інцидент. У неї пробилось колесо в мотоциклі. До міста вона дісталася тільки ввечері. На той час блокпост на кордоні уже був закритий і жінці довелося не заплановано переночувати. Вранці їй безкоштовно заклеїли колесо, напоїли чаєм та відправили у дорогу.

«Дощ іде, я повертаюся назад в місто до блокпосту. І відчуваю, що веде колесо. Я спочатку подумала, що така дорога. Зупинилася. Дивлюся спущене. Чужі люди допомогли мені знайти пристанище. А мотоцикл я залишила на стоянці», - згадує Ніна Шмигельська.

Через дорогу біля стоянки, де жінка залишила мотоцикл був шиномонтаж. Там Ніну розважали, як могли. Спершу сказали, що ніколи не бортували колесо. Коли жінка- байкер вирішила показати, як це робиться, то чоловікам стало соромно, і вони все зробили самі, не взявши за свою роботу ні копійки. Один із них на прізвисько Дядько Рамазан розповідав веселі історії свого перебування в Україні.

По прибутті до Тбілісі Ніну Шмигельську зустрів привітно невідомий чоловік, який теж виявився із України і попросив передати Батьківщині привіт.

«Дівчиною на мотоциклі бути дуже зручно», - каже Ніна Шмигельська.

За три дні перебування у Грузії жінка встигла побачити Кахетію, Монастир Святої Ніно, Лазанську Долину, ще декілька церков. Проживала в готелі, який їй зняли друзі. Сама поїздка обійшлася жінці не дорого: 200 долларів за пальне, плюс дрібні витрати.

«В поїздки я їду сама. Купувати путівки не так цікаво, бо це тебе обмежує. Я їжджу сама. Можу зупинятися, через кожні сорок кілометрів, аби випити кави, насолодитися природою, просто повалятися в траві вздовж дороги, а можу їхати всі триста без зупинки. Єдине, що погано, це те, що іноді не має з ким поділитися враженнями. Можливо у наступні поїздки когось із собою візьму», - розповідає Ніна Шмигельська.

Керівництво з боєм відпустило дівчину у подорож, хвилювалася і мама Ніни. З нею, вона була постійно на телефонному зв’язку.

«Мама завжди хвилюється. Навіть, коли їду у сусіднє місто. Зараз вона вже більш - менш звикла», - говорить Ніна Шмигельська.

Сезон мандрівок житомирянка відкрила поїздкою до Грузії. Дуже хоче поїхати на мотоциклі в Туреччину, але не впевнена, що зможе здійснити поїздку до кінця літа. В найближчих планах поїздки по Україні. Ніна не проти об’їхати і весь світ, як це вже встиг зробити її знайомий одноліток.

Розпочала свої подорожі Ніна Шмигельська із поїздки на мотоциклі на Тарасову гору, що на Черкащині. Тоді подорож тривала близько півроку. Далі був Ужгород - зліт байкерів, за ним Крим і Польща.

«Це була моя мрія з дитинства. Я завжди дивилася на мотоцикли закоханими очима. Хлопці каталися. Мені хотілося поганяти із ними. Коли змогла заробити, одразу купила собі таку цяцьку. Моєму мотоциклові уже шість років, він у мене єдиний, на ньому я вчилася кататися», - згадує Ніна Шмигельська.

Поїздку до Польщі всі знайомі дівчини сприйняли, як божевілля. У Варшаві Ніна мала друга, якому попередньо зателефонувала і попередила, що їде в гості. Зробила на півроку робочу візу. Хотіла побачити Краків та Освенцім. У друга погостювала два-три дні. Далі направилася до Кракова, де всі три дні дороги довелося киснути під дощем. На щастя все обійшлося без ускладнень.

Крім, байкерських подорожей Ніна Шмигельська займається квітковим бізнесом. Її секрет успіху та щастя дуже простий – не боятися робити сміливі кроки у житті.

Коментарі

  • Katuha · 08.06.2011 23:24 · #

    Вау) Дуже крута тьотя)) Екстрималка) Величезне дякую за цікаву статтю про зумлячку)

  • Vero_Nika · 09.06.2011 09:50 · #

    Дівчина дуже цікава і смілива. А от стаття залишає бажати кращого(((( Дуже потішили "дівчина-байкАр" та "зліт байкАрів")))))

  • Демчук Софія · 09.06.2011 20:14 · #

    Зла ти, Вероніка.

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.