Емо - діти Пітьми з плюшевими іграшками в блозі Неформат · від Демчук Софія · додано 15.05.2011 01:36

Людина – істота, яку складно зрозуміти. Ще важче осягнути внутрішній світ підлітків. Їм як нікому, хочеться виділитися, вступити в протестну боротьбу із дорослими, довести, що вони найнеординарніші на цій Землі. Неповнолітні найлегше піддаються впливу всіляких модних субкультурних течій. Зазвичай, це тимчасове захоплення, дуже рідко переходить разом із ними в доросле життя.

Сьогодні ми спробуємо розібратися у субкультурній течії, яка називається емо. Вікіпедія підсказує, що слово "емо" означає емоційний, а це свідчить, що це культура заглиблена у внутрішній світ людини. Емо - молодіжна субкультура, що утворилася на базі прихильників однойменного музичного стилю. Її представників називають емо-кіди (emo англ. kid - молода людина; дитина) або, залежно від статі: емо-бой (англ. boy - хлопчик, хлопець), емо-герл (англ. girl - дівчинка, дівчина).

Вважається, що образ емо - це 15- літній чорноволосий хлопчик у рожевому із депресивним настроєм.

Успішний нині режисер Дмитро Голумбевський був одним із перших емо в Житомирі. Тоді йому було 14 років. Наслухавшись «Tokio Hotel» і подібних груп Дмитро вирішив сам одягнутися в різнокольоровий одяг. В Житомирі рух емо тільки зароджувався. До нього з хлопчиків були двоє – троє представників руху.

На фото Дмитро Голумбевський
На фото Дмитро Голумбевський
На фото Дмитро Голумбевський із друзями
На фото Дмитро Голумбевський із друзями

«Рожеві значки, чорні футболочки, чубок навскіс. Навіть мислити починав так: життя г..., усі ми помремо і так далі. Як перечитаю записи в щоденнику, нудно стає що я був таким песимістом в душі», - розповідає Дмитро Голумбевський .

За словами Дмитра Голумбевського прихильники емо-субкультури носили одяг в рожево-чорних тонах. Серед обов'язкових атрибутів емо-моди були чорні штани і футболка в обтяжку, довгий асиметричний емо-чуб, який був переважно чорного кольору, чорне взуття, бажано не нове, а добряче поношене, шипований ремінь. Цей антураж доповнювали різні рожеві стрічечки, бантики, заколки, сережки, браслети. На тілі «Емо» мало бути якомога більше пірсингу, величезні "дренажі" у вухах, дірки розтягували до 12-16мм. Батьки Дмитра нормально поставилися до захоплення сина. Єдине, що було їм не зовсім до вподоби, так це, що він носитиме сережки в вухах. Інші дорослі до такого образу хлопця поставилися скептично, деякі навіть агресивно.

«Коли вбрався в шмотки перший раз і пройшовся по Михайлівській, то відразу познайомився з 3-ма дівчатками, вони мене познайомили з іншими неформалами. Спілкуємося і до цього дня. Загалом, емо культура - це було весело, якщо не рахувати всяких нехороших слів від людей старших. Просто не усі розуміють, що в підлітковому віці дуже сильне бажання виразитися, яким би це способом не проявлялося!», - говорить Дмитро Голумбевський.

Майже вся компанія Дмитра намагалася виділитися, або яскравим одягом, або зачісками або те і інше одночасно. Збиралися на Площі, за Будинком правосуддя, там було дуже багато-багато неформалів шість років тому. Зараз неформали збираються біля фонтану на Площі Перемоги.

«Жити представникам емо не хочеться більше за інших, вони емоційно сприймають світ, як діти, якщо добре - сміються, погано - плачуть, на практиці нічого дієвого, ніхто самогубства не вчиняв», - згадує Дмитро Голумбевський.

З емо - груп хлопець слухав «My Chemical Romance», а так, особливо в цю музику не вникав. Як слухав Linkin Park, так і продовжує. Зараз Дмитро не на жарт захопився режисурою та мріє знімати фільми не гірші за Квентіна Тарантіно. Він перестав бути емо вже кілька років.«Перестав, оскіл

ьки набридло, мабуть із-за постійних докорів усіх навкруги, та і може бути просто виріс, хто його знає?!», - говорить Дмитро Голумбевський.

Житомирські емо, як правило, неоднорідні за своїм складом. В нашому обласному центрі їх вже не так і багато. Декілька десятків, не більше.

Подружка 12- річної Світлани, яка є емо не забажала називати своє прізвище, аби не розсердити близьку їй людину. Дівчинка розповідає, що Світлана має дуже складний характер і все б нічого, якби не постійні її розмови про те, яка вона нещасна, що ніхто у світі її не розуміє, вона самотня серед безсердечного світу.

«Часто говорить про самогубства. І взагалі, чую від неї постійні розмови про смерть,про таїнство непізнаної душі диявола і так далі. Вона дуже чутлива до жорстокості. Не раз кричала на неї за те, що виводила лезом на руках візерунки. На комп’ютері та телефоні у неї на заставках трупи в калюжах крові з підписом "не зміг жити у брехні", "ти занадто жорстокий, прощай", "я просто помер, ось і все", - розказує подружка Світлани.

Крім суїцидальних настроїв є і позитивна сторона у Світлани. Вона вірить в ідеали та життєві цінності. Cвітлана не підтримує наркоманію, алкоголізм, хаотичні статеві стосунки і взагалі виступає за здоровий спосіб життя.

Справжніх представників цієї субкультури у нас в місті зовсім мало.

Розробник Інтернет-сайтів Денис Маліновський не є представником емо руху. Колись давно він не раз думав про самогубство, але здоровий глузд та інстинкт самозбереження переміг.

«Суїцидники і без снепів та рожевих панчох із зеленими кедами знайдуть свій сук. Просто молодь узяла самогубство за стереотип і виставляє напоказ свою депресію. Але швидше звичайна доросла людина наважиться натиснути на курок, ніж 15-річна дівчинка з бантиком», - каже Денис Маліновський.

Підлітки емо депресивні і чутливі з дитинства. Оболонку субкультури їм нав'язує мода.

Це проблемний шар соціуму. Емо - повна протилежність рафінованій, націленій виключно на успіх молоді.

Декан психологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка Олександр Музика говорить, що таким людям не вистачає фізичних навантажень, які б виробляли гормон щастя. Тоді б ці підлітки вважали б себе потрібними і самореалізованими.

Один мій знайомий часто бував у клубах, де відбуваються різноманітні неформальні концерти. Він розповів різницю між емо-рок концертом від інших рок-метал концертів. На звичайних рок-концертах двічі, а то й тричі чубляться, а на емо – багато спроб самогубства у туалеті.

На мою думку будь-яка субкультура має право на існування, звісно, якщо вона не призводить до фатальних наслідків.

Коментарі

  • Katuha · 15.05.2011 02:45 · #

    надзвичайно цікаво) особливо з вуст самих учасників субкультур) нового так багато) величезне дякую за інформацію)

  • Юрій Мостовий · 15.05.2011 03:08 · #

    Дуже класно. Народ таке хаває :-)

  • Віктор Мельниченко · 15.05.2011 12:15 · #

    Позитивний такий матеріал. Цікаво прочитати щось нове про знайоме. Автору - респект!

  • чудовище · 16.05.2011 10:20 · #

    Крім суїцидальних настроїв є і позитивна сторона у Світлани. Вона вірить в ідеали та життєві цінності. Cвітлана не підтримує наркоманію, алкоголізм, хаотичні статеві стосунки і взагалі виступає за здоровий спосіб життя.--------------????????????????????это как? в 12 лет пить курить и. ..?????красиво загнули!!!

    мне кажется -это просто физически не возможно!

    что же касается парня, наверное понял что в жизни нужно что-то менять а не ходить как. ...

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.