Закохана баба Яга: епізод 8 в блозі Казки для дорослих · від Лілія Демидюк · додано 31.05.2011 22:36

З таких екзотичних спогадів Ягу повернув до реальності чийсь дуже знайомий голос:
– О, привіт, Ягуся! Ти що тут робиш? Медитуєш перед стовпом? – іронічно промовив давній знайомий.
– Привіт! Я от думала, що це оголошення про кицьку, бо якраз шукаю пару для свого кота, а то виявляється інше… Здалеку не розгледіла, – з легкою усмішкою викрутилась Яга. Говорити правду, про те, що вона шукає роботу оцьому типові їй не хотілось.

Змій Вогнедихальний стояв перед нею у лискучому костюмі з яскраво-рожевою модною краваткою і задоволеним виразом обличчя. Він майже не змінився за ті десять років, що вони не бачились, лише кругленьке черевце видавало його зрілий вік.


– Як твої справи? – вирішила спитати першою Яга, поки він не запитав про щось таке, що б їй не хотілось оповідати.
– О, мої – чудово! Невдовзі будемо приймати законопроект про приватизацію лісових угідь, тож усі лисиці і вовки повинні оформити договір оренди, бо інакше їх чекатиме примусове виселення з лісу.
– А кому буде належати ліс?
– Тому, хто вміє за ним доглядати! – самовпевнено відповів Змій, похитуючи усіма своїми хитрими головами.

Яга добре пам’ятала, як він колись за нею упадав, а потім намовляв захопити ліс, у якому жила її бабця, й вигідно його продати. Яга на це не наважувалась, бо ліс належав усім його мешканцям, тож пояснювала кавалеру, що його бізнес-план дуже нечесний, на що він їй тоді відповідав: «Ти не розумієш життя! Де ти бачила чесність і справедливість? Виживають сильніші й нахабніші, тож ти повинна бути такою!». Коли ж Яга категорично відмовилась підтримувати його плани, він назвав її непрактичною і зник з її життя. Зараз він стояв перед нею і діловито продовжував:
– Я коли починаю доповідь, то усі конкуренти мало під крісла не ховаються! Я хороший оратор, умію переконувати – як дихну один раз, то усі чахлики погоджуються голосувати за те, що мені треба, – на цім слові Змій Вогнедихальний розкотисто зареготав з усіх трьох горлянок, аж перехожі на вулицях спинились і злякано поглянули в його бік: чи бува пожежа не сталась. Яга трохи відступила убік, бо Змій дихнув на неї таким тютюново-горілчаним запахом, від якого їй запаморочилось у голові.

– А ти куди зараз намилилась? Можу тебе підвезти – я тут на сусідній вулиці авто припаркував, – натішившись своєю неперевершеністю промовив Змій.
– Дякую. Я тут неподалік домовилась про зустріч, тож мені недалеко йти, – збрехала Яга, щоби якось позбутись цього неприємного для неї товариства. Найбільше вона боялась, що цей успішний мен почне розпитувати про її справи, спершу пропонуватиме допомогу і сприяння на взаємовигідних умовах, а потім назве непрактичною, та й, може, ще якоюсь… Тож вона вирішила якнайшвидше зникнути у вузеньких вулицях міста.


Коли прийшла додому, їй було сумно. Мишка самотності сховалась під килимом від кота Модеста і чекала на свою господиню. Вона її дуже любила, тому з таким смаком встромляла свої гострі зубки у думки баби Яги. Робити дірки у чиїхось думках – то було улюблене заняття маленької пухнастої мишки…

Щоб трохи відволіктись Яга налила собі вишневої наливки й закусила чорним шоколадом. Кіт Модест розплющив одне око і глянув на господиню: «Нічого нового. Просто поганий настрій» – подумав він і з чистим сумлінням солодко заснув.

Продовження :)

Коментарі

  • Ліля Тєптяєва · 01.06.2011 08:27 · #

    ...і я люблю вишневу наливку, ще з студентських років...а от з мишками самотності не дружу – не компанія вони мені =)

    ...слухай, якби десь цей твір, ось так епізодами, друкувати в якійсь газеті чи журналі – було б суперово!

  • Лілія Демидюк · 01.06.2011 11:53 · #

    Поки ексклюзивний примірник тут :)

  • Юрій Мостовий · 01.06.2011 17:41 · #

    Аплодисменти :-)

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.