Закохана баба Яга: епізод 7 в блозі Казки для дорослих · від Лілія Демидюк · додано 04.05.2011 22:43

Виринувши з драматичних спогадів, Яга почала шукати в інтернеті оголошення від роботодавців. Вакансій за фахом не було, тож вона почала досліджувати ринок праці вздовж і впоперек. Найбільше оголошень було для людей з медичною освітою – їм обіцяли велику зарплату за умов неповної зайнятості. Яга спершу повірила у таке добро. Й уже хотіла пошкодувати, що не медик, але натрапила на аналогічне оголошення зі змалюванням красивих перспектив, адресатами якого були усі, хто має вищу освіту. Зателефонувала. Її записали на співбесіду. Вона хотіла дізнатися, яка специфіка роботи, але на тому кінці дроту сказали кілька загадкових фраз і повісили слухавку. Баба Яга замислилась і мимоволі зауважила, що номер телефону такий самий як в оголошеннях для медичних працівників. Що ж їм потрібно від інших? – думала вона. Невже шукають осіб для проведення дослідів? Їй стало трохи моторошно від такої думки, але водночас нестерпно цікаво. Тож наступного дня без вагань вона пішла за вказаною адресою.

Виявилось, що таких як вона, потенційних працівників, мабуть, сотня, усі терпеливо чекали, коли їх запросять на співбесіду. У Яги в голові промайнула думка, що та співбесіда триватиме до півночі, а може й до ранку за такої кількості бажаючих працювати. Та раптом усіх запросили до великого залу. Виглядало так, наче планується показ якоїсь вистави. На сцену вийшли двоє – дама у вогнистій атласній сукні та кавалер у фраку. Напевно, вони зараз почнуть танцювати, – подумала Яга, проте, на подив, вони почали говорити. З їхніх уст лунала якась довга й заплутана історія, але суть її зводилась до перетворення жаби у царівну. Присутнім пропонувалося запам’ятати цю історію й повторювати її усім, хто трапиться на шляху. На підкріплення впливу слів потрібно було пропонувати пігулки, які й сприятимуть поступовому перетворенню будь-якої жаби у прекрасну царівну. З впливом на чоловіків було важче, бо сюжету про перетворення жабія у царевича не було, відомо тільки, що Іванко-дурник одружився з царівною. Тож для вилову клієнтів-чоловіків пропонувався такий підхід: переконати їх, що уподобана ними особа жіночого роду (не згадувати про те, що вона жаба, бо цим можна все зіпсувати) перетвориться у справжню принцесу, коли вони для неї придбають ось такі пігулки, але щоби дія була очевиднішою, потрібно докупити ще ось такі краплі, а краплі доречно поєднувати з ось такими мазями, а вплив мазі підсилювати таблетками. Увесь такий подарунковий набір для коханої гарантовано розтопить її серце й вона, навіть із заплющеними очима, погодиться вийти заміж за того, хто з такою любов’ю подбав про її красу та здоров’я. За сюжетом казки, який брався за взірець, погодитись на купівлю чудодійних засобів мав саме Іванко-дурник. Як запевняли інструктори зі сцени – таких багато, просто їм не можна говорити, що вони дурники (бо цим усе зіпсуєш), а навпаки – варто переконувати їх у тому, що вони розумники, бо ж погодилися купити продукцію всесвітньо відомої фірми «Жабомишохвіст».


У Яги наростав внутрішній протест. Попри веселі голоси ведучих, пропозиція роботи виглядала детективно-сумно: ходити й чіплятися до живих створінь, поки вони не розсердяться й не пошлють на всі чотири сторони (в кращому випадку). Але тут ведучі наче вгадали думки Яги й почали давати рекомендації як поводитися з агресивними клієнтами – пропонувати заспокійливі чаї під назвами «Нірвана», «Дзен» і «Таємниця, вкрита сутінками». Остання фраза переконала Ягу вийти із залу. Вона уже не знала, чи іще жаба, чи перетворилась на царівну, але знала точно, що не така вона погана баба Яга – бувають гірші.

Бабою Яга себе відчула підмітаючи довжелезні коридори податкової адміністрації. Річ у тім, що відвідувачі цієї установи ставилися до її працівників з відвертою неприязню, майже так, як до представників пекла. Тож ні у чому не винна прибиральниця, яка сумлінно махає мітлою у вестибюлі видавалась їм злющою бабою Ягою, яка живе у лісі й наганяє на довколишні села і міста усілякі лиха.
Яга, трохи засмучена, поверталась додому. Раптом на стовпі побачила оголошення: «Робота для жінок за кордоном. Вік та зовнішній вигляд не мають значення». Це вже їй було знайоме. Вона колись спокусилася на таку пропозицію й таки поїхала за кордон на роботу доглядальниці. Потрапила у помешкання старезного троля. Будинок поріс мохом зовні, а з середини вкрився пліснявою. Сам господар був химерний та кострубатий, дуже прискіпливий і непередбачувано вредний. Дружина не витримала такого співмешканця і багато років тому померла. Діти порозбігалися хто куди, тільки надсилали на свята вітальні листівки та раз у місяць грошові перекази. Яга хотіла було теж втекти світ за очі, але куди ж – у неї був контракт на рік праці, тож довелося їй доглядати за вередливим тролем.

Він любив салат зі слимаків. Посилав Ягу в гори за живими слимаками. Вона їх приносила йому у паперовому пакеті й він навчав її як робити з них смачний (на його погляд) салат, або ж тушкувати їх у сметані чи томатному соусі. Яга любила і вміла готувати різні вигадливі страви, цьому її навчила бабуся, яка була відомою знахаркою. Тож Яга знала, як пекти оладки з цвітом акації, робити мед з квіток кульбаби, гарнір з коренів лопуха, запашний чай з квітів хризантеми. Але страви зі слимаків, павуків та саранчі видавались їй надто неприємними. Проте троль Жах Острахович наполягав, щоби вона готувала саме їх, бо вони продовжують життя, підтримують чоловічу потенцію та сприяють активній розумовій діяльності. Троль був настільки переконаний у бездоганності своїх харчових смаків, що дарував Язі, у знак своєї прихильності, солодощі – павуків, тараканів на паличці в шоколаді. Яга, приховуючи огиду, дякувала за подарунки й згодом потай їх викидала. Та на цьому доброта троля не завершувалась. Він майже ніколи не спав уночі, тож просив Ягу, щоби вона розповідала йому казки. Коли у нього від казок покращувався настрій він починав до Яги залицятись: казав, що чекав на неї усе життя, що нікого до неї не кохав, що хоче з нею одружитись і мати п’ятеро діточок. Після таких слів він намагався підвестися з ліжка і обійняти Ягу якомога міцніше. На щастя, він був дев’яностолітній і слобосилий, а доглядальниця не мала й тридцяти, тож вона спритно виривалась і тікала в іншу кімнату. Троль починав невдоволено бурмотіти, потім ридати, аж Язі ставало його шкода, але з досвіду вона вже знала, що ридання піде йому на користь – він знесилиться й засне.

Продовження :)

Коментарі

  • Лиля Бурдина · 06.05.2011 16:02 · #

    м..да, чего только не натерпишься пока найдёшь хорошую работу)))

  • Лілія Демидюк · 07.05.2011 17:07 · #

    деколи пошуки роботи стають схожими на подорожі Дантовими колами пекла, й успішно їх перейти можна лише з гумором :)

  • Володимир Яцун · 08.05.2011 15:13 · #

    Щасливі, мабуть, люди, що шукають роботу.... Коли знайдете, вам так вже не буде! Будете переносити по одному мішку - роботодавець буде думати про те, як би причепити ще одного, щоб за один раз вам переносити по 2 мішки! Якщо загнетесь - не страшно: охочих зайняти ваше місце багато!

  • Ліля Тєптяєва · 01.06.2011 08:55 · #

    Ваша правда, Володимире, хитрий роботодавець завжди шукає працівника, який би за одну зарплату виконував безліч роботи, і наявність великої кількості професій у робітника – тільки вітається...

    але є й приємні цікаві роботи, з розумними людяними роботодавцями, праця в яких приносить задоволення...

    я так розумію, в цій справі необхідна наявність основних чинників:

    1) розумний цілеспрямований працівник, який любить свою професію і працює по цій спеціальності із задоволенням

    2) розумний, що піклується добробутом і здоров'ям своїх працівників, роботодавець

    3) можливість росту і удосконалення працівника на цій роботі

    4) комфортні і безпечні умови праці

    може ще які чинники хто знає?

    пишіть – це цікаво!

  • Лілія Демидюк · 02.06.2011 01:07 · #

    гм... на які цікаві розмірковування моя казка надихає! ))))

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.