Закохана баба Яга: епізод 5 в блозі Казки для дорослих · від Лілія Демидюк · додано 20.04.2011 01:27


Яга справді від здивування мало не впала з крісла. Вона знала, що раніше лисиця зневажала їжаків, ладна була їх в ложці води втопити й з колючками з’їсти, і тут… тепер вона зрозуміла, чому він їй не довіряє, й чому вони не підходять один одному… Вона так перейнялась розповіддю подруги, що аж відчула раптовий голод, схопила блюдце з варенням й почала поспіхом його поглинати. Їй не давала спокою думка: як же ж допомогти лисиці? Вона й справді закохалась, якщо так побивається за їжаком, якого колись зневажала. Яга не могла нічого придумати, натомість її розібрала цікавість:
– А як так сталося, що ти у нього закохалась?
Лисиця замислилась, й через кілька хвилин відповіла:

– Та от і сама не знаю. Він мене якось розсердив: зробив мені на вулиці зауваження, що я папірці від цукерок викидаю не у смітник, а на бруківку. Ох, я ладна була зі злості йому всі голки вискубти! А він з такою гідністю і спокоєм відповідав на мої запальні репліки, що згодом я зрозуміла – він таки мав рацію: не годиться справжній леді папірці по вулицях розкидати, навіть якщо й смітник в іншому кінці міста… Я й досі не розумію як йому вдалося завоювати мою повагу. Через кілька днів, коли я поверталася додому з покупками, то повз мене проходили оті красені леопарди, лемури, та усякі інші туристи-емігранти, яких сюди понаїздило з усіх усюд, та й свої бобри траплялися, і лише він запропонував мені допомогу! Я, хоч мені було ніяково, погодилася, бо ж так хотілося, щоби хтось забрав від мене оті ненависні сумки! А він їх закинув на плечі й поніс, біля дверей мого дому чемно відкланявся, і навіть на чай не завітав, хоч я й запрошувала.
– То напевно він тебе справді боїться! – вставила свої п’ять копійок Яга.
– Мені в той момент здалося, що він просто дуже добре вихований і цілком безкорисний. Потім, увечері, коли я дивилася фільм «Заборонена любов», поринула у роздуми і дійшла до висновку, що у моєму житті були різні чоловіки, але жоден з них не був безкорисним.
Яга тільки злегка похитувала головою в знак того, що вона поділяє думку співрозмовниці.

Кіт Модест, який чув усю цю розмову, причаївшись за шторою на підвіконні, нашорошив вуха: такої сповіді від лисиці він не чекав. Виявляється, вона може когось поважати ще й роздумувати! Для Модеста це було відкриттям.

– Одного ранку, коли я уже кілька днів хворіла вдома ангіною, хтось постукав у мої двері. На порозі я побачила їжака. Він приніс великий кошик яблук і груш, й зі словами «Вам, панно лисичко, потрібні вітаміни» вручив його мені. Я хотіла було заперечити, але він відкланявся й швидко пішов, а мені аж сльози в очах застигли, бо мої залицяльники – білі вовки та пухнасті лемури тільки надсилали на пошту барвисті відкритки, від яких мені в той період було ні холодно, ні тепло.
Отак ми почали товаришувати. Виявилося, що мешкаємо ми неподалік одне від одного, тож часто разом ходили на роботу. Мої знайомі вовки-невдахи дуже дивувалися, що у мене такий компаньойн, але їжак мужньо настовбурчував голки і вони з повагою нас обминали.
– А як його звали? – зачарована оповіддю спитала Яга.
– Славко.
– Гарне ім’я.
– Я теж так думаю, – мрійливою інтонацією промовила Рита.
– А коли ж у вас почалися негаразди?
– Та негараздів наче й не було. Нам цікаво було спілкуватися і з часом
я зрозуміла, що не уявляю без нього свого життя. Одного разу я йому сказала, що він такий хороший, що мені хочеться його з’їсти. Він чомусь не зрадів з такого компліменту й кількома днями пізніше сказав мені, що я найпухнастіша у світі, але нам краще обмежити спілкування. Я хотіла було образитись і гонорово піти, але таки не змогла й натомість спитала, чому він так вирішив. Він пояснив, що хоч нам і цікаво разом, ми занадто різні й у нас не може бути спільного майбутнього. Я розуміла, що він у чомусь має рацію, але всі мої почуття заперечували це. Я мало не розплакалась і ледве стрималась, щоби не сказати йому щось погане. Ми розійшлись мирно і це було вперше в моєму житті, бо як правило мої колишні залицяльники стають моїми ворогами, а він таки залишився другом.
– Звідки знаєш?
– Я інколи знаходжу біля своїх дверей яблука та груші, і в них є сліди від його голочок… – на цім слові лисиця не витримала й заплакала.



Кіт Модест потай визирнув з-за штори – він навіть уявити не міг, що таке хитре створіння може плакати. Він дивився на лисицю і йому було її дуже шкода. Водночас, він трохи заздрив їжакові, бо й сам колись був закоханий у лисицю, але зваживши на її самовпевненість та самозакоханість, вирішив у цьому не зізнаватись. От якби лисиця так за ним, котом Модестом, побивалась, – він би був на сьомому небі від щастя…

Яга зрозуміла, що зараз по підлозі потечуть солоні струмки й почала поспіхом готувати гості заспокійливий чай з м’яти та меліси. Її настільки зворушила розповідь подруги, що вона й слова не могла промовити. Врешті, напоївши Риту чаєм, Яга лагідно й обережно промовила:
– Я чула, в таких ситуаціх допомагає написання віршів… Може спробуєш? Ти ж у нас така творча!
Лисиця тільки глипнула на Ягу й нічого не відповіла. А що ж їй було казати? Вона уже списала три товстих зошити, але полегшення не приходило, вона думала відволіктися, відновивши давнє захоплення живописом, але на полотні з’являлися лише портрети Славка і малі їжаченята, пухнасті й зовсім не колючі.


Врешті, наче для годиться, Рита спитала подругу:
– А у тебе що нового?
– Та у мене нічого… – тихо відповіла Яга, сама не знаючи, що краще: чи так як у неї, чи так як у Рити…

Коли гостя попрощалася з господинею й попрямувала до дверей кіт Модест, уже не ховаючись, визирнув з-за штори, щоби подивитись їй у слід, і ще раз переконався, що лисиця таки справді найпухнастіша у світі й що у нікого, навіть у найвродливішої кицьки, він не бачив такого пухнастого хвоста. Ця думка його навіть трохи роздратувала і він мало не зачепив зі злості пазурями штору, але вчасно схаменувся, подумавши, що штора ні в чому не винна, та й баба такої шкоди просто так не вибачила б, а посадила б його на ненависну дієту, наслідки якої могли б погано вплинути на пухнастість його власного хвоста.

Продовження :)

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.