Закохана баба Яга: епізод 4 в блозі Казки для дорослих · від Лілія Демидюк · додано 18.04.2011 02:26

Бабину задуму перервало шкряботіння у двері. Якийсь несміливий гість напрошувався до хати. Яга відчинила двері й побачила свою товаришку і колишню сусідку лисицю Риту.

– Привіт! Заходь! – гостинно промовила Яга. Вона одразу помітила меланхолійний настрій лисиці, але вирішила цього не виявляти – хай краще гостя сама розповість.
– Як твої справи, подружко? – спитала Рита.
– Та наче нормально, – лаконічно відповіла Яга, передбачаючи, що лисиця завітала до неї з якимось іншим наміром, аніж просто дізнатись як поживає давня знайома.
– А у мене одні драматичні пригоди!
- Хто б сумнівався! – з грайливою іронією сказала Яга, готуючи запашний чай з лісових трав та накладаючи у блюдця вишневого варення. Їй не хотілося солодкого, але заради гості вона вирішила свої шлункові болі приховати.

Дві подруги вмостилися у м’яких фотелях і лисиця лірично розпочала:
– Ой, сестричко, я закохалася!
Яга злегка усміхнулася: вона з досвіду знала, що далі буде цікава історія.
– І в кого на цей раз?
– Ти не повіриш! Наша зустріч була настільки дивною! Коли б мені сказали пів року тому, що я у нього закохаюсь, то я б, напевно, луснула від сміху! А тепер… він такий милий, незвичайний!
– І чим він так відрізняється від попередніх, обдурених тобою вовків? – знову ж таки злегка іронічно спитала господиня.
– Та куди вовкам до нього! Вони злющі, худі й не мають почуття гумору! Все за них облаштуй, в усьому допоможи, а вони ще й невдячні потім!
– Отже він – не вовк? – Яга вирішила вивідати особу лисиччиного муза навідними питаннями, бо ж на пряме закохана подружка так не відповіла.
– Звісно що ні! Нарешті мені трапився добрий і надійний мужчина!
– Я рада за тебе.
– Та що там радіти! Ми не можемо бути разом! У нас стільки перешкод!
Яга зацікавлено подивилась на співнозмовницю. Вона знала Риту як прихильницю гламурних романтичних сюжетів, тож, вочевидь, один із таких сюжетів вона зараз почує, – не треба буде телевізор вмикати, щоби дивитись сентиментальні мелодрами, – варто тільки вислухати подружку.
– І які ж у вас перешкоди?
– Та… ми просто не можемо бути разом… – скривившись наче до плачу промовила лисиця.
– Чому? Він занадто старий чи занадто молодий?
– Ми просто не підходимо один одному…
– Як це? Ти ж казала він такий хороший…
– Так, хороший, але мені не до пари…
– Трапився нарешті надійний мужчина і тобі не до пари! Як таке може бути?
– Ми надто різні…
– То будете доповнювати один одного!
– Але що про нас подумає суспільство?
Яга здивовано підняла брови і запитально подивилась на подругу: відколи лисицю почала цікавити думка оточуючих? Дійсно закохалась, бо інакше такі дивні зміни пояснити важко…
– Яка різниця, що про вас будуть думати? Головне, щоби вам разом було добре, – сказала Яга наче подрузі, але таки більше собі самій. Вона подумала, що не робила б собі проблем з суспільної думки, зрештою, про неї й так ніколи добре не думали.
– Та воно правда, але… він набагато нижчий за мене ростом…
– Теж мені проблема! Будете як та італійська парочка, що солодкими голосами співає фелічіта, ліберта і так далі.
– Та парочка вже давно розлучилась! – вигукнула лисиця.
Яга зніяковіла, побачивши, що її втішальний приклад виявився недоречним. Вона не знала, що сказати. Але подружка, хвилину помовчавши, продовжила:
– Та й не тільки у зрості справа… він мене боїться, каже, що я хитра…
– Чоловіки часто бояться красивих і розумних жінок! – вирішила втішити подругу Яга.
– Тут не в цьому справа. Він каже, що сумнівається чи мені можна довіряти. Я йому подобаюсь, він це визнає, але якось сказав, що у нас немає майбутнього, після цього замкнувся в собі й почав мене уникати…
– То переконай його у протилежному!
– Я не знаю як це зробити. От прийшла до тебе, може ти щось порадиш.

Яга мало не підскочила: вона має щось порадити! Щоправда, до неї деколи звертаються сови та кажани за порадами, але в любовних справах у неї в самої успішного досвіду нема. Яга замислилась – їй не хотілось розчаровувати подругу.
– А може знайди собі когось іншого? Там де ти працюєш, у модельному агенстві, немає привабливого мужчини?
– Та вони усі привабливі, але яка з них користь – довгоногі кенгуру й зайці самозакохані! – з роздратуванням сказала лисиця.
– Гм… складна ситуація… – промимрила господиня дому, помітивши, що чай уже прохолов неторкнутий. І тут вона пригадала питання, з якого й розпочинала цю розмову:
– А хто ж він?
– Ти будеш сміятися – їжак, – відповіла гостя.
Яга справді від здивування мало не впала з крісла. Вона знала, що раніше лисиця зневажала їжаків, ладна була їх в ложці води втопити й з колючками з’їсти, і тут… тепер вона зрозуміла, чому він їй не довіряє, й чому вони не підходять один одному… Вона так перейнялась розповіддю подруги, що аж відчула раптовий голод, схопила блюдце з варенням й почала поспіхом його поглинати. Їй не давала спокою думка: як же ж допомогти лисиці? Вона й справді закохалась, якщо так побивається за їжаком, якого колись зневажала. Яга не могла нічого придумати, натомість її розібрала цікавість:
– А як так сталося, що ти у нього закохалась?

Продовження :)

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.