Закохана баба Яга: епізод 12 в блозі Казки для дорослих · від Лілія Демидюк · додано 22.11.2012 01:28


Кіт Модест довго не міг вийти з дива, побачивши свою господиню. Не те, щоб він її не впізнав – він відчував її по запаху і ні з ким іншим не сплутав би, але довго ламав голову над тим, які то чудодійні зілля десь у лісі відкопала Яга й приготувала з них напій, щоби перетворитись на таку леді. Так-так, це слово він колись чув із телевізора в той час як на екрані показували граційних панянок, і тепер… кращого слова, яким би можна було описати перетворення Яги він не знаходив. Він зосереджено підгорнув під себе лапи, обгорнувся хвостом, настовбурчив вуха і нахмурив брови: він колись чув, що баби яги з роду в рід володіють умінням робити чари, може це його господиня так себе зачарувала? Кіт з-під лоба спостерігав за господинею – чи, бува, немає чогось дивного у її поведінці. Наче нічого, тільки неприродно довго дивиться у дзеркало, оглядає себе з різних боків, щось наспівує, пританцьовує… і на нього не звертає жодної уваги. Для того, щоби господиня нарешті згадала про його існування, Модест і собі підійшов до дзеркала, потерся до ніг Яги.

– Привіт, Малий! – весело і лагідно сказала вона.
Кіт здивовано підвів на неї погляд – таке звертання він чув у далекому дитинстві, але Яга знову розлядала себе у дзеркалі, тож його великого запитального здивування не помітила. Модест і собі втупився у дзеркало. Сіре довгошерсте зеленооке створіння дивилося звідти на нього.

«А я симпатичний!» – подумав кіт і, задерши хвоста догори, гордо попрямував до свого улюбленого підвіконня. Там йому ніхто не заважав мріяти, а також потайки спостерігати за усім, що відбувається за вікном і, водночас, знати усе, що відбувається в хаті. Зі своїх спостережень він робив висновки, які збирався використати для розробки стратегії свого хитрого плану. А план цей полягав у тому, як стати незалежним від Яги, але так, щоби вона цього не помітила, тобто продовжувала його годувати і чесати щосуботи його густу шерсть, лише перестала зачиняти його вдома й коли він намагається утекти через кватирку – кричати: «А куди тебе вже понесло невдячний котище!».

Яга була дуже акуратною в господарстві, дбала про чистоту помешкання й з особливою прискіпливістю пильнувала щоби в кота не було бліх. Іноді вона навіть влаштовувала йому купання й мила спеціальним пахучим пінистим шампунем, але цю процедуру кіт згадував як передвістя кінця світу. Він з усіх сил намагався вирватись, пронизливо нявчав і пробував дряпатись, але господиня була послідовною і невблаганною, – занурювала його у воду й ретельно намилювала. Здавалось йому, що він не воскресне після утоплення, але щоразу залишався живим – Яга обгортала його рушником й клала між подушками на дивані. Спершу він приголомшено лежав і думав про те, скільки йому ще залишилося жити, потім виплутувався з рушника і прямував до дзеркала. Побачивши себе мокрого і нещасного, він починав думати, що краще було втопитися, аніж тепер жити таким страхіттячком. Яга вчасно помічала його страждання й ще раз витирала рушником, невдовзі шерсть висихала і кіт Модест виходив з депресії – вчиняти самогубство йому вже не хотілося і думати про кінець світу теж. Він починав шкодувати, що нікому оцінити його привабливу пухнастість й повертався до розробки свого хитрого плану – як непомітно, але водночас незалежно, з усіма соціальними гарантіями (харчуванням та доглядом) здійснити вилазку у ліс, а там і у місто, де має бути багато гарних кицьок.

Визирнувши з-за штори кіт побачив, що зараз зручний момент аби втілити свій план у дійсність – Яга була з головою у шафі, викидала з неї різні сукні та шалі, бігала до дзеркала їх примірювати, деякі сердито кидала на підлогу, у деяких задоволено крутилась на одній нозі і щось наспівувала.
Модест вистрибнув через відчинену кватирку і опинився у передвечірньому лісі. Передчуття пригод розтікалося по його тілу, проникало в кожну шерстинку і зараз він уявляв себе затятим ловеласом. Але, на жаль, кицьки у сутінках не гуляють. Принаймні білі, такі яких він любить. Тож веселий настій кота неухильно тікав від нього, даремно він намагався його наздогнати, бігаючи стежками лісу – так нікого й не знайшов. Звісно, він бачив багатьох білок, їжаків, синиць, але вони його не цікавили, бо ж він був доглянутим, ситим, елітним котом, який шукав кому запропонувати свою пухнасту лапу і хитре серце.
Аж тут… він побачив найпухнастіший у світі хвіст… Лисиця поверталася додому і її граційні лапки обтяжували пакунки з харчами, які вона придбала у лісовому супермаркеті.

– Давайте, я вам допоможу! – Модест миттю опинився біля Рити у всій своїй галантності.
– Гаразд, – усміхнулась лисиця, – можна й на «ти»…
Взявши пакунки, Модест одразу пошкодував, що звалив на себе цей непосильний тягар, але втішав себе тим, що Ритина величноруда пухнастість цього варта. Тож він йшов, прикидаючись, що йому зовсім не важко, та ще й намагався жартувати й непомітно торкатись своїм пухнастим хвостом її ще пухнастішого хвоста.

Продовження :)

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.