Закохана баба Яга: епізод 11 в блозі Казки для дорослих · від Лілія Демидюк · додано 11.11.2012 16:12

Усі наступні дні Яга таки справді майже літала – ходила ледь торкаючись землі. Щовечора сідала перед кольоровим екраном і замріяно до нього усміхалась, а кота Модеста називала не інакше як «друже мій пухнастий». Модест з посиленою увагою спостерігав за поведінкою господині – він уже звик до усякого, але такого ще не бачив. Оскільки майже увесь час кіт був поряд, то мишка самотності боялась підходити до баби і потай викрадала у кота шматочки сала. Але зайнятий спостереженням за господинею кіт цього не помічав.

«Моя люба красуне! Сьогодні я написав вірш і хочу його тобі присвятити» – писав Омелян і серце Яги розтоплювалось, наче морозиво. «Я хочу для тебе писати щодня по віршу, щоб ти не позбавила мене своєї прихильності» – солодке морозиво ніжності стікало пальцями Яги, вона лагідно торкалась пухнастої шерсті Модеста і йому здавалось, що він увесь политий ванільним морозивом. Від задоволення він починав муркати і вдячно гріти коліна господині.
Яга усміхалась до екрану та врешті нервово напружилась і зігнала кота з колін. Вона спантеличено і зосереджено дивилась у кольоровий прямокутник, а Модест ніяк не міг втямити, чому господиня повелася з ним так нечемно.

«Нам потрібно зустрітись. Я хочу побачити свою красуню». Яга ходила по кімнаті і не могла знайти собі місця. Він хоче побачитись! Але ж… він звик бачити на фото зовсім інший образ! Що вона йому скаже про свою зовнішність? Вплив радіації? Автокатастрофа? Яга не могла знайти відповіді на це питання і вирішила раптово прикинутись хворою.
«На жаль, найближчим часом не вийде спланувати зустріч – я несподівано захворіла. Нічого серйозного, але для зустрічі, то перешкода…» – писала Яга.
«Ох, моя крихітко! Я не можу бути осторонь у важку для тебе хвилину! Я принесу тобі ліки і корисні фрукти!» – відповідав Омелян.
Яга знесилено упала на диван – і що їй робити? Він такий добрий, а вона його стільки часу обманювала… Язі стало так шкода тої віртуальної казки, яка ось-ось могла завершитись.
Зібравши сили вона відписала: «Дякую, що про мене турбуєшся, але у мене грип, боюсь, ти можеш заразитися».
«О ні!Мені не страшні жодні віруси і бактерії!».
Красивий мужчина з інтернету наполягав на зустрічі. Тішитись би, а Яга мало не плакала. Що ж таке придумати, щоби відтягнути час? З ким порадитись? І тут Яга згадала про лисицю Риту – хитрунку у справах сердечних і вирішила завтра до неї неодмінно навідатись.
«Це дуже важлива подія у моєму житті – побачити тебе» – писала Яга, – «тому я мушу до неї підготуватись, тож дай мені кілька днів».
«Гаразд, моя мила. Я чекатиму нашої зустрічі з надією і нетерпінням» – написав романтичний інтернетний залицяльник.

Наступного дня Яга, навіть не поснідавши, лише перехопивши шматочок хліба з медом, побігла на роботу. Моторно і вправно попідмітавши усі коридори Податкової адміністрації, зі швидкістю метеорита помчала до модельної агенції, у якій працювала її подруга Рита.
Хитрунка виглядала наздвичайно красивою, новий синій з оздобою костюм підкреслював пишноту їх форм, а очі сяяли привітністю. «На нещасливо закохану не схожа» – подумала Яга і спитала:
– То як у тебе – все налагодилось з тим їжачком?
Лисиця здивовано повела бровами, а тоді промовила з легкою усмішкою:
– Ох, ні… Та скільки можна було побиватись? Я зрозуміла, що себе люблю більше за усіх їжачків разом узятих!
«Цікава думка» – промайнуло в голові у Яги.., вона ніколи не замислювалась про любов до себе самої, і раптом зрозуміла, що варто було б…
– А як твої справи? – запитання Рити спонукало гостю відкласти свої роздуми на інший час.
– Та у мене… хотіла з тобою порадитись…
– Що ж гаразд, – по-діловому сказала подруга і запросила Ягу до затишної кімнатки, де працівники полюбляли влаштовувати чаювання. – Розповідай, що там у тебе…
Коли Яга завершила оповідь, Рита замислилась, а потім з натхненням сказала:
– Що там у тебе на фото? Білі кучері і рум’яні щічки? То ми їх тобі зробимо! Волосся можна пофарбувати і вкласти, а макіяж робить дива…
– Я не хочу фарбувати волосся, мені подобається мій колір, а щодо макіяжу… не знаю, я ніколи його не робила…
– Для цього у нас і є салон краси, щоби робити з твоєю зовнішністю те, чого ти ніколи не робила. Для тебе як для подруги усі послуги зробимо за знижкою!
Яга спершу була приголомшена такою кількістю нової інформації, а потім погодилась – все одно їй втрачати нічого.

Замріяний хамелеон зробив їй кілька фото, а тоді розпочав комп’ютерний підбір зачіски та макіяжу. Дивлячись на картинку з екрану, Яга сприймала її як результат творчих здібностей та фантазій модельєра-візажиста, але зовсім не як щось хоч трохи пов’язане з її зовнішністю.

Опісля Ягу запросили до ще однієї кімнати, де її розпарили, розмасажували, чимось пощипали, так що вона голосно похихикувала, потім у наступній кімнаті їй болісно видаляли волосся на ногах, вищипували брови, врешті у черговій кімнаті, (Яга уже думала, що це не скінчиться ніколи), їй робили зачіску, макіяж і манікюр.

Коли відвідувачка побачила рахунок за усі послуги, то мало не втратила свідомість, але вчасто з’явилась подруга-лисичка:
– Я тобі можу позичити! Віддаси, коли зможеш, – ласкаво і протяжно промовила вона.
І тут Ягу привели до великого дзеркала, тобто вона лише згодом зрозуміла, що то дзеркало – спершу подумала рекламна картина цього закладу, у люстрі перед нею стояла вишукана панна з великими карими очима, тонкими бровами, елегантною зачіскою та граційними рухами (рухатись якось інакше, маючи таку зовнішність якось навіть не випадало). Зрозумівши, що у дзеркалі відображається таки вона, Яга довго не могла прийти до тями. Зовсім недавно – кілька годин тому – вона була бабою Ягою, але тепер слово «баба» можна було відкласти на пів століття уперед, а поки не мине п’ятдесят років про нього й не згадувати.

Продовження

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.