Габрієла Шапіро: "Мені шкода тих, хто залишився в Україні" в блозі Барви, звуки та смаки життя... · від Лілія Демидюк · додано 14.09.2011 16:38

Нещодавно я мала нагоду поспілкуватися зі своєю давньою знайомою, філологом-славістом, молодою письменницею Ксенею Шапіро. Тепер вона мешкає в Ізраїлі, навіть змінила ім'я на Габрієла, яке колись було її літературним псевдонімом. Я вирішила поставити їй кілька запитань на популярну для українців тему еміграції.

Габрієло, що спонукало тебе переїхати жити до Ізраїлю?

Переїхати до Ізраїлю мене спонукало в першу чергу важке матеріальне становище. Ми жили п’ятеро у двокімнатній квартирі, навіть про те, щоби винаймати житло, не могло бути й мови. Тим більше коли в мене з’явився син, я зрозуміла, що мені доведеться постійно пояснювати йому, що в нас немає грошей. А я цього не хотіла.

Ти живеш в Ізраїлі уже рік. Тепер ти можеш озирнутися назад і порівняти своє життя в Україні та в Ізраїлі. Які позитивні моменти можеш відзначити на батьківщині та у країні, де зараз мешкаєш?

На Україні я почувала себе нереалізованою та неоціненною. Я праювала багато, але грошей не вистачало навіть на їжу. Не знаю про позитивні моменти, якщо чесно... єдине, за чим я сумую зараз, так це за єврейським товариством, в якому реалізовувала свій творчий потенціал.

Тут я також багато працюю, але я можу цим забезпечити все, що мені потрібно. Якщо я ставлю перед собою якусь мету, пов’язану з матеріальними благами, я знаю, що наполегливо працюючи та заощаджуючи гроші, я можу її досягнути, на Україні я не могла про це навіть мріяти.

За фахом ти філолог-славіст. Чи вдалося тобі застосувати свої професійні знання на батьківщині? Якщо ні, то з чим це, на твою думку пов’язано?

Свої професійні знання я не застосувала і мабуть вже не застосую, єдине, чим допомогла мені філологія – це тим, що мені було легше вивчити тут іврит. З чим це пов’язано, я не знаю, я думаю, що на Україні випускається багато спеціалістів, на яких немає попиту на ринку праці.

Які ти помічаєш відмінності у мисленні громадян України та громадян Ізраїлю?

Відмінностей у мисленні дуже багато, насамперед в Ізраїлі живуть поряд люди дуже різних нацональностей і культур, говорять різними мовами. Я вже звикла дивлячись на людину намагатися визначити, якою мовою вона говорить. Але найбільша відмінність в тому, що тут люди реально можуть задовільнити свої елементарні потреби і вони більш спокійні в цьому плані.

Чи не виникає бажання у тебе повернутися в Україну? Чи сумуєш за країною, у якій народилась і виросла?

Бажання повернутися на Україну в мене не виникає абсолютно, поки що навіть приїхати в гості. Там мені було дуже важко, я віддавала свій час і здоров’я за копійки, не могла реалізувати себе і отримати гідну винагороду за свою працю. Це дуже неприємно.

Що, на твою думку, має змінитися в Україні, щоби ти, а також тисячі інших емігрантів, повернулися на батьківщину?

Я не думаю, що в Україні може щось змінитися настільки, щоби я повернулася. Мені навпаки дуже шкода тих, хто там лишився, хто не має багатих батьків чи власного бізнесу.

Які ти бачиш для себе перспективи в Ізраїлі?

У Ізраїлі я збираюся закінчити курси косметолога і разом з двома подругами відкрити салон краси. Тут це досить-таки реально почати свій бізнес.

Ти писала прозу для дітей, була переможцем конкурсу «Золотий лелека», чи плануєш і надалі займатися літературною діяльністю і якою мовою писатимеш?

Якщо писатиму, то англійською сценарії для Голлівуду, це моя давня мрія, а оскільки тут всі народи перемішані, то будь-яка країна стає близькою.

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.