У нас завжди є вибір бути щасливим в блозі Барви, звуки та смаки життя... · від Лілія Демидюк · додано 05.10.2016 20:59

«Чим більше ти почуваєшся пригніченим нещастям, чим більше відчуваєш, що увесь світ валиться, а ти опинився у безвихідній ситуації, тим кращий момент почати сміятися. Не вважай мене диваком. Сміх від усього серця звільнить тебе, освіжить легені та голову. Впродовж кількох секунд ти зможеш по-іншому подивитися на себе, а цього тобі не здатні дати жодні ліки». Якщо ви читали попередню статтю із цієї рубрики, то ця думка зі книги «Сміятися від усього серця» вже не здається такою дивною. Все ж, вас можуть охоплювати сумніви. Справді, важко мати радісний настрій, коли довкола стільки проблем. Кажуть, що у таких ситуаціях доречно змінити своє ставлення до проблем, але щоб це зробити, потрібно мати внутрішню силу, а також ресурси оптимізму. Проте, якщо у вас цього немає, не поспішайте давати собі дозвіл на відсутність радості. Іноді буває легше залишатися сумною та стурбованою людиною, аніж докласти зусиль і повернути думки у напрямку до оптимізму. Якщо звідусіль атакують проблеми, то у вас все одно є вибір – бути сумним, чи все ж знаходити радість. Так, у будь-якій ситуації у кожного з нас є вибір як почуватися!

Людина не робот, скажете ви, а я відповім, що ви маєте рацію. Окрім численних відмінностей від роботів, у людей є ще одна дуже важлива риса: ми маємо свободу вибору. Тож можемо вибирати навіть власні стани та емоції! Так, на перший погляд це виглядає неможливим. Але Валеріо Альбісетті, чию книгу ми частково розглядали у попередній статті, випробував цей метод на собі. Тому до його порад можна дослухатися. Він стверджує, що нам потрібно навчитися полишати погані думки. Не вступати з ними у двобій, а просто йти у протилежний бік – до позитивних та радісних помислів. Чим більше ми думаємо про сумне, тим гірше ми почуваємося. І якщо починаємо спершу примушувати себе думати про хороше, то починаємо почуватися краще і згодом, думати про хороше нам стає легко і природно.

Йдеться не про те, щоби повністю усунути негативні переживання та емоції, це було б недоречним, бо кожен з нас має право сердитися чи переживати смуток. Але важливо не зануритись у ці переживання з головою і надовго. «Ти думаєш, що обраний стан душі відповідає твоїм відчуттям. Та це неправда. Ти думаєш, що не можеш нічого зробити, що ти надто втомлений, надто слабкий, щоб впоратися з власним негативізмом, та це неправда! Бо чи ти хочеш цього чи ні, твій негативізм – це один із станів душі, а людська істота може відчувати їх незмірну кількість».

Коли нахлинає смуток потрібно уважно придивитися до нього. Проаналізувати, чому він виникає. Буває смуток цілком виправданий – через відчуття втрати, або великої невдачі. Його потрібно пережити, перепливти як велике озеро. Але не залишитись у його хвилях на решту життя. Будь-яке озеро смутку чи навіть море має свій берег і ми маємо знайти в собі сили доплисти до нього. Наші думки можуть допомогти у цій нелегкій справі: «не завдяки іншим особам чи світові, який тебе оточує, ти стаєш щасливою людиною і смієшся від усього серця, а завдяки якості твоїх думок, тобто все залежить від того, чи вони є позитивними, чи ні».

Тож навіть коли нам дуже сумно, шукаймо радості. Бо саме це допоможе нам пережити складні обставини і вийти з життєвої кризи. Сміх та радість додають нам сил, а думка про те, що ми маємо вибір завжди надихає. Ми можемо обирати самі – чи будемо пригніченими, розчарованими зневіреними, чи, навпаки, будемо радіти новому дню та наповнювати свій розум позитивними думками.

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.

ОднокласникиМи в Однокласниках