Сміятися від усього серця в блозі Барви, звуки та смаки життя... · від Лілія Демидюк · додано 05.05.2016 23:21

Уявіть собі ситуацію, що вам довелося спілкуватися з людиною, якій нещодавно видалили злоякісну пухлину мозку. Що ви би їй сказали? Висловили співчуття? Дали деякі поради? А чи була б серед цих порад така: смійтеся від усього серця! Мабуть, ви гадаєте, що така порада була б безглуздою, або ж безпідставною. Та все ж…Валеріо Альбісетті, автор книги «Сміятися від усього серця» 17 років тому був саме такою людиною, якій видалили злоякісну пухлину. Він вважає, що живе досі саме завдяки звичці мати глибинну радість. На його думку радість – це стан серця, який залежить лише від нас самих, а не від зовнішніх обставин і навіть у найскрутніших ситуаціях можна знайти причину, аби сміятися.

Валеріо Альбісетті радить виробити собі звичку сміятися: «Систематично вправляючись у сміхові від усього серця, по кілька секунд кожного дня, ти будуєш усередині себе підвалини щастя, які роблять тебе сильнішим та щасливішим. Це справа тренінгу, самодисципліни».

Така порада може видатися нам недоречною, нелогічною. Якщо немає причин сміятися – навіщо кривити душею? А якщо є чому радіти, то сміх виникає сам по собі, без тренінгу. Проте, зауважте, що йдеться про звичку. Звички ми рідко оцінюємо з погляду логіки. Якщо би так робили, то шкідливих звичок, мабуть, не було б узагалі. Тож чи не краще мати хороші звички, навіть якщо спершу вони здаються безглуздими?

Усі ми хочемо бути щасливими. Ми думаємо, що саме тоді зможемо щиро сміятися. Але автор книги стверджує, що усе може бути навпаки: «існує лише один шлях стати справді сильним – знайти всередині, а не ззовні, підвалини щастя. Сміючись від усього серця». Тож спершу ми сміємося, а потім почуваємось щасливими. Валеріо Альбісетті зауважує, що це вміння мають сильні люди, і кожен з нас може стати таким.

Зазначу, що автор не є прихильником так званої «американської усмішки». Він пише про сміх від усього серця, який можливий тоді, коли ми свідомо і наполегливо шукаємо того, що справді нас може порадувати. Коли ми не пропускаємо жодної нагоди порадіти навіть дрібницям, коли ми вчимось у складних ситуаціях знаходити позитивні сторони: «здатність сміятися від усього серця не залежать від навколишнього, а повʼязані лише зі здатністю всюди віднаходити зернятка радості». Навіщо нам це? Сміх може стати своєрідною психотерапією, допомогти успішно пережити ті ж таки складні обставини.

Валеріо Альбісетті вважає, що саме його хвороба спонукала здійснити свою мрію та втілити у життя своє покликання: писати книжки. Маючи великий психотерапевтичний досвід, йому є що сказати іншим, тож ці книги потрібні і користуються популярністю. Ви можете подумати, що зараз у житті цієї людини все чудово, тому можна сміятися скільки завгодно. Справа в тому, що після операції у Альбісетті залишився параліч обличчя і він не може усміхатися. Проте, він навчився сміятися від серця, тобто мати глибоку внутрішню радість. Ось що він пише: «Сміх, про який я говорю у цій книжці, повинен бути спонтанним, щоби виглядати справжнім. Він повинен народжуватися у серці: після кумедної сцени, яку ви помітили під час покупок, через особливий вираз особи, що сидить поруч у купе потяга або у метро, або ж через незвичайні пустощі, які полюбляють діти… Треба завжди жити так, щоб у глибині серця не втрачати таку веселість, мішанку здивування, спонтанності, подиву, невинності, веселості, самоіронії. Саме про це я прошу Бога – щоб я міг померти, сміючись від усього серця».

Ми знаємо, що Ісус Христос порадив своїм учням: «будьте, як діти». Справді, діти уміють легко радіти та відволікатися від своїх негараздів. Схоже, що нам варто розбудити у собі цю дитячу здатність. Вона нам допоможе у нелегкому дорослому житті знаходити радість.

Коментарі

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.