Чи можна керувати емоціями? в блозі Барви, звуки та смаки життя... · від Лілія Демидюк · додано 24.05.2015 15:43

Можна знати, що потрібно відповісти співрозмовнику в тій чи іншій ситуації, як бути уважним до інших, як вирішувати конфліктні ситуації. Можна навіть розповідати іншим про це. Але інколи… знання стають недієвими, бо верх беруть емоції. І тоді те, що людина говорить, зовсім не збігається зі знаннями про спілкування, які, здавалось би, безліч разів обдумані та перевірені на практиці у спокійних ситуаціях.

Переживати емоції та виражати їх – це необхідна складова психологічного здоров’я людини. Окрім того, ця здатність може стати великим джерелом радості, бо ж сприймати світ без емоцій те саме, що розрізняти кольори у темній кімнаті. Емоції додають барв життю, але й можуть спричинити проблеми, якщо не вміти їх правильно виражати. Одразу хочу застерегти – приховувати свої почуття шкідливо для фізичного та психічного здоров’я. Водночас, не варто думати що вони – стихійне лихо, яке не піддається керуванню.

Автор книги «Соціальна психологія: тренінг міжособистісного спілкування» психолог Девід В. Джонсон розповідає про те як виникають почуття. Цей процес має кілька стадій:

1. Ви збираєте інформацію про те, що відбувається довкола вас за допомогою п’яти відчуттів – зору, слуху, дотику, смаку, запаху.
2. Ви вирішуєте, що означає для вас інформація, яку отримують ваші органи чуття, інтерпретуючи її зміст.
3. На підставі вашої інтерпретації виникають почуття.
4. Ви вирішуєте як виразити свої почуття.
5. Виражаєте свої почуття.

Як бачите, процес виникнення та вираження почуттів містить раціональну та вольову складову – ви вирішуєте, якими будуть ваші почуття. Щоправда, це відбувається настільки швидко, що здається наче ніякої влади над цим процесом у вас немає. Насправді інтерпретація змісту інформації та спосіб вираження почуттів залежить від усталеної схеми реагування, яка закладена ще у дитинстві. Механізм реагування доведений до автоматизму і нам здається, що ми ним не керуємо.

На думку Девіда В. Джонсона: «Інформація нейтральна. Ви самі вирішуєте, що вона означає. Інтерпретації ваші, вони містяться всередині вас. Їх немає в поведінці іншої особи та подіях, які відбуваються у вашому житті. Різні люди, наприклад, інтерпретують одну й ту ж чуттєву інформацію абсолютно по-різному». Справді, почувши ваш підвищений тон розмови, хтось подумає, що ви розгнівались, хтось – що ви нервуєте, інший сприйме, що ви у безвиході, будуть і такі, що вважатимуть вас невихованими. Залежно від їхнього розуміння вашої реакції, вони формуватимуть свою емоційну відповідь вам.

Те, якою буде інтерпретація інформації залежить від трьох факторів:
1. Інформації, яку ви отримали через свої органи чуття.
2. Того, що на вашу думку є причиною вчинків іншої людини.
3. Ваших припущень про те, що є добре і що погано.

Уявіть ситуацію: хтось боляче наступив вам на ногу. Ви відчуваєте біль, але подальша реакція залежить від ваших переконань. Якщо ви вважаєте, що люди здебільшого підлі істоти, то потрактуєте так, що незнайомець зумисно наступив вам на ногу і почнете голосно сваритися. Якщо ж ви думаєте, що люди миролюбні створіння, то ситуацію сприймете як випадкову і будете готові вибачити. Звісно, це все відбуватиметься у якісь долі секунди, бо спосіб трактування інформації здійснюється за певними шаблонами, які зберігає наша підсвідомість. Відповідно, якщо ми маємо переконання про те, що люди загалом невдячні і недоброзичливі, то воно буде виявлятися у наших емоційних реакціях всюди – вдома, на роботі, у громадських місцях. Людина цілісна і подвійні реакції, якщо й можливі, то тільки на шкоду самій людині.

Тож першим кроком у роботі над почуттями є робота над переконаннями. Звісно, переконання не виникли безпідставно і аби вважати, що люди добрі чи злі, людина мусить мати відповідний досвід, який наштовхнув її на такі висновки (вони можуть бути неусвідомлені). Але світ багатогранний і як уже згадувалось вище – інформація нейтральна. Варто у вільний час виконувати вправи з переконаннями. Спостерігаючи якусь подію, явище та аналізувати свої почуття, вголос промовляти собі інтерпретацію цієї події. Потім спробувати потлумачити ситуацію по-іншому, бажано з протилежного погляду. Це корисно не тільки тоді, коли ви бачите світ у похмурих барвах, а й тоді, коли бачите його крізь рожеві окуляри (це рідкісне явище, але все ж). На початках ваші емоції від зміни інтерпретації не будуть змінюватися. Але ви навчитесь різних інтерпретацій. Наступним кроком буде випередження інтерпретації – спробуйте замість звичної для вас інтерпретації підставити іншу, незвичну і позитивну. Ваше бачення події зміниться, зміняться і почуття, які вона у вас викликає.

Якщо вам трапився сварливий, конфліктний співрозмовник, то можна спробувати увійти в положення тієї людини. Чому вона така? Бо у неї є переконання, що всі до неї байдужі, усі хочуть завдати їй шкоди. Зрозуміло, що ви її не перевиховаєте. Але своєю поведінкою поступово можете спростовувати її неправильні переконання, налагодивши спершу свої.

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.