Чи можна виміряти своє щастя? Майстер-клас Віктора Гречановського в блозі Барви, звуки та смаки життя... · від Лілія Демидюк · додано 21.04.2012 23:51

Відповісти на питання «як бути щасливим?» буває дуже важко, іноді й неможливо, бо думаючи про щастя кожен має свій список вимог, але у більшості випадків у цьому списку є пункт «особисте». Що таке особисте? – те, що належить мені? Чи, може, те, що дуже інтимне? Чи те, без чого не можливо жити? Мабуть, правильно відповісти можна так: це те, без чого жити буде дуже некомфортно. У назві майстер-класу Віктора Грановського «Особисте: близькість, довіра, щастя. Що це для Вас?», окрім запитання, є відповідь – особисте складається з близьких стосунків з людьми, довіри до них та відчуття щастя. Майстер-клас, який відбувся 19 квітня 2012 року у Львові з ініціативи Майстерні відносин Віктора Гречановського та Навчально-наукової лабораторії ЛНУ ім. І. Франка, дав змогу присутнім проаналізувати рівень близькості, довіри та щастя у своєму житті.


Гештальт-терапевт, психотерапевт, кандидат медичних наук В.Гречановський запропонував кожному з присутніх намалювати діагностичну схему, яка виявляє рівень близькості, довіри та щастя на різних етапах життя. Важливо, що без близькості та довіри людина не може почуватися щасливою. У системі координат, горизонтальна вісь якої – час, а вертикальна – емоції, кожен зображував свою оцінку динаміки особистого життя. Кожна зі складових особистої сфери – близькість, довіра, щастя, позначалась іншим кольором, який кожен з присутніх на майстер-класі обирав сам. (Згодом виявиться, що цей вибір не випадковий). Після такої самодіагностики відбувалось обговорення графіків, яке виявило певні закономірності. Як правило, рівень близькості та довіри критично падає у молодшому шкільному віці, і піднімається у старших класах, коли людина уже вчиться обирати серед кола знайомих тих, кому можна довіряти. Часто різку зміну рівнів близькості, довіри, щастя (як підйом, так і падіння) спричиняють зміни у житті – переїзд в інше місто, закінчення школи, вступ до ВУЗу, одруження, розлучення і т.п. Зазвичай, рівень довіри падає тоді, коли людина пережила якесь розчарування, але буває й так, що причиною падіння рівня довіри є розширення кола спілкування, або ж територіальна віддаленість від родини. Хтось із присутніх сказав, що «з віком рівень довіри падає», тож дитинство часто сприймається як перід найбільшого рівня близькості, довіри та щастя, як сказала одна з присутніх: «все, що я пам’ятаю з дитинства, це те як мене возили у візочку і мені це подобалось. Це була і близькість, і довіра, і щастя».


Згодом, ті ж самі графіки, присутні мали змогу обговорити в малих групах по 3 особи. Цікаво, що групи формувалися нестандартно і, водночас, природно. Психолог запропонував присутнім підходити один до одного та без слів уважно дивитися в очі, якщо виникає бажання, то обійнятись, або взятись за руки, відчути запах іншої людини.


Таким чином визначається саме та людина, якій можна довіряти. Сформовані за таким принципом групи могли обговорювати те, що у колі обговорити було занадто незручно – певні особисті моменти з життя. Ця вправа вчила довіряти людям та відчувати з ними близькість, і це, безперечно, викликало позитивні емоції.


Наступною вправою було створення малюнків близькості, довіри та щастя. Цікаво, що створювались вони спільно усіма членами з малої групи. Тож у кожної з груп вийшло по 3 малюнки – на одному – близькість, як уявляє її собі кожен з учасників, на інших – довіра та щастя. Малюнки створювались тими кольорами, які кожен з учасників обрав для діаграми рівнів близькості, довіри та щастя. Окрім того, В.Гречановський порадив кожному записати свої асоціації стосовно обраних кольорів, а на малюнках зобразити саме ті асоціативні образи. Тож вийшло дуже цікаво.


Презентація малюнків, коли кожен мав змогу розповісти що і чому він зобразив, викликала багато роздумів. Мабуть, саме це й було задумом гештальт-терапевта, бо ж він сказав: «відповідь на питання, яке винесене у тему майстер класу, саме у ваших малюнках. Подумайте над ними». Час для роздумів у кожного свій – хтось буде роздумувати день, хтось місяць, до когось відповідь прийде начебто несподівано. Але, ділячись враженнями на завершення майстер-класу, кожен розповідав про певні зміни, які відчуває у собі. І ці зміни були позитивними.

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.