Кризи розвитку сім’ї в блозі Барви, звуки та смаки життя... · від Лілія Демидюк · додано 14.04.2012 00:28

Часто, коли у молодого подружжя виникають проблеми, це сприймається як послаблення любові, або й повне її зникнення. Звісно ж, як думати інакше, якщо двоє людей, що зовсім недавно тільки й мріяли про те, аби бути разом, знаходять безліч відмінностей у своїх бажаннях, цілях, поглядах. Їм здається, що вони стали чужими. Схожі відчуття можуть виникати й тоді, коли подружжя разом уже певний час, аж раптом… їхня єдність виглядає занадто ілюзорною. Справді. Це все тільки так виглядає, а за браком інформації люди можуть робити неправильні висновки. Тож усім, хто хоче одружитися я би порадила спершу дізнатися про кризи, які бувають майже у кожній сім’ї і свідчать зовсім не про те, що стосунки зайшли у глухий кут, а про те, що вони змінюються, виходять на новий етап розвитку, і часто це буває болісним процесом.
Мабуть, є багато психологічної літератури на тему сімейних криз, але я про них дізналась на психологічному семінарі «Психологія стосунків: взаємини у парі» студії «Сенс» (цей семінар відбувся 4 березня 2012 року, але подібні тематичні семінари там відбуваються регулярно). Тож хочу поділитись отриманими знаннями.


Психолог Мар’яна Франко розповіла, що гармонійні стосунки у подружжі мають 5 основних аспектів: фізичний, афективний, раціональний, соціальний, ідеологічний. Схематично це можна зобразити у вигляді зірки. Впродовж сімейного життя «випробовується на міцність» кожен із цих аспектів, і якщо виявиться, що він слабкий – сім’я може розпастися. Для міцної сім’ї необхідне гармонійне поєднання усіх аспектів, тоді кризи не страшні. Хоча, виявляється, оминути їх не можливо, але можливо успішно пройти з якнайменшою втратою емоційних сил. Важливо, що успішне подолання цих криз робить сім’ю міцнішою.


Перша криза виникає невдовзі після створення сім’ї, коли фактор сексуального притягання уже не є настільки сильним, щоби закрити очі на те, що дружина вміє готувати лише локшину та яєшню, або на те, що чоловік ніколи не виносить сміття. На цьому етапі відбувається пристосування характерів один до одного, узгодження різних побутових деталей, що часто залежить від отриманого досвіду у батьківських сім’ях. Якщо у сім’ї дружини батько мив посуд, то вона цього буде очікувати й від свого чоловіка, але в його сім’ї це завжди робила мама! Тож питання потребує обговорення та компромісного вирішення. Цікаво, що ця криза виникає навіть у тих пар, які довго жили разом до одруження, але тільки на цьому етапі відбувається визначення ролей у сім’ї. Ця криза навчає двох людей домовлятися, прислухатися один до одного та узгоджуватися, тож за умов успішного подолання вона має позитивний вплив.

Друга криза виникає здебільшого на третьому році сімейного життя. Це криза почуттів, пов’язана з появою дитини – в такій ситуації чоловік відчуває брак уваги до себе, йому здається, що дружина цілком переключилася на дитину. Тут жінкам доречно якнайбільше залучати чоловіка до догляду за дитиною, таким чином у неї самої звільниться трохи часу, а чоловік зможе відчувати себе потрібним та незамінним. На цьому етапі подружжю важливо навчитися успішно розмовляти мовами любові один одного (див. про це детальніше «Вправи з уміння любити»), це їм суттєво допоможе у подальшому житті.

Третя криза настає після 5-7 років спільного життя. Її називають кризою інтересів, бо кожен з подружжя має свої зацікавлення та плани, які ніяк не пов’язані з інтересами його половинки. На цьому етапі важливо знайти спільні заняття цікаві для обох. Ця криза спонукає подружжя знайти спільні цілі для сім’ї й ще більше цінувати підтримку один одного.

Четверта криза виникає, коли є серйозний стаж сімейного життя – 14 років. Це період дорослішання дітей, у них свої інтереси, своє життя, вони уже менше проводять часу з батьками. Саме тоді можуть датися взнаки усі недомовки та образи, про які мовчалося заради дітей. Ця криза часто співпадає з кризою середнього віку, коли людина починає переоцінювати своє життя, аналізувати, що їй вдалося досягнути, а що ні. Великий ризик розлучення пояснюється тим, що людям хочеться розпочати усе з початку, їм здається, що тепер вони зможуть зробити кращий вибір у житті й зреалізувати те, що не встигли. Успішне подолання цієї кризи великою мірою залежить від позитивних результатів подолання попередніх криз. Важливо розуміти, що у час, коли діти дорослішають, батьки можуть присвятити більше часу кар’єрі й для цього зовсім не потрібно усе починати з початку. Варто поставитися один до одного з розумінням і перелаштуватися на дещо інше життя разом.

Здавалось би на цьому усі кризи мали б закінчитись. Але, мабуть, іноді ви чули про випадки розлучення людей пенсійного віку? Здавалось би – усе життя провели разом, тож чому тепер розлучаються? А тому, що їхній союз не витримав п’ятої кризи, яка виникає після 20-25 років спільного життя. Коли діти уже покинули сімейне гніздо, або ось-ось покинуть, перед кожним з подружжя постає питання – а для чого нам бути разом? Ця криза виявляє чи є ціль сім’ї, чи рішення бути разом було усвідомленим та обдуманим. Чи є у сім’ї щось міцніше за обов’язок виховання дітей. Якщо сім’я має міцне ідеологічне та духовне підґрунтя, то «синдром порожнього гнізда», яке покинули діти стає простором для приділення уваги та часу один одному. Саме тоді можна встигнути зробити все те, про мріяли, але не встигали здійснити раніше.

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.