Чи потрібна творчій молоді Спілка письменників? в блозі Літературне життя · від Лілія Демидюк · додано 06.12.2011 00:25

Такою була тема моєї розмови з Анною Малігон, яка зараз є наймолодшим членом правління Національної Спілки письменників України. Моя співрозмовниця належить до покоління поетів-двотисячників, переможець кількох літературних конкурсів, авторка збірки поезій «Дзвінок у двері», тож прагнення творчої молоді знає «з середини». Яка очікується співпраця НСПУ, опісля переобрання голови Спілки, з молодими письменниками – про це у нашій розмові.

З переобранням голови Національної спілки письменників України очікуються зміни у діяльності цієї організації. Зокрема у планах сприяння творчій молоді. Анно, чи можеш детальніше про це розповісти?

Зміни – очікуються. Але наскільки швидко й кардинально, сказати важко. Планується створення літературної агенції при НСПУ, проведення літературних заходів із залученням відомих письменників, авторські творчі вечори, підтримка письменників-початківців. Є кілька премій, куди автори можуть подавати свої дебютні збірки. Зокрема, премія Василя Симоненка. Готуються наради творчої молоді. Нещодавно була проведена акція для письменників та всіх бажаючих «літературний суботник»: молоді поети та прозаїки на чолі із Сергієм Пантюком та Віктором Барановим прибирали територію ірпінського БТП, читали вірші, спілкувались. Серед присутніх були поети Ярослав Гадзінський, Вано Крюгер, Оксамитка Блажевська, Катерина Матвєєва, Артем Захарченко, критик Ярослав Карпець та інші не менш яскраві особистості. Такого типу читання в БТП відбулися вперше, тому можна вважати, що перший крок до змін зроблено.

Більшість молодих письменників ставиться скептично до НСПУ і на це є свої причини. Як думаєш, чи можливо подолати це упередження і що для цього потрібно?

Скептичне ставлення молоді до Спілки зрозуміле без пояснень. І, думаю, не так легко його змінити. Дві тисячі членів організації – а якісної літератури замало. І фінансується начебто, і щось нібито робиться – а результату не видно. Все це, на жаль, гірка правда. Мене іноді дивує, коли заходжу до якогось із кабінетів будинку на Банковій, кількість книжок на полицях, здебільшого тих, що подаються на премії. Якісний папір, тверді обкладинки, - все, як треба. Але ж оформлення і зміст… залишають бажати кращого. Графоманство процвітає. Вважаю, головним є якісний текст. Це – понад усе. А піар, публікації, творчі спілки – то вже вторинне. Доки не матимемо міцного ядра – не матимемо літератури. І ніяка Спілка тоді не потрібна. І за кордоном ніхто не зацікавиться слабенькою писаниною. Упередження ж так просто не виникає. Чому багато хедлайнових письменників не є членами НСПУ? Бо їм то не потрібно, вони самодостатні. Вони не чекають мізерну матеріальну допомогу від держави. От якби члени і «членкині» робили ставку на вдосконалення творчості та вихід в інформаційний простір, а не очікували нагород від Спілки, було б набагато ліпше. Де сайт НСПУ? Поки що в проекті. Як і професійний прес-секретар. Але вже є певні зрушення у цій сфері. Тільки комфортність і співпрацю з владою я не підтримую. Це теж одна із причин скептицизму.

Чи тобі як молодій письменниці затишно у цій організації?

Ні, мені там затишно не було. Особливо коли довелось попрацювати в Організаційному відділі. Була навіть думка вийти зі Спілки, як багато хто це зробив, і живуть собі нормально. Обурює, коли до менш «розкрученого» письменника ставляться, як до порожнього місця. Мені відразу дали зрозуміти, що письменників там лише три (не хочу називати прізвищ), а інші – просто співробітники. Чи комфортно мені зараз? Мабуть, іще менш комфортно. Бо одні дорікають, що неправильно Голову обрали, інші вже хочуть все й відразу, а ламати «фундамент», що закладався роками, не так уже й легко. Тим паче, я перебуваю не у складі самої верхівки і від мене мало що залежить. Яка мені користь від цієї скандальної організації? Квартиру не отримала. Відпочивати в жоден будинок творчості не поїхала, хоч і зі знижками. Книжку не «Укрписі» не видала. Навіть публікуюсь у спілчанських виданнях у кращому випадку раз на рік. Не кажучи вже про матеріальну допомогу. Але хтось же таки все отримав, і видався, і відпочив. Але то вже інша тема.

На твою думку, яке сприяння від НСПУ потрібне молодому письменнику для успішного творчого розвитку?

Мабуть, допомога з публікаціями перш за все. Хоча б участь в альманахах. Не знаю, чи проводилися наради творчої молоді в Коктебелі останніми роками, бо не брала активної участі в діяльності НСПУ, але коли десять років тому я опинилася на такій нараді, - була відверто у захваті. Читання у Волошинському будинку біля моря, дискусії, обговорення творів разом з уже відомими літераторами, виступи у школах, поїздки містами Крима – це, однозначно, позитивно вплинуло на творчий процес. Я тоді познайомилася з багатьма двотисячниками. Думаю, варто й зараз повернутися до цього. Але все ж головне – бажання писати. Якщо людина не хоче працювати, ніяка Спілка їй не допоможе.

Чи планується відновлення літературного конкурсу «Гранослов», чи він уже як проект себе вичерпав і час його замінити чимось іншим?

На це питання мені важко відповісти. Нібито планується відновлення «Гранослова», але як це робитиметься, мені не відомо. Я на власні очі бачила минулорічні, чи навіть цьогорічні подання, отже, люди вірять, на щось іще сподіваються. Все впирається в кошти, які потрібно «вибивати». Якщо вдасться відновити фінансування – матимемо оновлений конкурс.

Поділися досвідом: наскільки легко (чи навпаки – важко) молодому письменнику популяризувати свою творчість, віднаходити коло своїх читачів? Які труднощі є у цьому процесі?

Популяризувати свою творчість важко, особливо письменнику-початківцю. Одні вміють займатися самопіаром, інші – навпаки. Багато хто увійшов у літературу під егідою якогось метра. Це добре, коли старші допомагають молодшим. Є кілька шляхів донести свої твори до читача: розміщення їх в Інтернеті (бажано на сайтах, які мають редколегію чи професійних модераторів), у соцмережах (нерідко сучасний письменник паралельно ще й блогер, що тільки йому на користь), публікації у різноманітних друкованих виданнях, участь у літературних фестивалях, конкурсах (наприклад, «Смолоскип» видає своїх лауреатів). Але секрет популярності ще не розгадав ніхто. Можна бути посереднім писакою і збирати повні зали слухачів, успішно продавати чималі тиражі своїх книжок. Можна писати геніально і бути непоміченим. Але одне лише можу порадити: не мовчати. Слід спробувати всі варіанти на шляху до визнання. Можна безкінечно писати в шухляду й жалітися, що тебе ніхто не читає. Якщо річ вартісна – її легше помітити. Отож, писати, старатися, вчитися :). Ну, і, звичайно – інших читати, щоб не бути чукчею-писателем.

Коментарі

  • Ліля Тєптяєва · 06.12.2011 17:28 · #

    грамотні запитання і вичерпні відповіді. .. повністю підтримую "Якщо людина не хоче працювати, ніяка Спілка їй не допоможе.". .. і, дякую за статтю! :)

  • Лілія Демидюк · 06.12.2011 23:11 · #

    :)))))

  • Людмила Калиновська · 07.12.2011 22:16 · #

    Згодна з усіма думками. Молоді і креативні змінять становище у НСПУ. Щодо графоманства згодна. "Кумівство" та корупція в обласних - справа очевидна і відома. І з цим тре щось робити...

    Ну ось... - я і не мовчу! :)

    (і не мовчатиму)

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.