Катерина Єгорушкіна пропонує казкотерапію для дітей та дорослих в блозі Літературне життя · від Лілія Демидюк · додано 29.11.2011 00:50

Усі звикли до того, що казки – то незмінний атрибут дитинства. Хто його пам’ятає та сумує за ним, той час від часу перечитує дитячі казки уже в дорослому віці. І знаходить там багато нового. Попри усю серйозність дорослого життя усім нам хочеться казки – хоч трішечки, але такої ж справжньої, як у дитинстві.

Виявляється, казки дають не тільки розвагу та відпочинок, вони ще й можуть лікувати. Про це мені розповіла письменниця, поетка, казкотерапевт Катерина Єгорушкіна. Моя співрозмовниця працює з дітьми й дорослими у царинах казкотерапії та книготерапії за авторськими методиками. Веде передачу «Чарівний світ казок» на радіо «Марія». Працює консультантом із книготерапії у видавництві «Грані-Т». Катерина – також авторка проекту «Майстерня Казки «Синій Птах», серії книг «Музична казкотерапія для малят».

У 2010 році вийшла друком перша книжка казок Катерини Єгорушкіної – «Музична подорож Золотого Каштанчика». А 2011 року побачили світ одразу дві книги авторки – «Країна Сніговія» та «Будиночок з води»у співпраці з музичним терапевтом Стефаном Недерицею та композитором Дмитром Красноуховим. Ці книги справляють хороше враження на читачів різного віку, про що свідчить їхнє бажання відвідувати презентації та літературно-терапевтичні заходи, які організовує казкарка. Цього ж 2011 року на читачів чекає друге видання книги «Країна Сніговія».

Катерино, як вважаєте – казки потрібні лише дітям? Чи дорослим вони потрібні також?

- Чесно кажучи, я дивуюся, як стільки дорослих людей в наш час живуть без казки?… Адже казка – це таке джерело вічних цінностей, яке здатне відновити людину після найзапекліших життєвих бур! Казка допомагає відчути свій внутрішній стержень і вірити в те, що все буде добре (адже казки зазвичай завершуються добре). Коли темпи життя – шалені, і кожна неприємна подія на тлі постійних стресів переростає в проблему та може спричинити депресію – казка здатна стати чарівною паличкою, або тим прихованим голосом, який промовляє до вічної та мудрої людської душі. Звісно, дорослим потрібні справжні хороші казки, інакше вони замінюють їх серіалами, плітками та іншими більш фантастичними формами, ніж казка. До того ж, далеко не всі люди знають, що від початку казки створювалися не для дітей, а саме для дорослих, і були своєрідним «концентратом мудрості» та цілителем людських душ. І лише з 19 століття народні казки, створювані для дорослих, почали адаптувати для дітей.

На Вашу думку, яку роль має казка у житті дорослої людини? Бо ж у дорослому житті так мало буває казкового…

- Якщо говорити про казку як букет неймовірних подій, то, справді, в реальному житті мало хто з нас чує, як тварини говорять людськими голосами, а люди перетворюються на птахів. Однак казку не варто сприймати буквально: це радше світ символічний, архетипічний. Треба спостерігати за духовними законами, які діють в казці, за цінностями, за причинно-наслідковими зв’язками… Тоді казка відкриється для читача з несподіваного боку.

Не раз дорослі слухачі моїх занять із казкотерапії дивувалися: послухаєш казку – і на душі легше, а часом казка навіть спричиняла глибокі зміни у світогляді та в житті людини… Бувало й таке, що деякі знайомі купували мої книжки для племінників та похресників, а лишали собі, бо зачитували до дірок  І скажіть після цього, що доросла людина не потребує казки? Звісно, бувають такі казочки для дітей, які дорослим будуть просто не цікаві (наприклад, де через казку вивчаються цифри, літери чи кольори – це «дидактичні» казки), але вибір завжди є, і треба шукати свою хвилю, своїх близьких та улюблених авторів, особисті актуальні теми.

Ви авторка серії книг «Музична казкотерапія для малят». Розкажіть, будь ласка, як виникла ідея цих книг і яка головна мета цього проекту?

- Ідея проекту виникла кілька років тому (восени 2008-го), коли я працювала у приватній музичній школі і написала казочку про музику «Музична подорож Золотого Каштанчика». Тоді мені захотілося, аби всі дітки відчули і полюбили гарну музику на все життя. У мене з’явилася мрія надихнути дітей, допомогти їм сформувати гарний музичний смак. Адже від того, яку музику ми слухаємо, може залежати не лише наш настрій, а й доля. З музикотерапії нам відомо, що кожен звук має свою вібрацію, і від гармонії поєднання звуків залежить наше самопочуття. Тож дуже важливо змалку слухати гарну гармонійну музику та вміти насолоджуватися нею.

Сам проект «Музична казкотерапія для малят» набув чітких обрисів та почав утілюватися вже з осені 2010 року, коли я познайомилася з видавцем та музичним терапевтом Стефаном Недерицею. Він зацікавився моєю ідеєю і підтримав її. Тож я створюю терапевтичні казкові повісті, які містять і навчання музичної грамоти, і лікувальні моменти. Текст впливає на дитину так, що вона захоплюється яскравими образами (особливість моїх казок – немає традиційного протиставлення добра і зла, а є яскраві образи, цікаві подорожі та ситуації, з якими дитина може впоратися), поринає у світ музики, вивчає її та засвоює різні життєві уроки: як мріяти, що таке сила слова і зернятко таланту, як не кинути улюблену справу на півдорозі, як навчитися ділитися зі світом найкращим, що є в тобі… Терапевтичних моментів багато, і вони органічно «вмонтовані» в текст. А над музично-терапевтичним оформленням казки (диском) працює вже Стефан разом із іншими музикантами. Він робить гарні музичні підбірки (поєднує класичну музику зі звуками, які відповідають сюжету казки). А я розробила методику, як читати книжку в поєднанні з музичною частиною, тож вийшло досить цікаво.

Чи не маєте планів створити серію терапевтичних казок для дорослих?

- Маю кілька задумів, та треба, щоб дорослий читач ще «доріс» до казок. Спочатку «виховуємо» батьків наших маленьких читачів через мої дитячі книжки, адже в тих казках є багато меседжів, адресованих водночас і батькам. Тобто я намагаюся творити «багатоповерхові» тексти, які були би цікаві різним людям. Сподіваюся, з часом я зможу втілити свої ідеї щодо серії для дорослих. А наразі маю лише окремі твори та ідеї.

Мабуть, Ви часто замислюєтеся над тим, яку роль має слово у житті людини. Якими словами намагаєтесь наповнити свої казки?

- Мені подобаються слова з Біблії “Доки не зазнав страждань, – я блукав; а нині слово Твоє пильную ” (Псалом 118). Напевно, багато людей блукають у словах та їхніх наслідках… І мені прикро чути, коли людина словами програмує себе на негатив, сварить себе та інших. Слово – то велика сила. І я не раз пересвідчувалася в цьому. Так, у мене є блокнот, де я словами оформлюю свої мрії та побажання, вчуся формулювати образи точно та деталізувати. І що би ви подумали? Коли я через певний час відкрила цей блокнотик, то здивувалася неймовірно: дев’яносто відсотків моїх мрій справдилися, а ті, що не справдилися – Кимось дуже щедрим були замінені на кращі та цікавіші! Так і в своїх книжках для дітей я не втомлююсь повторювати: слова – це магія… І наповнюю казкові книги словами, які дарують мені радість, яким радіють моя душа і моє тіло (адже тіло теж реагує на вібрацію слова – можете перевірити). Слово можна відчути на дотик, на смак… Воно – живе. І чим прискіпливіше ми обиратимемо свої щоденні слова, тим більшою енергією сповнюватиметься кожне наше слово, кожен рух у просторі.

Ви розробили свою методику у галузі казкотерапії та книготерапії. Якою має бути казка, щоби мати терапевтичний ефект?

Так, я працювала над цими програмами кілька років, і навіть перевірила свої розробки на дітях. Терапевтична казка має бути:

1)майстерно написаною людиною, що знається на психології, або, принаймні, відчуває, як проблему можна розв’язати;

2)вчасно розказаною;

30гарно обговореною разом із дитиною.

Є ще нюанси щодо створення саме терапевтичної казки – але то довга розмова :)

На вашу думку, народні казки мають терапевтичний ефект?

- Мудрість народу важко недооцінити, тож, звісно, багато народних казок мають терапевтичний ефект. Однак треба уважно підбирати казку під потреби конкретної дитини, інакше можна нашкодити. Думаю, більшість батьків зможуть самостійно з цим упоратися. Проте звертайте увагу, що не всі народні казки творилися для дітей, тож навіть у перероблених та адаптованих варіантах можуть траплятися дорослі моменти…

У яких випадках дитині чи дорослому потрібна казкотерапія? Коли вона найефективніша?

- Для дитини казка – це її повсякденне життя, тому саме через казку вона може засвоїти багато життєво важливих уроків, без моралізаторства та нудних повчань. Діти дуже гарно сприймають метод казкотерапії. На дорослих ця методика теж діє, але тут вже трохи складніше. Особливо, з тими дорослими, які ставляться до казок несерйозно чи скептично… Казкотерапія гарно допомагає тоді, коли людина загубилась у проблемах та хаосі неприємних подій. Гарна казка допомагає вибудувати певну ієрархію цінностей, завдяки чому людина починає інакше ставитися до того, що з нею відбувається. Дітям казки допомагають: адаптуватися у колективі, навчитися дружити, ефективно взаємодіяти з іншими, вірити в себе, свою мрію, зацікавитися навчанням, пристосуватися до складних сімейних обставин (розлучення, смерть, ревнощі в сім’ї та ін.)… Для дорослих цей перелік можна значно розширити.

Свої казки Ви поєднуєте з музикою. За якими принципами обираєте музичний супровід?

- Музичним супроводом моїх книг займається музичний терапевт і диригент Стефан Недериця. Часто ми радимося, які музичні композиції та звуки природи краще поєднати, адже я добре знаю свій текст, а він – музику. Це гарна класика для дітей у чудовому виконанні. Часто музичні твори самі «просяться»… Наприклад, симфонічна поема «Заметіль» Свиридова чи «Кроки по снігу» Дебюссі гарно підійшли до моєї зимової книжки «Країна Сніговія». А «Море» й «Усмішка дельфіна» сучасного композитора Дмитра Красноухова чудово поєдналися з моєю казковою повістю «Будиночок з води». Звісно, ця музика є гармонійною і позитивно впливає на дитину. А останні композиції на диску завжди спокійні, щоб дитинка могла солодко заснути після казочки.

Які книжки з терапевтичним ефектом можете порадити читачам?

Мені подобаються казки Сіґуте Ах – вони дуже добрі та милі. Також є багато гарних книжечок у видавництва «Грані-Т»: «Кольорові казки» Іманта Зієдоніса, «Золота вежа» Клауса Гаґерупа, «Коли відпочивають янголи» Марії Аромштам, «Казки П’ятинки» Дзвінки Матіяш та інші. А дорослим порадила би «Сказки» Ніколая Реріха, оповідання Бруно Ферреро та поетичну збірку Яна Твардовського «Ще одна молитва». Ну а хто ще не читав моїх казочок – долучаю до цього списку «Музичну подорож Золотого Каштанчика», «Країну Сніговію» та «Будиночок з води» :)

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.