Дмитро Стретович: «Бракує професійних культурних менеджерів» в блозі Літературне життя · від Лілія Демидюк · додано 21.10.2011 22:43

Молодим письменникам часто буває складно знаходити свою дорогу у літературі, виробляти свій стиль. Тут необхідне спілкування зі старшими колегами та тісний контакт з читацькою аудиторією. За створення сприятливого середовища для творчої самореалізації узялись члени Літературного клубу «Маруся», зокрема його координатор та засновник Дмитро Стретович, що навчається в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова на видавця і редактора. У 2009 році заснував Літературний клуб «Маруся». Автор і координатор багатьох літературних і культурно-мистецьких проектів, зокрема, «Літня літературна школа», «Книга за 24 години», «Проза Міста», «Тиждень мистецтв», «Білоруська весна» (у м. Бровари). Я мала нагоду поспілкуватись з Дмитром на тему літературного менеджменту.

Літературний клуб «Маруся» уже відомий серед творчої молоді та людей, що цікавляться сучасною літературою. Дмитре, розкажи, будь ласка, як усе починалося: у кого виникла ідея створення такого клубу, як визначалися напрямки діяльності.

Ідея виникла спонтанно, як і все хороше в житті. З часом ми зрозуміли, які ніші вільні в українському літпроцесі, де і чого не вистачає. Від того і відштовхувались із напрямками діяльності: літературна освіта, видавничі проекти, літконкурси, тощо. Хоча у нас немає формалізованих напрямків, щось нове з’являється, а щось кане в лету.

За два роки існування «Маруся» організувала чимало літературних заходів – вечори, дискусії, презентації, доброю традицією стає Літня літературна школа, яка уже відбулася двічі. Тож успіхи очевидні. Але чи роздумуєш ти про недоліки. Що саме, на твою думку, із того, що вже зроблено, вартувало би зробити трохи інакше?

Мабуть, недоліки були всюди. Десь не зручний час проведення вибрали, десь не продумали з учасниками, десь іще щось. Наприклад, та ж літературна школа. І в першій, в другій літшколі були проблеми із навантаженням учасників, із програмою. Але ж до нас цього в Україні ніхто не робив, не було на чому вчитись! І цілком логічно, що були недоліки. Це цілком нормально для молоді робити помилки, з цього приводу я ніколи не переймаюсь. Мене у «Марусі» завжди радувало, що ми адекватно оцінюємо свою діяльність і вчимось на помилках. Зараз у нас вже є чималий досвід, тому простих помилок ми не робимо, тільки складні. :)

Дмитре, що спонукало тебе як людину, що сама не є письменником, стати координатором Літературного клубу?

Власне сам придумав – сам і став, куди ж вже відвертишся. Насправді це дуже погано, що у нас більшість серйозних культурних проектів організовують митці. Подивіться на координаторів головних фестивалів – одні поети! Це не є добре. Це справа менеджерів культури, яких в Україні, як кіт наплакав. І через їх відсутність поети беруться за організацію фестивалів, це не катастрофічно, але так не має бути в здоровому культурному просторі. Власне літературним менеджментом я і намагаюсь займатись. І мені це більш цікаво, ніж писати.

Ти маєш можливість безпосередньо спостерігати за молодими письменниками. Чи вважаєш їх дивакуватими людьми, як то здебільшого думають люди немистецьких професій?

Жорстока іронія в тому, що молоді письменники (і старі також) більшу частину свого часу зайняті абсолютно побутовими речами: якось треба заробляти на хліб з маслом, завести дитину в дитсадок, заплатити за комунальні послуги. Такі речі, як на мене, вбивають у митцях самобутність, мистецьким шарм, пафос. Буденність заставляє їх робити примітивні речі. А поети – це ж зовсім інші натури.

Дмитре, чи престижно зараз бути творчим, бути поетом?

Я не бачу такої тенденції, чесно кажучи. Зараз престижно бути успішним, а не творчим. Поети, як правило, асоціюються із обідраними алкоголіками. Власне поети докладають чимало зусиль, щоб такий тренд підтримувати. Краще було б робити інший тренд: поет – це красива, освічена і успішна людина. Тоді поетом стало б бути модно. Якщо ми говоримо про моду в широких масах.

Які теми, стильові напрями зараз присутні у творчості молодих поетів? Чи є особистості, які значно вирізняються серед великої когорти поетів своєю манерою письма?

Мені здається, зараз на перший план вийшла тематика. Якщо не брати до уваги інтимну лірику, якої у всіх багато, то пишуть про якісь побутові речі, конфлікти, спостереження за соціумом. А ось зі стилем все куди гірше. Відразу й не пригадаю когось із справді молодих поетів, хто б запам’ятався оригінальним стилем. Хоча, можливо, не й треба заморочуватись із тими стилями. Адже добрий вірш – це що? – вдала тема, кілька дотепних або глибоких метафор, можна ще ритму додати і вкінці потужний (смисловий) рядок – і є чудовий вірш. Стилю у цьому переліку немає.

Як людина причетна до літературного процесу чи можеш назвати ознаки за якими можна відрізнити справжнього (молодого!) поета від майстерного графомана? Чи це можливо виявити лише з часом?

Я не літературознавець, тому рідко називаю когось графоманом. Все-таки рівень тексту залежить від інтелекту і досвіду читача. Інколи читаєш книжку, ну порожняк повний, а друзі на курилках тиждень обговорюють, яка класна книга. Або навпаки. Тому я не суджу категорично. Це завдання фахових літкритиків.

Що привабливого ти бачиш у сучасному літературному процесі й чого у ньому зараз найбільше бракує?

Бракує професійних культурних менеджерів. Звідси починаються інші проблеми. Подейкують, на книжковому ринку мало грошей. Мало. Але не треба всі недоліки української книги і літератури виправдовувати поганим фінансуванням. Якраз культуртреґери і мають забезпечувати надходження коштів у свою сферу. Варто шукати нові ніші, нові можливості, і в кінці-кінців, налагоджувати нормальну співпрацю з бізнесом.

А радує те, що за останній рік з’явилося два потужних проекти: «Меридіан Черновіц» і «Книжковий Арсенал», є й інші маленькі проектики. Це говорить про те, що в цілому атмосфера у нашій літературі сприятлива, життєздатна. І маю надію, що подібні «культурні бомби» і надалі вибухатимуть.

Як Літературний клуб «Маруся» надалі планує впливати на розвиток молодої літератури?

Безпосередньо. :) Маємо багато ідей, але на те вони й ідеї, щоб їх не розголошувати. Звичайно, будемо працювати у тих же напрямках, шукати нове. Це і є наша мета – створювати культурні продукти нового формату.

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.