Юлія-Ванда Мусаковська: "Багато моїх віршів є саме ПРО жінку" в блозі Літературне життя · від Лілія Демидюк · додано 24.06.2011 18:29

Молода талановита поетка та прозаїк, перекладач, переможець кількох літературних конкурсів Юлія-Ванда Мусаковська цьогоріч отримала ще одне поцінування своєї творчості на конкурсі "Коронація слова". Наша з нею розмова відбулася саме з цієї нагоди.

Юлю, ти цього року отримала ІІ премію всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» в номінації «Пісенна лірика про кохання». Скажи, будь ласка, на твою думку, чим відрізняються твої поезії, призначені для читання, від тих, що згодом стануть піснями?

Як каже знайомий поет-пісняр, на музику можна покласти все що завгодно, включно з телефонним довідником. Згодна, що можна, але при цьому дані довідника піснею все одно не стануть. Як на мене існують поетичні тексти з різним рівнем «пісенності»: тут ідеться і про музичність ритміки та мови, і про певну прозорість змісту. Навіть потужна поезія у музичному супроводі далеко не завжди стає піснею; вона стає нею, коли музика з текстом з’єднуються в єдине ціле (і практично не можуть існувати одне без одного) – тоді це не просто текст, виконаний під органічно відповідний акомпанемент. До прикладу, Тарас Чубай із «Плачу Єремії» поклав на музику твори свого батька: деякі з цих поезій стали піснями («Коли до губ твоїх»), а от поема «Світло і сповідь» – це вже співана поезія, але не пісня.

В рамках минулого Форуму видавців у Львові я була гостем у музично-поетичному перформансі «Хто плаче за Єммою Бломгофф», і в ході підготовки ми виявили, що мій вірш «Чотири стіни» ідеально лягає на одну з музичних композицій постановки (результат можна слухати тут). Але знову ж таки, це навіть не співана поезія, а поетично-музична композиція – текст, читаний під вдалий музичний супровід. Про власні тексти можу сказати, що потенційно пісенних, як на мене, небагато – і справа частіше у змісті, ніж у формі.

Чи уже є композитор та виконавець пісні «Навіщо я?», що отримала відзнаку «Коронації слова»?

Поки що ми в активному пошуку і чекаємо цікавих пропозицій.

Ти авторка книги віршів «На видих і на вдих» (Київ, «Факт», 2010), невдовзі вийде друком збірка «Маски» у видавництві «Смолоскип» (2011). Ці поезії призначені для читання. Що було поштовхом для написання поезії, призначеної для співу?

Насправді моє зацікавлення поезією бере початок саме з пісенної лірики – це поезія Джима Моріссона, Боба Ділана, Джона Леннона, Едді Веддера. Мій батько захоплювався рок-класикою, вдома була чимала колекція грамплатівок, крім того мама (ще досі, до речі) викладає у музичній школі. Тому без музики я себе не уявляла ніколи. Свої перші пісенні тексти написала ще у школі, зокрема, один із них – для пісні, що звучала на фестивалі «Червона рута» в кінці 90-х. Звичайно, зараз я можу лише пригадувати їх і підсміюватися – перші спроби, як ніяк. Дуже тішилася, коли ці перші тексти пропонували покласти на музику.

Тут же згадую інцидент – коли так званий художній керівник шкільного гурту вирішив не називати мене – якоїсь там школярки – як автора тексту і приписав собі повне авторство пісні. Перша прикра зустріч із реальністю, як то кажуть, і перше порушення авторського права. Таких випадків було кілька – навіть один із маминих колег не погребував присвоїти собі текст, хоча звучав він справді «підлітково». Уявіть собі: по радіо передають пісню на мої слова, і моє очікування, коли оголошують автора тексту... Хороший урок – співпрацювати лише з тими людьми, яким довіряєш.

Пізніше писала пісенні тексти для друзів-виконавців, скоріше, на прохання, ніж із власної ініціативи. Текст пісні «Навіщо я?» з’явився спонтанно, далеко не під конкурс «Коронації», але задумувався саме як текст пісенний, до романсу чи рок-балади.

Музика так чи інакше присутня у поезії. Як вважаєш, у чому виявляється музичність твоїх віршів – чи це ритм і рима, чи, можливо, щось інше?

Думаю, поезія та музика нероздільні. Я надаю перевагу римованій поезії, при тому, що захоплююся справді хорошими верлібрами, але зазвичай свої вірші «чую» саме ритмізованими та римованими. Часто спочатку приходить ритм, а потім уже саме наповнення. Музичність тексту – це його милозвучність, прозорість, жива органічна мова, її певна легкість, повітряність. Але музичність не обов’язково тотожна пісенності.

Чи погоджуєшся ти з поділом літератури за стилем письма на жіночу і чоловічу? І чи можеш назвати свою поезію всуціль жіночою? Чи, можливо, вважаєш, що у ній найважливіше те, що об’єднує чоловіків та жінок?

Літературу, створену жінкою, завжди називатимуть жіночою. Що тут розуміють під «жіночістю»? Мені складно зрозуміти вираз «всуціль жіноча»; якщо йдеться про переважання інтимної лірики у творчості, тематику трьох «К» (Kinder, Küche, Kirche ), чи поглиблену рефлексійність оповіді – як ознаки «жіночого» стилю письма, то це радше гендерні стереотипи, ніж реальність. Інша справа, що багато моїх віршів є саме ПРО жінку, вони обертаються навколо жінки, або ж відчутна її незрима присутність у тексті. До речі, готовий матеріал для моєї вже третьої збірки віршів, і, забігаючи наперед, припущу, що це буде найбільш «андрогінна» з моїх книжок.

Як ти сама можеш окреслити стильовий напрям своєї творчості і чи близький тобі постмодерн?

Я не літературознавець і навіть не філолог, тому від таких питань зазвичай ніяковію. Окреслення стилю моєї творчості віддаю критикам та читачам. Мабуть, частину текстів можна віднести до постфемінізму, який зараз виділяють в окремий напрямок, що відображає гармонійний плюралізм жіночих ролей. Такі елементи як стирання межі між реальністю та вигаданим, високим та низьким, інтертекстуальність, алегоричність та іронія присутні чи не у всіх моїх текстах, тому напрошується логічний висновок, що постмодерн мені близький.

Ти пишеш також прозу. Чи є у найближчих планах видання книги прозових творів?

Маю кілька десятків оповідань, які друкувалися в періодиці, зокрема в альманасі «Нова проза» – це психологічна проза, часом із елементами містики. Про те, щоб скомпонувати їх у збірку, я ще серйозно не думала. Взимку завершила працювати над рукописом дебютного роману, але наразі працюю над підготовкою до друку другої книги віршів «Маски», яка з’явиться до львівського Форуму восени. Тому проза наразі настоюється.

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.