Географічні межі любові до слова в блозі Літературне життя · від Лілія Демидюк · додано 04.06.2011 23:49

Сучасний український літературний процес поповнився ще одним періодичним виданням: 17 випуск літературно-художнього журналу «Люблю+Слово (ФіLeo+LoґoS)» став, водночас, першим офіційним випуском. Цей журнал започаткований як самвидав ще у 2000 році професором Петром Білоусом на філологічному факультеті Житомирського державного університету імені Івана Франка і був свідченням уважності та доброзичливості викладачів до літературно-художніх спроб студентів-філологів.

Оскільки для молодого поета чи письменника є дуже важливими перші публікації, перші виступи, то це видання не втрачало своєї актуальності впродовж усіх цих років, бо на його сторінках творчі студенти могли розмістити свої твори. Звісно, не усі з них стали згодом сформованими письменниками, поетами, для декого це був просто певний етап духовного розвитку, але є серед тих, хто тоді публікувався як початківець, люди для яких літературна творчість згодом стала неминучою.

Засновник журналу, Петро Білоус оповідає: «Коли вийшов 10-й випуск, я зібрав усі номери докупи і ностальгічно переглянув автуру – нарахував понад шість десятків авторів. А серед них відомі в університеті та поза його межами люди: Галина Левченко, кандидат філологічних наук, Андрій Савинець, член Спілки письменників України, знана в сучасному літературному процесі Юлія Стахівська, викладачі кафедри редагування та основ журналістики Надія Миколаєнко та Олена Свінціцька, журналісти Людмила Сайко, Марія Сівоха, Роман Здорик, Володимир Гребьонкін, Богдан Коханевич, викладач агроекологічного університету Олена Шегеда, а також нинішня талановита молодь – Наталія Косинська, Маріча Море (псевдо), Яніна Сафан, Олександр Трохимчук, Юлія Гуз, Ольга Расовська, Світала Гаврилюк та інші.»

Журнал «Люблю+Слово (ФіLeo+LoґoS)» має цікаву структуру. На перших сторінках розміщений «Літ Hotel», у цій рубриці публікуються твори молодих поетів та письменників з усієї України, які уже мають певні досягнення у літературній діяльності. До прикладу, 16 випуск журналу цікавий філософськими сюрреалістичними поезіями Наталі Пасічник, емоційними віршами Анни Малігон, споглядально-пошуковими творами Марини Єщенко. Представлені у цьому випуску також цікаві поезії Оксани Колтун, екзистенційна лірика Лілії Демидюк, серед прози – злегка детективно-трилерні оповідання Володимира Вакуленка та уривок з легкої молодіжно-розхристаної повісті Ксенії Левків. Географія представленої літератури широка: Тернопіль – Київ – Полтава – Львів – Харків.

У рубриках «Lіт тексти: поезія», «Lіт тексти: проза» друкують твори житомирян, як початківців, так і тих, хто у літературі уже не перший рік. Переглянувши ці дві рубрики читач зможе здійснити власне дослідження на тему, що є особливого у літературі Житомира. У рубриці «Lіт Notes» уміщені рецензії на сучасні видання. Зокрема у 16 випуску журналу є цікаві рецензії Галини Левченко на роман Ліни Костенко «Записки українського самашедшого», Людмили Кицак на роман Андрія Кокотюхи «Удар Скорпиона», Ярослава Карпеця на книгу есеїстики Олександра Гавроша «Точка перетину».

Перечитавши попередні випуски журналу, стає зрозуміло, що його 17 (1) випуск став офіційним періодичним виданням не випадково. Така тривала любов до слова житомирських літераторів потребує розширення до всеукраїнських меж. Тож закономірно сподіватися, що це видання, яке з натхненням та любов’ю плекали понад 10 років викладачі та студенти Житомирського державного університету імені Івана Франка, стане одним з улюблених для талановитих літераторів і зацікавлених викладачів.

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.