Юрій Тарнавський: «Я дивився на поезію як на щось непотрібне» в блозі Літературне життя · від Лілія Демидюк · додано 24.05.2011 12:10

19 травня у Дзеркальній залі Львівського національного університету ім. І.Франка відбулась «Інтелектуальна бесіда з Юрієм Тарнавським», українським письменником з діаспори. Організатором заходу є Центр гуманітарних досліджень, модератором зустрічі – Олена Галета. Можливість поспілкуватися з одним із засновників Нью-Йоркської групи привабила студентів та викладачів університету.

Юрій Тарнавський розповів про свій шлях поета, письменника, про впливи історичного, культурного та естетичного контекстів на формування його творчої особистості. Він сам зізнається: «я дивився на поезію як на щось непотрібне. В школі поезії не читав, лише прозу. Коли приїхав до Америки, то побачив, що є поезія, яка говорить так, як ми з вами…». Особливо захоплювався творчістю А.Рембо, бо його поезія писана прозою. Юрій Тарнавський вважає, що «найчистіша поезія писана прозою, де саме зміст формує сприйняття твору», тож почав розвивати у своїй творчості поезію, писану прозаїчною мовою. Автор збірок «Життя в місті» (Нью-Йорк, 1956), «Поезії про ніщо і інші поезії на цю саме тему» (Лондон-Нью-Йорк, 1970), «Їх немає» (Київ, 1999) та багатьох інших впевнено відходить у творчості від римованої поезії до верлібру, намагаючись дати читачеві якомога більше можливостей для творчості: «читач сам має створити собі поезії з того гамузу, який я йому даю».

На літературну творчість Юрія Тарнавського великий вплив мала його професія програміста та прикладного лінгвіста. Він сам зізнається, що для нього мова не є чимось сакральним, а лише засобом для передачі інформації. Саме тому в його поезії немає звичних для читача риторичних прикрас та милозвучності, але натомість є великий простір смислів, з яких читач збудує собі те, що забажає.

Бесіда з Ю.Тарнавським мала відступи для читання поезії із книг «Їх немає» та «Поезії про ніщо», які інтригують несподіваною образністю та напруженою емоційністю:

час

ріс у годинниках,

мов рослини

у вазонках, було так

тихо,

що я розумів

речовину,

кінець

болю

такий самий,

як кінець маратонського

бігу –

глядачі

хитаються,

мов гнилі

зуби.

.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

я грюкаю

кулаком

у свої груди,

та тільки горбата

самота

відповідає мені,

усміхаючись широко,

пригадуючи,

що вона теж

жіночого роду

.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

мої руки

простягалися до місяця,

мов коріння

до грудки ґрунту,

я пригадав собі,

що мене було пхнуто

з цямрини

криниці

моїх уст,

щоб я потонув

у житті.

(уривки з поеми «Оперене серце»)

Відмовившись від влади рими та милозвучності поетичної мови, поет віднайшов потужну силу самих слів, яка деколи формує афористичність вислову: «бандура з колючим дротом замість слів», «кусок сирого м’яса в небі замість прапора», «не вміщається в рані цей біль», що перемежовується цікавими художніми знахідками – «дощ обгризає качани доріг», «янгол з сузір’ями замість крил», «хмара над містом як велетенський кулак»…

Письменник зізнається, що попри уникання навмисної милозвучності у його творчості є вплив музики: «у мене є вірші написані під стиль рок-музики, але це не звуковий вплив, а вплив змісту». Також Ю.Тарнавський захоплюється музикою Й.С.Баха – «він мені близький тим, що його раціо тримало під контролем емоції».

Юрій Тарнавський зазначає, що на його творчість більший вплив мала європейська (зокрема іспанська) та американська поезія, аніж українська: «перша збірка написана як спротив супроти української традиційної поезії». Деякий час писав англійською мовою поезію та прозу (автор кількох книг прози: «Meningitis», «Three Blondes and Death» та ін.), згодом перекладав свої твори на українську (свідченням цьому є двомовна книга поезій «This Is How I Get Well / Ось, як я видужую» (Мюнхен, 1978).

Окрім поезії та прози, письменник практикує писання драматичних творів: «я ніколи не прагнув писати драми, але воно прийшло дуже легко». До книги «6×0» (Київ: Родовід, 1998) увійшло шість п’єс, у яких також помітний новаторський підхід до цього жанру – авторські ремарки часто перевищують за обсягом репліки героїв.

Львів’яни мали ще одну нагоду побачитися з письменником – 23 травня у книгарні «Є» на пр. Свободи відбулася зустріч Юрія Тарнавського з шанувальниками його творчості. Цей письменник особливий в сучасному українському літературному процесі тим, що наблизив у своїй творчості, здавалося б, різні сфери – поезію та побут. У його творчості багато буденних слів, які відкривають свої небуденні значення під впливом авторської волі та читацького бажання співтворити…

Фото Лілії Демидюк

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.