"Ярина Мавка: я люблю поєднувати поезію із танцем" в блозі Літературне життя · від Лілія Демидюк · додано 09.09.2014 23:06

Про швидкий темп сучасного життя сказано і написано уже багато. Ще більше про це подумано, і не сказано і не написано, бо ж швидкий темп життя й полягає у тому, що іноді на слова – такі потрібні слова – бракує часу. Серед людей, які поспішають, бувають ті, хто зупиняється, замислюється, а потім шукає потрібні слова, аби сказати їх тим, хто також на мить зупинився. Як правило ці люди – поети, письменники, художники, філософи, мрійники, танцівники. Хоча професії у них можуть бути зовсім не творчі, але творчість у них живе як внутрішній голос, який підказує, коли потрібно зупинитися, аби відчути по-справжньому, що світ створений за допомогою Слова.

Ірина Кравчук або ж Ярина Мавка – київська письменниця, яка поєднує поезію, прозу та танець у своїй барвистій втечі від ділових буднів. За фахом – юрист, готує до захисту докторську дисертацію, любить мандрувати і схожою то на леді, то на дівчисько. Швидкі темпи життя вивчила дуже добре – устигла зробити хорошу кар’єру та створити сім’ю, стати мамою двох діточок. А у миті вдумливих зупинок пише вірші, прозу і танцює.

За кілька днів на книжковому Форумі видавців у Львові Ярина Мавка презентуватиме свою книгу «Сни метелика / Дорога в тобі». Мені було цікаво порозмовляти з цією авторкою, сподіваюсь, вам також буде цікавою наша бесіда.

«Ярина Мавка» – це твій псевдонім. Розкажи, будь ласка, чому саме його ти обрала для своєї творчої іпостасі?

Мої перші три збірки верлібрів вийшли під справжнім іменем. Проте четверта збірка «Світ на долоні» в 2012 р. під псевдо Ярина Мавка. Я придумала псевдо, щоб відокремити свою творчу сутність від цілеспрямованої та ділової Ірини Кравчук, яка хоче все встигнути. Вважаю, що Ярина Мавка також має право на життя.

Мавка, тому що я родом з Луцька, з Волині, краю лісів та озер. Там я черпаю натхнення та знаходжу тишу, слухаю як говорить вода і очерет. Ірина Кравчук – мешканка мерехтливого мегаполісу, Ярина Мавка слухає світ і розказує про нього людям.

У щоденному житті ти частіше буваєш діловою Іриною Кравчук чи замріяною Яриною Мавкою?

Я думаю, що в житті частіше буваю Іриною Кравчук, оскільки, крім творчості займаюся наукою та громадською діяльністю.

Ярина Мавка прокидається тоді, коли справи далеко; десь у мандрівці – коли Київ позаду, а нове місто – ще попереду; коли до літака півдня вільного часу після конференції. А іноді усі робочі плани зачекають, поки пишеться рядок.

На Форумі видавців у Львові ти презентуватимеш двосторонню книгу «Сни метелика / Дорога в тобі». Ці два поетично-прозові тексти тісно пов’язані як тематично, так і настроєво, вони наче пояснюють одне одного. Розкажи, будь ласка, про свою дорогу до цієї книги.

Навесні 2012 року мені буквально почали «приходити» або «снитися» уривками «Сни метелика». Очевидно відбувалися якісь душевні трансформації. Я ніби чула внутрішні діалоги між Янголом, який сумував за небом, Метеликом, який шукав світло та Нею – звичайною земною Жінкою. «Сни» «не відпускали» майже півроку, поки я їх не дописала. Потім подумала, що «Сни метелика» можна станцювати. Так мої шляхи перетнулися із хореографом Лілією Климчук та розпочалася наша творча співпраця.

Коли завершила «Сни» - прийшло розуміння, що світло є всередині і скільки б Метелик не літав, скільки б не мандрувала – головний шлях пролягає крізь тебе. Усі мандрівки світом ведуть до пізнання себе. Так з’явився образ Дороги, яка через пізнання світу все одно веде всередину людини. Є точки, що повторюються, є кав’ярні, де зустрічаєш невипадкових людей. Є вершини, на які підіймаєшся не заради самої вершини, а людей, що зустріла на шляху, вогнища, що відкрило таємницю. Дорога – це мандрівки світом і собою.

З анонсів знаю, що презентація буде незвичайною – з хореографічними елементами. Розкажи детальніше про те як плануєш поєднати слово, танець і музику.

Так, я люблю поєднувати поезію із танцем. Адже сама танцюю сальсу та танго. І чимало рядків навіяні емоціями та відчуттями у танці.

Презентація буде у вигляді вистави. Я зробила сценарій за мотивами книги. У виставі братимуть участь актори та танцівники Львівської школи танго “Barrio de Palermo”, а також еротична поетеса Олеся Мудрак. Дві танго-постановки є частиною сценарію. Одна передаватиме вир життя, який закручує головну героїню в танці, відриває її від планів та проектів, змушує вдихати весну. Друга танго-постановка передає – різні етапи або види відносин між чоловіком та жінкою, від відсутності взаємності, конфліктів до пошуку гармонії.

Коли була перша презентація книги у Києві 1 червня у нас була і сальса, і танго, і contemporary. Тоді хореографом вистави в Києві була моя партнерка та натхненниця Лілія Климчук, керівник танцювальної студії Lelio. Ми надалі «малюємо» нові творчі проекти, які потім втілюємо.

У Львові усе буде по іншому – з іншими акторами та іншими танцівниками, у іншому місці та іншій атмосфері. І вистава буде благодійною. Кошти, зібрані від продажу книги підуть на допомогу військовим.

У книзі «Снах метелика» є Янгол, Метелик, Вона і Він. Хто вони?

Янгол – це Божественне начало в людині, Метелик – душа, яка шукає світло, Вона – земна жінка, яка прагне любові та тепла. Ці герої ведуть діалоги, іноді чують один одного, а часом ні. А й справді людина це насамперед душа, якій сниться це життя і яка пам’ятає небо, хоче туди повернутися. І водночас – земна жінка хоче жити й любити тут і зараз. Тому душа-Метелик метається між небом і землею. І є ще Він, який уособлює чоловіче начало, затишок і стабільність, куди Вона повертається, скільки б не літала, танцювала чи мандрувала. А вкінці Вона розуміє, що небо і світло не зовні, всередині. І не потрібно шукати когось, хто це світло умикатиме.

Героїня «Снів метелика» дуже схожа на саму авторку, чи не так?

І так, і ні. Звісно деякі моменти навіяні епізодами із мого життя, але це не є суто автобіографічний твір. Творчі люди, які пишуть, танцюють, малюють або творять можуть упізнати в ньому себе. Адже поклик душі – Метелика кличе до джерел натхнення, туди де серце починає дихати. А це може не завжди збігатися із уже прокладеною колією життя. Тому їм буває тісно у стінах буденності чи звичного ритму життя. Їм треба творити, як дихати, щоб відчувати себе живими. Буває складно поєднати творчий поклик та звичайне земне – бути жінкою.

У книзі часто повторюється думка про втечу від самотності, від буденності, від самої себе. У насиченому урбанізованому житі ці види втеч актуальні для тебе?

Так, «Сни метелика» про втечу. Метелику тісно в тілі Жінки, він кудись летить з квітки на квітку, не чує Янгола. Коли Вона любить, серце відкривається, то Метелик – стає ліхтариком всередині неї, а Янгол говорить через отвір у серці.
Я ж скоріше тікаю від плинності життя у творчість, танці і мандрівки. Тоді відчуваю себе особливо живою та справжньою.

На яких читачів чекає ця книга?

Це швидше інтелектуальне чтиво, розраховане на творчих особистостей, які упізнають там себе, або книжка-медитація для тонких натур, хто хоче увімкнути отой ліхтарик всередині.


Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.