Мудрість і дитинство в блозі Літературне життя · від Лілія Демидюк · додано 04.06.2014 18:05

1 червня – Міжнародний день захисту дітей. Від чого ми маємо їх захищати? Напевно, від усього того, що забирає у них дитинство. Ісус Христос сказав до апостолів: «будьте такими як діти». Цими словами він підкреслив значимість дитячого світосприйняття. Звісно, кожна дитина з часом дорослішає. Але деякі дитячі риси доречно взяти з собою у доросле життя: щирість, віру у чудо, неупередженість, здатність нестандартно мислити, дивуватися дрібничкам та радіти за найменшого приводу. Це добре розуміє італійський письменник, священник Піно Пелегріно. Автор близько 50 книг, професор педагогіки та психології, він у своїх коротких оповідках часто показує особливості дитячого світосприйняття та дає лаконічні поради батькам. Пропонуємо вашій увазі добірку цих коротких історій.

Бабуся й онук

Бабуся намагалася заспокоїти малого внука:
-Якщо ти будеш добре поводитися, то підеш до раю! Якщо ж поводитимешся погано, підеш до пекла!
Тоді онук запитав:
- А як я маю поводитися, щоб піти на футбольний матч?

Мудрість байок!
Поставити себе на місце іншої людини – це найперша умова для встановлення стосунків. Надто часто дорослі говорять самі до себе і не зауважують потреб дитини.

Аскет

Якось одна жінка, дивлячись із вікна, побачила «великого» чоловіка, аскета, якого оточили сільські діти. Вона зауважила, що цей чоловік, аби розважити дітлахів, бігав з ними наввипередки, забувши про всю свою поважність.
Це так вразило жінку, що вона покликала свою дитину і сказала:
-Синку. Цей чоловік – святий. Можеш іти до нього!

Уміння розважити дитину облагороджує людину!

Маленький порушник спокою

Був собі батько, якому шестирічний син постійно заважав працювати. Аби відвоювати для себе хоч півгодини спокою, тато вирвав зі старого атласу сторінку, на якій було зображено цілий світ, з державами, містами, горами… Тоді порвав цю сторінку на малі клаптики і дав хлопчикові, аби той склав її докупи.
«Це займе йому багато часу!», – подумав собі тато.
Авжеж! Через кілька хвилин малий повернувся з докладно складеною картою світу.
-Як тобі вдалося так швидко це зробити?
-Дуже просто, тату. На другому боці сторінки була намальована людина. Я склав її, а світ склався сам собою!

Постав на належне місце людину, і світ стане на місце. Але що ж ставить людину на властиве їй місце?
Немає іншого шляху, ніж виховання! Не виховувати – означає різати гілку, на якій сидимо. Не виховувати – це кидати бомби у майбутнє і вести людство на цвинтар.

Три горіхи

Одного дня президент Сполучених Штатів Америки Авраам Лінкольн (1809-1845) прогулювався вулицею Спрінгфілда зі своїми малими синами. Обидва хлопці плакали.
Прохожий, згіршений такою жорсткою поведінкою батька, зупинився і спитав:
-Що діється з вашими дітьми?
-Те саме, що і з усім світом, – відповів Лінкольн.
-Тобто?
-Я маю три горіхи, і кожен з них хоче два для себе!

Мав рацію психолог Білл Козбі: «бути батьком – це часом більш стресово, ніж бути президентом Сполучених Штатів».
Хто продовжує звинувачувати винятково батьків, той не лише несправедливий, але й несвідомий!

Тато малого Олеся

-На морі, коли поруч зі мною є тато, – розповідає малий Олесь (8 років), – я йду навіть туди, де не можу дістатися ногами дна. Тато мені каже: «Обіприся на мене і нічого не бійся». Я тримаюся за його руки і мені не страшне навіть ціле море.

Батько Олеся (навіть якщо він це робить несвідомо) говорить синові про Бога. Він дозволяє йому переконатися, що є Хтось, на Кого ми можемо покластися. Завдяки цьому морському досвіду Олесь зможе сказати як містик Шарль Фуко: «Отче мій, повністю покладаюся на Тебе!».

Сонце і вітер

Одного разу сонце і вітер побилися об заклад: хто з них змусить подорожнього зняти плащ.
Спершу спробував вітер. Він з усієї сили накинувся на чоловіка, але той міцно вхопився за свій плащ і не дав вітрові його зірвати.
Тоді спробувало сонце.
За деякий час подорожній відчув тепло, зняв плащ і накинув собі на руку.

За допомогою лагідності можна добитися більше, ніж за допомогою суворості.

Любов

-Якось ми з синочком вирішили провідати бабусю, – розповідає одна жінка. Коли ми вже були в її домі, прибув кур’єр, що розвозив замовлену піцу.
-Який хороший хлопчик, – похвалив він мого малого, а тоді додав: - А в мене восьмеро дітей.
-Вісім дітей! – Я була вражена. – Я так люблю своє маля, що не уявляю, як можна ділити цю любов на вісьмох!
А чоловік сказав:
-Пані, любов не ділиться – вона помножується!

Малий на цвинтарі

Якось один хлопчик пішов зі своєю мамою на цвинтар. Він одразу ж почав гасати поміж могил і хрестів, щоразу підбігаючи до мами з різними запитаннями.
Мама йому пояснила, що у могилах є дуже багато людей, які сплять.
Раптом малий зупинився і спитав:
-А коли вони прокинуться?

Для дитини цілком очевидним був той факт, що після сну має настати пробудження!
Мама взяла малого на руки і притисла його до грудей, бо він – трирічна дитина – пояснив їй, що жодна смерть не є назавжди!

Дівчинка і казки

Була собі дівчинка, яка просила, аби мама кожного вечора читала їй казку.
Одного дня мамі прийшла ідея придбати серію аудіокасет із казками. Дівчинка навчилася вмикати магнітофон. І впродовж тижня все йшло добре, але потім вона знову попросила маму почитати їй казку.
Мама здивувалася:
-Але що сталося? Ти ж добре знаєш, як працює магнітофон!?
-Так, мамо, – сказала дівчинка, – але він не бере мене на руки!

Усі діти потребують ласки. Доведено: брак ніжності для дитини нестерпніший за голод.

Застуджені рибки

Наприкінці дня дуже втомлена бабця вкотре кричить онукові, який надто довго купається у ванні:
-Виходь уже з води, бо застудишся і будеш кашляти!
На що малий без вагання відказує:
-Бабцю, не розповідай казок! Тоді б усі рибки були застуджені!

Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.