Надія Репета: "Я хочу, аби у дітей виникали нові мрії" в блозі Літературне життя · від Лілія Демидюк · додано 23.05.2014 00:47

Подорожі до екзотичних країн – тема, яка завжди була цікавою для дітей, невгамовних у своїй допитливості. Вичерпати цю тему – неможливо, у ній щоразу відкривається щось нове. Книга Надії Репети «Подорож Левчика до Таїланду» розповідає про подорож до сонячної країни та екскурсію у підводний світ. Ця віршована поема написана для дітей молодшого шкільного віку і вийшла друком у видавництві «Аверс» 2013 року. Я вирішила розпитати авторку про сюжет книги та історію її написання.

Що стало поштовхом до появи такого екзотичного сюжету: львівський Левчик вирушає до Таїланду?

Реальна життєва подія: ми з сином поїхали відпочивати до Таїланду і були вражені усім побаченим. Там надзвичайно гарна природа, усміхнені люди, безліч цікавинок. Мій син Андрій пройшов навчання у дайвінг-центрі, тренувальні заняття були у басейні, а потім вони пірнули на морське дно. Я дуже переживала за свою дитину, бо я на таке не могла наважитися, але діти дуже люблять пригоди і в них менше страху, більше відкритості до нового, зрештою, і небезпеку вони ще мало усвідомлюють. Всі ті емоції, які я пережила, хвилюючись і радіючи за свого сина, спонукали мене написати цю поему для дітей.

Книга присвячена сину Андрієві, тож зрозуміло, що він є прототипом Левчика із казки. Чому саме Левчик?

Тому що мама Левчика родом зі Львова! А лев – символ цього міста. Зараз ми не живемо у Львові, але для мене це місто – найкраще у світі, тут я відчуваю себе удома і хочу, щоби так почувалися мої діти. Хочу, аби незалежно від того де ми живемо, у якій країні світу – ми завжди хотіли повертатися туди, звідки наше коріння.

син Андрій в Індійському океані
син Андрій в Індійському океані

Коли ти писала цю казку, то, мабуть, не раз думала про те, як її будуть сприймати діти. Які думки та переживання хочеш викликати у дітей цією історією?

Я хочу аби у дітей виникали нові мрії та бажання їх здійснювати. Аби вони не боялися спробувати щось нове, виховували у собі цілеспрямованість. Моя книжка розповідає про красиву країну Таїланд, але ще однією важливою темою у ній є любов до свого рідного міста. Недарма у поемі є такі рядки:

Ще вчора: Таїланд – земля,
Зігріта теплим океаном,
Де поважають короля
Й пливуть рибалки за туманом…
А нині: Львів – трамвай старий,
Танцюють весело сніжинки…

Як би не було добре у гостях чи у подорожах, вдома – найкраще. Я хочу, аби діти це розуміли, аби цінували свою батьківщину.

Ця книжка, як і перша «Сонце, вітер і хмаринки», має блакитну обкладинку. Це твій улюблений колір?

В оформленні цих книжок є не тільки багато блакитного, але й жовтого. Жовто-блакитність особливо помітна в оформленні книги «Сонце, вітер і хмаринки», але й у «Подорожі Левчика» це теж є. Я хотіла зробити акцент на національних кольорах, показати наскільки їхнє поєднання життєрадісне та оптимістичне. Жовте – це колір пшеничного поля, багатства, тепла і сонця, а блакитний огортає мене силою води.

Ти презентувала книжку у школах, як її сприймають діти, як відгукуються про неї?

Діти позитивно сприймають сюжет казки, вони щирі та безпосередні, не вміють кривити душею, але треба вміти знайти ключик до їхніх сердець. Сподіваюсь, мені це вдається, бо отримую хороші відгуки від дітей та бачу радість у їхніх очах. Їм хочеться побувати разом із Левчиком на морському дні, втілювати свої мрії у життя та постійно пізнавати щось нове. Кожна дитина знаходить у моїй книжці щось своє, звертає увагу на те, що їй близьке. Це мене надихає творити й надалі. Першокласники СШ № 27 м. Львова написали мені свої відгуки, тож з радістю ними поділюся:

Дарина Розумна: « Я би хотіла разом з Левчиком побувати у такій цікавій мандрівці».
Ірина Мичківська: «Я би хотіла, як Левчик, поплавати в морі, бо поки що плаваю тільки у басейні».
Ірина Кузьмин: «Я би хотіла теж поїхати до Таїланду. Як Левчик побачити так багато цікавинок. Особливо, який великий Індійськиий океан».
Євдокія Боршовська: «Хоча Левчикові було страшно летіти в літаку, але він переміг страх, здійснив свою мрію – і полетів у Таїланд».
Іван Жердецький: «Левчик боявся висоти під час польоту – і не соромився про це сказати мамі і татові».
Богдан Ревакович: «Мене вразило, що Левчик боявся у літаку, а дайвігом займатися не боявся».
Северин Борщ: «Дуже хочу потрапити на навчання у дайвінг-школу і попірнати, як Левчик».
Діана Горшунова: «А я би в Таїланді обов’язково на слоні покаталася, і, як Левчик, погодувала бананами мавпенят».
Максим Гірняк: «Мені сподобалося, що у Левчика на згадку будуть фотографії з різними рибами під водою. Чудово, що фотограф навіть під водою зміг його зазнимкувати»
Максим Олексів: «Левчик не тільки пірнав на дно моря, а ще й на скутері по воді катався. Це, напевно, дуже класно!»
Віра Купенко: «Мені сподобалось як Левчик вчив Правила з дайвінгу».
Анна Чала: «Мені сподобалась вся подорож Левчика. Я теж дуже би хотіла побачити, як цікаво під водою».
Андрій Довгий: «Мене вразило те, що коли Левчик був у Таїланді, там було літо, а коли Левчик повернувся до Львова – була зима. А ще - я би дуже хотів пірнути на морьке дно, як це робив Левчик».

учні 1-Б класу Львівської СШ №27
учні 1-Б класу Львівської СШ №27
Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.