«Ми скидаємо маски у наших творах…» в блозі Літературне життя · від Лілія Демидюк · додано 25.09.2012 17:20

На початку вересня у книжковому світі з’явилася новинка, яка мене порадувала і заінтригувала. Порадувала тим, що презентація відбулась у Львові за тиждень перед 19 книжковим Форумом, тож у мене був час неспішно посмакувати цією новинкою. Заінтригувала тим, що під одною обкладинкою зібрані троє авторок – представниці різних поколінь. Тож стало цікаво, які вони знайшли точки дотику у творчості. Книга «Три Грації, або дві Оксани з Любов’ю», що вийшла друком у Видавничій компанії АРС, легко читається та залишає приємне враження. Окрім того, неабиякої уваги заслуговує той факт, що творчі люди (те ще й жінки!) об’єдналися заради спільної справи. Поява цієї книги спростовує чутки про заздрощі та сварки серед творчих людей. Принаймні, дві Оксани з Любов’ю точно не сваряться :). У мене виникло бажання розпитати авторок – Оксану Кришталеву, Оксану Думанську та Любов Долик про цю книгу.


У кого виникла ідея видання спільної книги оповідань?

О. К. – Ідея виникла в п. Оксани Думанської, мовляв – дівчата, чому жіноча проза повинна бути сумна й нецікава? Зберімося та й дамо тексти, які читаються легко, небанально, з іронією… – приблизно так запропонувала наша одна із грацій.

О.Д. – До такої ідеї нас підштовхнуло приязне ставлення до виявів творчості. Люба Долик – перший досвід мого спілкування із реальним читачем мого первістка-роману, після чого стало зрозуміло, що мене читають не лише знайомі, яким подаровано примірники з автографом. Оксану Кришталеву я «відкрила» для себе через Любу – і її письмо сприйняла беззастережно. Треба було йти далі, ніж надсилати одна одній захопливі слова чи зауваги – бувало що й прискіпливі.

Л.Д. – Коли Оксана Іванівна розказала про цей прект – я вкотре радісно заявила "Життя прекрасне своїми несподіванками!" Такого правила я дотримуюся, так мені життя додає гарних людей і чудові події. Бути разом в одній спільній справі з людьми, які тобі рідні за духом і сприйняттям світу, яких любиш і шануєш – це ж чудово!

За якими критеріями добиралися оповідання?

О.Д. – «Дівчата, що там у вас у шухлядах не бачило світу?»

Л.Д. – "Шпорталося" по давніх і не дуже файлах, а крім того виписувалося і щось нове.

О. К. – Насамперед жіноча тематика, різні сюжети і щоб обов’язково зі здоровим почуттям гумору… з іронією і перчинкою… з родзинкою та граційно!

Натрапляючи на афіші презентації книги я собі уявляла, що вона складається з трьох розділів і кожен належить котрійсь із письменниць. На моє здивування жодних авторських розділів у книзі немає, оповідання впорядковані тематично і внизу підписано хто автор. Тож у мене виникло закономірне питання: чому саме так письменниці вирішили укласти книгу?

О. К. – Так значно цікавіше – це як різні прошарки смачного торта. Кому би спало на думку подавати окремо тісто, крем, вершки і горіхи?! Так само і з «Трьома граціями» – смачний торт, коли їсться все й одразу. А самі тексти граційно перемішала і уклала теж наша натхненниця, п. Оксана Думанська.

О.Д. – Таке рішення спало на думку мені, щоб наша спільна мініантологія не була схожою на інші, щоб домінував текст, а вже потім читач казав: «А-а-а-а, Кришталева!» Можете називати це експериментуванням з формою…

Л.Д. – Мені дуже сподобалася ідея міксування наших творів, так для читача, на мою думку, посилювалася інтрига – а котра "грація" цього разу таке написала? Недаремно на обкладинці – маски, які ми скидаємо у наших творах...

Оксана Думанська, Оксана Кришталева, Любов Долик
Оксана Думанська, Оксана Кришталева, Любов Долик


У книзі є кілька тем, за якими згруповані оповідання. Складається враження, що письменниці, порадившись, визначили ці теми, а потім писали оповідання. Чи було якось інакше?

О. К. – Справді, оповідань було більше, тому деякі природно відсіялись, залишились ті, які органічно увійшли в рецепт… було й таке, що котрась із авторок дописувала, дошумовувала зі старих добрих запасів, що би гарно уклалося між тим і тим оповіданням… насправді всі вони різні, і за тематикою, і за стилем.

О.Д. – У кожної із нас були неопубліковані оповідки – і вони всі потрапили в мої руки. А в який же спосіб потрібно було їх сполучити? Звісно, за дотичністю сюжетів. Тому довелося безжально відмовитися від тих, що не мали такої прикмети.

Л.Д. – Та ні це різні твори, написані в різний час кожною із нас. І були дуже гарні, цікаві оповідання, які насправді – з хірургічною впевненістю було витнуто із цієї збірки... Значить, будуть нові книжки і проекти!

Якщо зняти підписи авторства під оповіданнями, то можна було б подумати, що книгу написала одна людина. Як вдалося досягнути такої цілісності?

О.Д. – О, цікаво, а мені казали, що легко відрізняли Любу, оскільки вона тяжіє до описовості… Мені закидали надмірну лаконічність, а Оксану схвалювали в її сміливості зробити «цвяхом» сюжету непримітні оку речі.

О. К. – Я так не вважаю, що стилістику і тематику вгадується одразу. Принаймні, деякі наші читачі слушно зауважили, що ми дуже різні, лише завдяки майстерній редакторській роботі п. Оксани Думанської все пішло гладко.

Л.Д. – Оксана Іванівна – справжній маестро-віртуоз! Так майстерно поєднати такі розмаїті оповідання могла тільки вона. Я працювала над технічною стороною укладання – зводила наші твори в один файл, і щоразу дивувалася – кортіло щось із чимось поміняти місцями, а потім бачила – е, ні, голубонько, порушується цілісність!

Оксано, читаючи попередні збірки твоїх оповідань я відзначила для себе їхній сюрреалістичний стиль. А у цій книзі – цілковитий реалізм. Це творча еволюція, зміна манери письма чи щось інше?

О. К. – Ні, це напевно ще одна грань, яку я відкрила у собі раніше. Справа в тім, що колись я писала тільки новели, але понад 4 роки тому почала співпрацювати із жіночими журналами, зокрема «Найкращі жіночі історії» і «Коліжанка» (видавнича група «Життя») і писала для них реальні та майже реальні життєві історії. Спочатку непросто було розмежувати у собі суто літературу і майже публіцистику, але потім вбулася… і от у книзі «Три грації» я фактично представила свої оповідання, і тільки одна новела… зрештою, намагаюся шукати нові форми і способи самовираження. Мої теперішні новели трохи інакші, аніж ті, які увійшли у попередні збірки, і я бачу в цьому позитив.

Пані Любо, де Вам зручніше та затишніше – у поезії чи прозі?
Л.Д. – Це як питання заміжній жінці – а де ти почуваєшся затишніше – у батьківській хаті, де мама і тато, де пройшло дитинство, чи у своїй, де твій чоловік, діти? І там, і там – рідна і потрібна. .. Хоча правда – у прозі роблю тільки перші спроби, шукаю себе, але це дуже мені цікаво. Проте поезію не полишаю – слава Богу – пишеться!

Пані Оксано, ваші книги написані, здебільшого, у стилі реалізму. Але ми живемо у постмодерну епоху. Як Вам вдається уникати чи ігнорувати постмодерний стиль у творчості?

О.Д.: Та ні, я не ігнорую: у «Хроніках пригод…» скористалася усіма «дозволами» на постмодернізм: опертя на еклектику, іронію, алюзії й ремінісценції, на що вказують дослідники літературного процесу як основу постмодерністського письма. І «Місіс Деллоуей: українська версія» – це конкретна така ремінісценція на Вірджинію Вулф та ще й підтримана наскрізною антитезою. Мені навіть один чоловік, добре ознайомлений із літературою, висловив застереження: «Тебе можуть сприйняти за таку собі естетськи спрямовану добродійку, яка просто захотіла з примхи написати книгу». Це, сподіваюся, не схоже на виправдовування перед Вами?
А реалізм, підживлений іронією, можете вважати відгуком на життя, яке вирує навколо нас – і нема на то ради. Читачу цікаво узяти до рук книгу, в якій є щось і про нього самого: часом буденного, часом романтичного, часом зневіреного чи обдуреного. Це ж не соцреалізм, який колись у книзі Расула Гамзатова був визначений як сприйняття звичайного півня за орла?

Чи плануєте ви надалі як творчий тандем видавати спільні книги?

О.Д. – Життя покаже… Хоча мій досвід підказує, що тоді доведеться дещо модернізувати форму, щоб не відчувалося вторинності.

О. К. – Це – наша перша спільна спроба. Недарма кажуть, що гора з горою не сходяться, а людина з людиною – сходяться, і не раз. Час покаже, чи зробимо ми наступні спільні спроби.

на презентації книги Оксана Кришталева, Оксана Думанська, Любов Долик
на презентації книги Оксана Кришталева, Оксана Думанська, Любов Долик
на презентації книги виступає Любов Долик
на презентації книги виступає Любов Долик
Щоб залишати коментарі, необхідно авторизуватись.