Блог Літературне життя

У цьому блозі розміщуються матеріали про цікаві події літературного світу: презентації, вечори поезії та прози, конкурси, фестивалі, а також інтерв'ю з письменниками,їхні твори, відгуки та рецензії на книги сучасної української літератури.

  • Середньовічні замки Богдана Коломійчука від Лілія Демидюк · додано 19.10.2013 00:09

    17 жовтня у Львові у книгарні «Є» відбулась презентація роману Богдана Коломійчука «Людвисар. Ігри вельмож». Цей роман здобув перемогу на конкурсі «Коронація слова-2013». Розрахований на широке коло читачів – оскільки жанр його – історико-авантюрний.

    На презентації Богдан Коломійчук зробив цікавий екскурс у середньовіччя, проте аби цілковито зануритись в атмосферу 16 століття, варто причитати роман. Автор виокремлює у ньому 3 лінії – історичну, містичну та інтимну. Тож читач матиме з чого вибирати – залежно від своїх уподобань зосереджуватиме увагу на тому, що йому подобається, хоч найкраще охопити усе цілісно. Для мене домінанта зацікавлення опинилась на містичній лінії роману, тим паче автор так цікаво розповідав про відьом. Не менш цікаво і про середньовічні замки, гармати та мечі. У романі детально описані оборонні споруди Галичини, у яких ще й зараз можна побувати на екскурсіях, а про деякі можна лише дізнатися з історичних записів. Як жартує Богдан про зруйновані замки: «Це велике непорозуміння, що тих замків зараз немає, адже я знаю у них усі потаємні закутки». Помітно, що середньовічний Львів для Богдана – ще одна домівка, у якій він з насолодою проводить час.

    1 коментар
  • Надія Гербіш: «Щастя або є – за будь-яких обставин, або його немає» від Лілія Демидюк · додано 14.01.2013 19:19

    Молода тернопільська письменниця Надійка Гербіш уже завоювала серця багатьох читачів. Її книга «Теплі історії до кави», починаючи з ХІХ Форуму видавців у Львові, користується великою популярністю та посіла перше місце серед десятки лідерів продажу у мережі книгарень «Є». Численні презентації, інтерв’ю з авторкою, рецензії, обговорення у соцмережах ще раз доводять великий інтерес загалу до творчості Надійки. Наприкінці грудня письменниця потішила своїх шанувальників новою книгою – «Теплі історії до шоколаду». Її невеликі оповідання з простим сюжетом приваблюють величезним оптимізмом та відчуттям затишку. Він там усюди – в кожному абзаці. Герої її оповідань – щасливі, й не тому, що у них таке красиве життя, а тому, що вони самі вкладають у кожен прожитий день дещицю щастя та любові. Невже таке можливе в реальному житті? Я вирішила дізнатись про це, порозмовлявши з авторкою.

    1 коментар
  • «У вирі емоцій я частіше трощу меблі, ніж штампую ямби» від Лілія Демидюк · додано 24.12.2012 18:01

    Оксана Самара – молода, енергійна поетка-киянка, яка мене зацікавила умінням наполегливо та з гумором пропагувати свою творчість. Вона активна учасниця та співорганізатор численних літературних заходів, її твори можна знайти на багатьох літературних інтернет-ресурсах та у паперових виданнях. Невдовзі має вийти збірка поезій Оксани – «Дорогосказ», тож про неї ми й поговоримо. Розмова з цією авторкою – одне задоволення, бо ж окрім різнобічної освіти (біолог та кільтуролог), в її особистості поєднується інтенсивна емоційність, бурхливість та здатність до вироблення логічних стратегій, чудова іронія та самоіронія.

  • Надія Гербіш: «З кожним днем стаю щасливішою» від Лілія Демидюк · додано 01.12.2012 19:57

    Не кожна людина може щиро сказати такі слова. Більшості з нас часом здається, що для щастя чогось та й не вистачає. Зрештою, майже уся художня література прямо чи опосередковано розвиває саме цю тему – відчуття гострої потреби у щасливому затишку та не завжди успішні його пошуки. Навіть якщо твір завершується щасливо, часто він сповнений болісних випробувань, драматичних перипетій та виснажливої буденності. Надія Гербіш у своїй книзі «Теплі історії до кави» показала, що може бути інакше. І справа не в тому, що вона створює затишні, милі, оптимістичні оповідання. А в тому, що вона пропонує інше розуміння літератури за настроєм, одна з її героїнь каже: «не могла заснути, виходила в коридор і перечитувала Кафку. І знаєш, що я подумала? Може, він і передбачив наше теперішнє, а ось кінцівку вигадав – бо наша була надто гепі-ендова, і він подумав, що то применшить літературну цінність його твору. Ось і приписав щось страхітливе. А в нас усе буде добре, розумієш?». Я вирішила розпитати авторку про джерела її життєствердного світогляду та про інші приємності, які є у її книзі.

  • "Ліхтарі ходять на побачення" – барвиста поезія Катерини Єгорушкіної від Лілія Демидюк · додано 28.11.2012 00:25

    Часто розуміти вірші перешкоджають стереотипи на кшталт "потрібно зрозуміти у тексті те, що заклав у нього автор". Насправді те, що заклав автор, ми розуміємо без слів, тобто відчуваємо, бо поет, насамперед, насичує тексти емоціями, враженнями. Аби їх відчути, потрібно відкинути всі питання: "а що це означає?", "що автор хотів сказати?", "про що тут йдеться?", а залишити собі тільки одне – "а що я відчуваю, читаючи цей вірш?". І ось тоді, коли вже є відповідь на це питання, можна далі йти у глибину чарівного саду і просто насолоджуватись. Нічого дивуватись, що там багато незвичного – для того й існує поезія, аби показати нам світ незвичним, аби принести у нашу буденність незвичні барви. Коли ми навчились насолоджуватись незвичністю, ми починаємо її творити – помічати у різних дрібницях, прочитувати у словах вірша. І коли ми уже не тримаємось за поруччя "а що хотів сказати автор", то підіймаємось не просто нудними і довгими східцями, а біжимо гірською стежкою, спускаємось то вгору, то вниз, даруючи собі чудові краєвиди.

    Не бійтесь фантазувати, читаючи вірші, бо ж зустрінете ви у них не кого іншого, а самого себе :).

    Добираючи до віршів Катерини Єгорушкіної художнє оформлення, я натрапила на роботи сучасного білоруського художника Леоніда Афремова. Цей митець замість пензлика використовує спеціальний ніж-лопатку – мастихін і результат зачаровує! Його картини випромінюють радісне очікування пригод, мандрівок, що й не дивно, бо сам художник часто подорожує. Але у своїх картинах він зображує не просто місцини, де він побував, він малює те, що там відчув і те, що дофантазував :).

    Сподіваюсь, роботи цього художника сприятимуть приємній та захопливій подорожі віршовими рядками Катерини Єгорушкіної.

  • Відірвані хвости ящірок від Лілія Демидюк · додано 11.11.2012 01:04

    Різні думки існують про поетів, але те, що вони бувають ящірками, чи то ящірки бувають поетами я почула вперше від Олафа Клеменсена. Виявилось, він не пожартував, а продовжував розвивати свою думку: "Вірші – довгі хвости ящірок. Не чіпайте їх пальцями - обережно! Якщо хочете упіймати поета, хапайте його, швидко накривши долонею, але не хапайте його за хвоста – хвіст залишиться у вашій руці, а поет утече в кропиву...Можливо комусь подобаються хвости без ящірок... тоді смикайте їх за хвоста – той сам залишиться у ваших пальцях – такий же живий, як і ящірка... Хоча хвіст це окраса ящірки. У деяких ящірок він складає 2/3 довжини. І тому я не можу дивитись на ящірку без хвоста... Краще з хвостом, довгим, укритим лускою слів, неймовірно рухливим і майже живим..." І що ж ви думаєте - хтось йому повірив? Так. Усі, хто повірів прийшли на літературний захід із серії «Гуманітарний урок біології у вищій школі» — «Відірвані хвости ящірок», який відбувся 2 листопада о 18.00 в бібліотеці Антоновичів НаУКМА. Ящірки-поети - Іван Андрусяк, Олена Максименко, Ірина Шувалова, Оксана Куценко, Мирослав Лаюк, Світлана Богдан, Оксана Самара, Олеся Мамчич та сам Олаф Клеменсен, - миготіли різнокольоровими хвостами-віршами і переконували усіх присутніх у тому, що поетична фауна не менш різноманітна ніж фізична.

  • Кольорові скельця від Олафа Клеменсена від Лілія Демидюк · додано 07.11.2012 22:20

    Олаф Клеменсен - молодий сучасний письменник, який розвиває свою творчість і в поезії, і в прозі. Його поезії часто мають сюжет та легку інтригу, а нетрадиційний погляд на звичні речі гарантує читачеві приємне відгадування загадки. Ті з дорослих, які тільки виглядають дорослими, а в душі залишились дітьми - знайдуть у його поезіях те, що шукали. Вірші Олафа схожі на цікаві іграшки, тільки на іграшки у розумінні дітей, а не дорослих - цими іграшками може стати все що завгодно - найсерйозніші речі набувають казковості та незвичних форм у поетичних візіях. Щодо прози, то вона часто поетична, але незмінною залишається присутність інтриги, фантастичних, казкових образів, які сприймаються як реальні, та й насправді такими є - казковими у буденності, треба тільки уміти їх побачити. Олаф Клеменсон у своїх творах наче пропонує читачам кольорові скельця зі словами: "а давайте вхопимось за гілку дерева, повисимо вниз головою і подивимось крізь кольорові скельця на світ" - саме такою фразою можна коротко окреслити несподівані та незвичні історії, які нам розповідає цей автор.

    * * *
    Найсмачніші льодяники –
    Різноколірні скельця
    На березі моря.
    Однак море
    Увесь цукор з льодяників висмоктало,
    Облизало,
    Обкатало,
    Обтерло,
    І тому в цих льодяниках залишається найсолодше – спогади.
    Наберу повний рот кольорового скла, сяду на скелю,
    Примружусь...

    * * *

    Моє серце – червону черешню,
    Зірвеш у саду,
    Покладеш до рота,
    Затим – проковтнеш.
    Опісля буде у тебе
    Два серця:
    Одне – у грудях,
    Інше – у животі.

  • Майже усім дорослим хочеться бути дітьми від Лілія Демидюк · додано 06.11.2012 20:34

    Коли я вперше натрапила на прозу Олафа Клеменсена, то була приємно вражена - давно не читала нічого настільки незвичного. Його вірші також запам'ятовуються сюжетністю та закоріненістю у світ українських чарівних казок. Як виявилось згодом, цей автор ще й хороший організатор: у співпраці з Олесею Мамчич, Світланою Богдан організовує цікаві концептуальні літературні заходи. Чого варті самі їхні назви: "Нотатки на памперсі", "Проза-Дереза", "Відірвані хвости ящірок", "Про Бога пошепки", "Перелякані вірші або поезії з-під дивану" та інші. Тож я вирішила порозмовляти з Олесем Клименком (таке справжнє ім'я та прізвище Олафа Клеменсена), який оригінальний не лише у творчості, а й просто в розмові. Зрештою, справжній письменник завжди оригінальний, не тому, що докладає до цього зусиль, а тому що мислить і живе не так як усі інші.

  • Олег Коцарев: "Краще мені твориться після смачної страви" від Лілія Демидюк · додано 01.10.2012 22:52

    Олег Коцарев - відомий у молодіжних літературних колах поет та письменник. Автор книг поезії «Корокте і довге», «ЦІЛОДОБОВО!» (спільно з Горобчуком і Коробчуком, «Мій перший ніж», «Збіг обставин під Яготином» та збірки оповідань «Неймовірна Історія Правління Хлорофітума Першого». Його вірші найкраще сприймаються на слух, бо автор вміє добре їх читати :), а ще можна цікаво з ним побалакати на різні теми, зокрема про кулінарію як творчість.

  • «Ми скидаємо маски у наших творах…» від Лілія Демидюк · додано 25.09.2012 17:20

    На початку вересня у книжковому світі з’явилася новинка, яка мене порадувала і заінтригувала. Порадувала тим, що презентація відбулась у Львові за тиждень перед 19 книжковим Форумом, тож у мене був час неспішно посмакувати цією новинкою. Заінтригувала тим, що під одною обкладинкою зібрані троє авторок – представниці різних поколінь. Тож стало цікаво, які вони знайшли точки дотику у творчості. Книга «Три Грації, або дві Оксани з Любов’ю», що вийшла друком у Видавничій компанії АРС, легко читається та залишає приємне враження. Окрім того, неабиякої уваги заслуговує той факт, що творчі люди (те ще й жінки!) об’єдналися заради спільної справи. Поява цієї книги спростовує чутки про заздрощі та сварки серед творчих людей. Принаймні, дві Оксани з Любов’ю точно не сваряться :). У мене виникло бажання розпитати авторок – Оксану Кришталеву, Оксану Думанську та Любов Долик про цю книгу.

Всього 70 на 7 сторінках